Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 619/4007/20
провадження № 61-4579св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2020 року, постановлену суддею Якименко Л. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із указаним позовом до ОСОБА_2, в якому просила в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати індивідуальною власністю ОСОБА_1 автомобіль АUDІ модель 5, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, як такий, що вже був поділений сторонами в досудовому порядку, виділити в індивідуальну власність ОСОБА_1 наступні об`єкти нерухомого майна, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на них: будинок та земельну ділянку на якому він розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину нежитлового приміщення в офісному центрі за адресою: АДРЕСА_3 ; 6 (шість) машиномісць, які розташовані в нежитловій будівлі літ "А-9" за адресою: АДРЕСА_4, в тому числі: №№ 22, 23, 24, 25,26, 37; 15 земельних ділянок, розташованих в селі Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області; визнати індивідуальною власністю ОСОБА_2 кошти, виручені від продажу на власний розсуд автомобіля SKODA модель SUPERB, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; виділити в індивідуальну власність ОСОБА_2, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на них: решту - 20 (двадцять) земельних ділянок, розташованих в сел. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області; решту - 5 (п`ять) машиномісць, розташованих в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_5 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та/або обтяження у будь-який спосіб спірних об`єктів нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 117,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; 28 земельних ділянок, розташованих в селі Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області;; 11 машиномісць за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та/або обтяження у будь-який спосіб спірних об`єктів нерухомого майна.
Судові рішення мотивовані тим, що виконання рішення суду у разі задоволення позову може бути істотно ускладнено або неможливим, оскільки відповідач, набувши право власності на спірне майно на підставі рішення суду, яке скасовано та є нечинним, реалізував його третім особам, чим порушив права позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції не було достатніх та об`єктивних підстав для забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та/або обтяження у будь-який спосіб спірних об`єктів нерухомого майна і таке забезпечення порушує її права як добросовісного набувача квартири, яка є предметом спору.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_2 право власності у тому числі й на квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 117,1 кв. м, вартістю 3 595 204 грн.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді ОСОБА_2 подав заяву про залишення його позову без розгляду, яку суд першої інстанції ухвалою від 26 серпня 2020 року задовольнив.
Разом з тим, 28 квітня 2020 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив зазначену вище квартиру ОСОБА_4 .
У вересні 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 та подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що існують об`єктивні підстави вважати, що не накладення заборони відчуження на спірне майно, у тому числі й вказану квартиру, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічна правова позиція щодо питання забезпечення позову викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та/або обтяження у будь-який спосіб спірних об`єктів нерухомого майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач, набувши право власності на підставі рішення суду, яке скасовано та є нечинним, реалізував спірне майно третім особам, зокрема ОСОБА_4 .
Тобто, суди виходили із того, що дії відповідача чи інших осіб, яким відповідач відчужив майно, не маючи на це законних підстав (рішення про визнання за ним права власності на майно було скасовано), в подальшому можуть призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Оскільки предметом спору у даній справі є у тому числі поділ квартири, яку відповідач намагався відчужити, вбачається, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суди дійшли правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача чи третьої особи - заявника касаційної скарги, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Ураховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність захисту прав позивачки шляхом заборони вчиняти дії щодо майна, яке є предметом спору.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду