1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 345/336/17

провадження № 61-15952св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Васильковського В. М., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів.

Позов обґрунтований тим, що він мав попередню домовленість із сином ОСОБА_2, про те, що він буде його доглядати. Позивач, вважаючи, що укладає договір довічного утримання, 27 липня 2015 року підписав з відповідачем договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, які посвідчені приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Лесюком П. В.

Позивач зазначав, що після укладення договорів, відповідач змінив своє ставлення до нього, не забезпечував продуктами харчування, а у січні 2017 року він привіз його до дочки - ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважав, що при укладенні договорів дарування він припустився помилки, що має істотне значення, а саме щодо природи правочинів, прав та обов`язків сторін. Просив врахувати, що договори дарування були укладені ним під впливом тяжкої хвороби та безпомічного стану. Через похилий вік він постійно потребував сторонньої допомоги та додаткових витрат на ліки та утримання. Укладення договорів дарування є невигідним для нього, оскільки будинковолодіння є єдиним житлом, де він проживає і якого позбавив його відповідач.

За таких обставин позивач просив визнати недійсними договори дарування від 27 липня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року померлого ОСОБА_1 замінено його правонаступником - спадкоємцем ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що між сторонами насправді було укладено договори довічного утримання, а не договори дарування. Не надано також доказів того, що позивач не усвідомлював характеру укладеного між ним та відповідачем договорів, та, що вони вчинялися під впливом помилки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за цією ж адресою, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Лесюком П. В. 27 липня 2015 року і зареєстровані у реєстрі за № № 3148, 3151. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлені у справі обставини та наявні у справі докази свідчать про те, що укладаючи оспорювані договори дарування позивач помилявся щодо їх правової природи. Також вирішуючи спір, суд врахував, що ОСОБА_1 є особою похилого віку і іншого житла, крім подарованого ним житлового будинку він не має, подарувавши його, позивач позбавив себе житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу, надісланих на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_1 просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Крім того, зупинено виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 12 грудня 2019 року провадження у вказаній справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) позивача ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року провадження у справі поновлено. Замінено померлого ОСОБА_1 його правонаступником - спадкоємцем ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Апеляційним судом встановлено, що 27 липня 2015 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за цією ж адресою. Указані договори були посвідчені приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Лесюком П. В. 27 липня 2015 року і зареєстровані в реєстрі за

№ №3148,3151

Правовою підставою для визнання цих договорів недійсними позивач зазначав положення статей 203, 215, 229 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України, що діяла на час пред`явлення касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, та правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 522/24006/14.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно зі статтею 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1, в обґрунтування заявленого позову посилався на неправильне сприйняття ним обставин укладених договорів дарування, оскільки вважав, що фактично укладає договори довічного утримання.

Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав, повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Апеляційний суд із врахуванням усіх обставин справи, дослідивши сукупність наданих сторонами доказів у справі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними й допустимими доказами позивач довів, що на момент укладення оспорюваних договорів дарування він помилявся стосовно правової природи цих правочинів. Також вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції врахував те, що ОСОБА_1 є особою похилого віку і іншого житла, крім подарованого ним житлового будинку він не має, подарувавши його, останній позбавив себе житла.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 229 ЦК України для визнання договорів дарування недійсними.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на повному з`ясуванні всіх обставин справи та належній оцінці наявних у матеріалах справи доказів.

Посилання заявника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо збирання та дослідження доказів також не знайшли свого підтвердження, а зводяться лише до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду- без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

У зв`язку із закінченням розгляду касаційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів вирішила поновити виконання рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2017 року.

Керуючись статтями 400,401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду


................
Перейти до повного тексту