Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 1111/2225/12
провадження № 61-19047св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулось до суду із указаною заявою, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2012 року у даній справі, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 127 грн 44 коп.
28 листопада 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права вимоги заборгованості у тому числі й за договором кредиту, укладеним із ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, ТОВ "Вердикт Капітал" просило замінити вибулого стягувача - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал".
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2020 року заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал" у вказаній справі.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2020 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ТОВ "Вердикт Капітал", про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал" у вказаній справі.
Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_1 та заборгованість за яким стягнута рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2012 року. Тому суди дійшли висновку про необхідність заміни стягувача у цій справі його правонаступником.
При цьому, скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи аналогічне, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просила скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив її клопотання про відкладення розгляду справи та прийняв постанову без її участі у судовому засіданні. Крім того, заявник посилається на те, що судом належним чином не перевірено докази, які підтверджують право на законність вимог ТОВ "Вердикт Капітал" на заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Вердикт Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2012 року у даній справі, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 127 грн 44 коп.
28 листопада 2019 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права вимоги заборгованості у тому числі й за договором кредиту, укладеним із ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 викладено правовий висновок наступного змісту. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких випадках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, первісним стягувачем є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке здійснило відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в отриманні такого виконавчого листа та не зобов`язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача - ТОВ "Вердикт Капітал", яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги, що встановлено судами.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21).
Отже, судові рішення про заміну стягувача - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" його правонаступником є обґрунтованими та відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги такі висновки не спростовують.
Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 є безпідставними, оскільки постанова апеляційного суду їй не суперечить.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної про порушення прав ОСОБА_1 через відмову у задоволенні апеляційним судом клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона реалізувала своє право на подання апеляційної скарги, мала можливість подавати письмові пояснення та обґрунтовувати свою позицію не тільки в судовому засіданні, але й у процесі підготовки до нього. Неприбуття заявника у судове засідання через карантинні заходи не є безумовною підставою для скасування законного по суті судового рішення. При цьому слід наголосити, що розгляд справи апеляційним судом неодноразово відкладався за клопотаннями ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду