Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 1630/1048/2012
провадження № 61-14519св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року у складі судді Ланни Я. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"), яке змінило назву на ПАТ АБ "Укргазбанк", та відповідачем було укладено кредитний договір № 300 к-смп, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 51 000 доларів СШАпід 12,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 03 грудня 2012 року. Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором було забезпечене укладеним між сторонами договором іпотеки від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 1 515 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 15 серпня 2012 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 57 445,67 доларів США, з яких: 8 500 доларів США - поточне тіло кредиту, 34 981,71 доларів США - прострочене тіло кредиту, 3 383,75 доларів США - проценти, 10 580,18 доларів США - пеня. Враховуючи викладене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 57 445,67 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання ним взятих на себе зобов`язань.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2017 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 17 жовтня 2012 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищезгаданим заочним рішенням, у жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11, якою скасовано рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2012 року та відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 3 312,54 доларів США, встановлено, що кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп є неукладеним, а отже, не породжує для його сторін жодних правових наслідків. Встановлена преюдиційним рішенням обставина неукладеності між сторонами в цій справі кредитного договору свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача будь-якої заборгованості.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи заочне рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що в постанові Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11 встановлено, що кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп є неукладеним. Проте наведені апеляційним судом обставини не існували на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції, не впливали на оцінку законності та обґрунтованості його рішення судом апеляційної інстанції, тому не могли бути підставами для скасування судового рішення в апеляційному порядку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, то судом обґрунтовано стягнуто в доларах США кредитну заборгованість, розмір якої позичальником не спростовано. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про те, що кредитний договір не відповідав вимогам статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", такі обставини з посиланням на норми вказаного Закону не досліджував й місцевий суд, а тому в силу положень статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вони не можуть бути прийняті колегією суддів при апеляційному перегляді цієї справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що апеляційний суд застосував норми частини першої статті 526, частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах (стягнення заборгованості за кредитним договором при наявності рішення суду в іншій справі, в мотивувальній частині якого встановлено обставини неукладеності кредитного договору у зв`язку з нездійсненням банком письмового оприлюднення всіх суттєвих умов, передбачених статтею 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"), викладених у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15-ц.
У листопаді 2020 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Чутівського районного суду Полтавської області.
16 листопада 2020 року справа № 1630/1048/2012 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно достаттею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 550, частин першої, другої статті 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 19 грудня2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", яке змінило назву на ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 300 к-смп, за умовами якого позичальник отримав кредит у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 51 000 доларів США під 12,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 03 грудня 2012 року.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника було забезпечене укладеним між сторонами договором іпотеки від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 1 515 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 .
Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.
Згідно з наданим ПАТ АБ "Укргазбанк" розрахунком станом на 15 серпня 2012 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 57 445,67 доларів США, з яких: 8 500 доларів США - поточне тіло кредиту, 34 981,71 доларів США - прострочене тіло кредиту, 3 383,75 доларів США - проценти, 10 580,18 доларів США - пеня.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) зазначено, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені в резолютивній частині рішення.
Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи постанову Апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 травня 2020 року виходив з того, що при апеляційному перегляді цієї справи суд апеляційної інстанції встановив, що в березні 2011 року ПАТ АБ "Укргазбанк" вже зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп в розмірі 3 312,54 доларів США (справа № 2-119/11). Рішенням Чутівського районного суду Поставської області від 17 квітня 2012 року у справі № 2-119/11 позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість в розмірі 3 312,54 доларів США. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11 рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні позову. Вищевказана постанова від 19 грудня 2017 року мотивована тим, що кредитний договір, заборгованість за яким просив стягнути позивач з боржника, є неукладеним, оскільки всупереч вимогам статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" банк не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування, не встановив положення про інфляційне застереження, не встановив узгодженої домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмета іпотеки. У справі, яка переглядається, при відмові в задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що в постанові Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у справі № 2-119/11 встановлено, що кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 300 к-смп є неукладеним, тобто не породжує для його сторін жодних правових наслідків. Однак наведені апеляційним судом обставини не існували на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції, не впливали на оцінку законності та обґрунтованості його рішення судом апеляційної інстанції, тому не могли бути підставами для скасування судового рішення в апеляційному порядку.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд встановив, що ні в заяві про перегляд заочного рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 жовтня 2012 року, ні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не посилався на порушення банком вимог статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", а лише вказував на неналежне повідомлення його місцевим судом про розгляд справи, відсутність детального порядку обчислення заборгованості, яка визначена судом в доларах США, що суперечить положенням статей 192, 533 ЦК України.
Разом з тим відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, що неодноразово підтверджено Великою Палатою Верховного суду, зокрема в постановах від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, то стягнення кредитної заборгованості в доларах США є правомірним. При цьому апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить спростувань наданого банком розрахунку заборгованості.