iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 380/6458/20

адміністративне провадження № К/9901/22578/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна"

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (судді: Мікула О.І., Гінда О.М., Курилець А.Р.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна"

до Галицької митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" (надалі також - Позивач, ТОВ "Хороз Україна") звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі також - Відповідач), у якому просило визнати протиправним скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210012/20 від 14 липня 2020 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00330.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти прийнято без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки при їх ухваленні Відповідач в порушення вимог статті 57 Митного кодексу України (надалі також - МК України) та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним).

Позивач вважає, що Відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки Відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення Позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що:

- твердження про те, що у договорі поставки №1 від 04 лютого 2016 року від імені продавця ТЕВ ELEKTRIK SANAYI ve TICARET LIMITED SIRKETI виступав директор ОСОБА_3, а також те, що продавець і покупець є пов`язаними особами - є помилковим і не відповідає фактичним обставинам у даній справі;

- пов`язаність між собою покупця та продавця не підтверджується належними та допустимими доказами, адже ОСОБА_1 (особа, яка підписала Договір зі сторони Продавця) та ОСОБА_1 (учасник ТОВ "Хороз Україна") - це різні фізичні особи, що підтверджується копіями їхніх паспортів;

- твердження Відповідача в оскаржуваному рішенні щодо різних умов поставки, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;

- усі істотні та необхідні умови для перевезення між сторонами договору були обумовлені та погоджені в повному обсязі у договорі, укладеному між ТОВ "ТАНТУМ ЛОГІСТИК" та ТОВ "Хороз Україна", та у заявці;

- під час розгляду справи, Відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/6458/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРОЗ Україна" відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- Відповідач надав суду рахунок-фактуру (інвойс), яку для митного оформлення надавав Позивач, з якої вбачається, що така є неналежної якості, оскільки окремі слова та цифри неможливо прочитати. Крім того, у міжнародній товаро-транспортній накладній не вказано дату завантаження товару;

- ті обставини, що співзасновником ТОВ "Хороз Україна" є ОСОБА_1, а директором HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI є ОСОБА_1, тобто особи, які мають однакове прізвище (ім`я), а також у копії форми декларації митної вартості від 13 липня 2020 року у графі 9(а) декларантом поставлено позначку, свідчить про те, що продавець та покупець є пов`язаними між собою особами.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому Позивач підставою касаційного оскарження визначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 лютого 2016 року між ТОВ "Хороз Україна" та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець) (надалі також - HOROZK) укладено договір поставки № 1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості за цінами, вказаними в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною договору.

Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором №06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06 березня 2017 року, укладеного між ТОВ "Хороз Україна" та ТОВ "ТАНТУМ ЛОГІСТИК".

ТОВ "Хороз Україна" на виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення придбаного товару за вказаним договором подало до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію №UA209140.2020.061673 від 13 липня 2020 року.

До митної декларації Позивач додав документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) EAR 2020000000233 від 8 липня 2020 року, міжнародно товарно-транспортну накладну №875912 від 9 липня 2020 року, пакувальний лист б/н від 8 липня 2020 року, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) S 0614440 від 9 липня 2020 року, рахунок на оплату №123 від 13 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №67 від 13 липня 2020 року, висновок про вартісні характеристики товару, виготовлений спеціалізованою експертною організацією №19-09/507 від 29 травня 2020 року, договір поставки №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №6 від 15 жовтня 2019 року до Договору поставки №1 від 04 лютого 2016 року, додаткову угоду №7 від 15 жовтня 2019 року до Договору поставки №1 від 04 лютого 2016 року, договір №06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06 березня 2017 року, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25 травня 2020 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами №5668110 від 11 липня 2020 року, копію митної декларації країни відправлення № 18992 від 09 липня 2020 року.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість за основним методом (ціна договору).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Галицькою митницею Держмитслужби встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано електронні документи, а саме: МД №UA209120/2019/0194430, МД №UA209120/2020/006182, висновок Львівської торгово-промислової палати від 29 травня 2020 року №19-09/507 та витяги з мережі Інтернет з пропозиціями китайських підприємств щодо продажу електричних кабелів для комп`ютерних мереж.

За результатами аналізу поданих документів Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14 липня 2020 року №UA20900/2020/210012/2.

Як зазначено у цьому рішенні, при вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: в договорі на перевезення від 4 лютого 2016 року №1 з додатковою угодою №6 від 15 жовтня 2019 року зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW-м.Стамбул, а в ВМД UA209140.2020.061673 від 13 липня 2020 року вказано вказано умови поставки FCA - м.Стамбул (не включено всі складові до митної вартості).

За змістом рішення, до митного оформлення надано документи неналежної якості, а саме пакувальний лист, рахунок-фактура, висновок Львівської торгово-промислової палати №19-05/507 від 8 липня 2020 року не стосується товару, оскільки артикули, по яких робився висновок, відсутні в електронному інвойсі. Запис у графі 4 CMR з вказанням лише країни не може бути вказівкою переревізнику про місце доставки вантажу та суперечить вимогам статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1955-1V "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Також Галицькою митницею Держмитслужби в рішенні зазначено, що відповідно до відомостей, внесених до єдиного державного реєстру, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ "Хороз Україна", а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. У договорі поставки №1 від 04 лютого 2016 року від імені продавця Teb Elektrik ve Ticaret limited Sirketi виступав директор ОСОБА_3. Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця.

Таким чином, на підставі цього Відповідач зазначив, що відповідно до вимог статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами.

З огляду на це Галицька митниця Держмитслужби прийшла до висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів, оскільки наявна інформація, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю.

На виконання вимог частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України митний орган просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, які зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.

Однак Позивач Відповідних документів не надав.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, Галицька митниця Держмитслужби не визнала заявлену митну вартість.

Також у рішенні зазначено про проведення консультацій з декларантом та про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Джерелом інформації для коригування митної вартості, як зазначено у рішенні, слугували МД №UA500080/2020/9254 від 16 травня 2020 року, №UA100390/2020/752360 від 06 травня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, №UA500080/2020/10743 від 12 червня 2020 року, РВ UA500070/2020/000066/1 від 30 травня 2020 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA20900/2020/210012/2 від 14 липня 2020 року, Відповідачем скориговано митну вартість товарів у сторону збільшення, згідно з якою позивачем у порядку статті 55 МК України здійснено доплату ПДВ в сумі 15 158,04 грн. та ввізного мита в сумі 2856,28 грн.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00330, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: "Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами 12,45,43,44 МД, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 14 липня 2020 року №UA20900/2020/210012/2.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Обґрунтовуючи невідповідність вимогам законодавства рішення суду апеляційної інстанції, Позивач у касаційній скарзі стверджує, що при його ухваленні суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, відповідно до яких:

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено (постанова від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17);

- митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лите тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 2 липня 2020 року у справі №803/916/17);

Позивач вважає, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості товарів як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З урахуванням наведених висновків, сформованих у постановах Верховного Суду, Позивач вважає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваному судовому рішенні №380/6459/20 застосував норму права без урахування висновку у справах № 826/10527/17, №803/916/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості витребування додаткових документів у декларанта відповідно до статті 53 Митного кодексу України без зазначення у вимозі конкретних обставини, які викликали обґрунтовані сумніви у правильності зазначення декларантом митної вартості товарів.

Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно врахував подані Відповідачем копії інвойсу та пакувального листа і не надав жодної оцінки тим документам, що надавав Позивач. Стверджує, що досліджувати необхідно було саме електронні документи, що подавались при митному оформленні.

На думку Позивача, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам Відповідача про те, що у міжнародно- транспортній накладній не вказано дату завантаження товару, не врахував, що Позивачем було надано для митного оформлення договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні укладеним із ТОВ" ТАНТУМ ЛОГІСТИК" в якому вказано, що конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявках, які є невід`ємною частиною договору, де і вказується докладна адреса місця завантаження і відправлення вантажу, докладна адреса місця розвантаження і призначення вантажу.

Позивач зазначив про те, що наявність однакового прізвища різних осіб, про що Відповідач долучив до матеріалів справи копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_1, які про це свідчать, не є підставою згідно вимог статті 53 Митного кодексу України та статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ для визначення пов`язаності осіб.

3.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та зважаючи на викладені у касаційній скарзі доводи, Відповідач стверджує, що при доказуванні пов`язаності осіб, Галицька митниця Держмитслужби не брала до уваги наявність однакового прізвища ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідач стверджує про достатність підстав вважати, що взаємозалежність мід покумпцем та продавцем вплинула на ціну товарів виходячи з того, що у графі 9 декларації декларантом вказано, що продавець та покупець є пов`язаними особами у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Ще одним підтвердженням пов`язаності осіб слугує витяг з офіційного сайту ТОВ "Хороз Україна". З нього вбачається пряма службова залежність заступника ОСОБА_3 від ОСОБА_1 . Галицькою митницею Держмитслужби було встановлено, що, відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ "Хороз Україна", а його внесок до статутного фонду склав 100800 грн. (складає 6,3% від загальної суми статутного фонду) при розмірі статутного капіталу 1600000 грн. У договорі постачання від імені продавця виступав директор ОСОБА_1 . Тобто та ж особа є працівником (директором) фірми продавця. Таким чином, відповідно до вимог статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов`язаними особами.

У зв`язку із наявністю в Галицькій митниці Держмитслужби інформації, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю, митний орган мав підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. В той же час, під час розгляду справи представником Позивача було надано документи, які ніяким чином не спростовують доводи митного органу щодо пов`язаності осіб та суперечать відомостям, самостійно заявленим під час митного оформлення.

Відповідач стверджує, що наданий Позивачем до митного оформлення інвойс був оформлений таким чином, що не надавав можливість ідентифікувати дані щодо митної вартості товару. Зауважує, що під час судового розгляду Позивачем не було заявлено клопотання про витребування електронних доказів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та заперечень на відзив, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження доводів, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки оскаржуваним індивідуальним актам в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на таке.

Фактично зафіксовані Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості висновки стосуються двох аспектів: (1) неподання на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України (надалі також - МК) документів, адже надані в порядку частини першої статті 53 МК України документи на підтвердження митної вартості мали розбіжності та недоліки, які впливають на митну вартість товару; (2) за наявності обґрунтованих підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем (пов`язаність таких) вплинув на заявлену декларантом митну вартість, Позивач не надав документів, передбачених частиною четвертою статті 53 МК України.

Звертаючись до правового регулювання спірних правовідносин необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).

Частиною другою статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Такий висновок викладено у зокрема у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, на яку посилається Позивач у касаційній скарзі.

Варто зазначити й те, що фактично можливість подання відповідного документа декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених частино другою статті 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.

У межах цієї справи Позивач заперечував обставини щодо обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості, а також зазначення Відповідачем конкретних розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в наданих ним документах (пакувальному листі та інвойсі, вантажній накладній).

Водночас судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не встановлено, чи повідомляв Відповідач Позивача про конкретні факти виявлених у документах розбіжностей, що вплинули на митну вартість товару, а саме щодо неналежної якості інвойса та пакувального листа, а також щодо розбіжностей умов поставки в договорі та вантажній митній декларації, та чи міг Позивач з урахуванням наданого запиту усунути недоліки (розбіжності) документів.

Суд першої інстанції взагалі не надавав оцінки висновкам Відповідача щодо неналежної якості поданих для митного оформлення товару пакувального листа та інвойса.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку таким та зазначив про те, що відповідні документи не були належним чином оформлені.

Так, в матеріалах справи містяться роздруківки інвойса та пакувального листа зроблені як Позивачем так і Відповідачем.

Судами фактично не усунуто розбіжностей, що містяться в наданих Позивачем та Відповідачем документах у порядку, передбаченому КАС України.

Так, Позивачем митна декларація подавалась в електронному вигляді.

За змістом частини другої статті 257 Митного кодексу України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Наведене свідчить про те, що відповідні документи, роздруківки яких подавались до суду як і Позивачем, так і Відповідачем, подавались декларантом для митного оформлення саме в електронній формі.

А відтак, при наданні оцінки щодо того, чи документи, поданні для митного оформлення (інвойс пакувальні листи), містили: розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, судам необхідно було досліджувати саме електронні документи, що подавались при митному оформленні, а не роздруковані Відповідачем та Позивачем.

Суд звертає увагу на те, що положеннями частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом частини п`ятої статті 99 КАС України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Поряд із цим у межах цієї справи подані Відповідачем до суду першої інстанції в паперових копіях скеровані йому для митного оформлення у електронному вигляді інвойс та пакувальний лист не повинні були розцінюватися судом апеляційної інстанції як достовірні докази та повинні були викликати сумніви відповідності паперової копії оригіналу.

Так, подані Позивачем до суду першої інстанції копії інвойсу та пакувального листа (том 1, а.с. 55-63) не мали потертостей, зміст їх є достатньо чітким, надає можливість ідентифікувати товари, їх кількість та вартість. Однак зміст наявних у справі відомостей не дає можливості ідентифікувати чи ці (подані Позивачем до суду першої інстанції) копії є паперовими копіями інвойса та пакувального листа, що подавались в електронному вигляді декларантом для митного оформлення (як стверджує Позивач у касаційній скарзі), чи це копії письмової форми інвойса та пакувального листа.

Як свідчить, зокрема, роздруківка інвойса (том 1, а.с. 139-142), надана до суду першої інстанції Відповідачем, на ній містяться потертості та нечіткості, назви та інші характеристики товарів зазначені маленькими буквами та цифрами (менш, ніж міліметр). Такі недоліки можуть бути обумовлені не лише тим, що декларант подав документ в електронному вигляді з недоліками, а й, зокрема, роздрукуванням графічного об`єкта (інвойса та пакувального листа у форматі *jpeg) шляхом попереднього зменшення розміру його даних (у зв`язку із чим відбулась втрата якості зображення), неякісною роботою пристрою для друку, за допомогою якого електронний документ і роздруковувався Відповідачем.

Поряд із цим сучасні методи роботи з документами в електронному вигляді надають можливість ознайомитись із їх змістом навіть у разі якщо текст надруковано буквами незначної величини шляхом збільшення (масштабування).

А відтак, для цілей вирішення цієї справи суди з метою повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, повинні були дослідити електронні документи (оригінали), що скеровувались декларантом для митного оформлення.

Суд звертає увагу на те, що за змістом частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Отже, для цілей встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, суди повинні були здійснити оцінку оригіналів електронних доказів (інвойсу та пакувального листа) за правилами, визначеним КАС України, на предмет: наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, (2) ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари повинна була здійснена.

Крім того, як підтверджується змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, Відповідач зазначав про те, що умови договору перевезення містять відмінні умови поставки, від тих, що зазначені у міжнародній транпортній накладній.

Позивач у спростування цих доводів посилався на те, що ця обставина жодним чином не вплинула на подані декларантом Позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару.

З цими доводами погодився суд першої інстанції.

Натомість суд апеляційної інстанції таким доводам взагалі не надав оцінку, разом із тим відповідність вимогам чинного законодавства висновків Відповідача, зафіксованих у оскаржуваних індивідуальних актах, підлягали першочерговій оцінці для цілей вирішення цього спору.

Ще однією із підстав для прийняття рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки Відповідача про те, що Позивач та постачальник є пов`язаними особами, і наявні у Відповідача відомості свідчать про те, що відповідна взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваного товару. Ненадання Позивачем відповідних документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, розцінено Відповідачем як обставину, що свідчить про завищення ціни товару.

Суд першої інстанції не погодився із висновками щодо пов`язаності ТОВ "Хороз Україна" та HOROZK та зазначив, що ОСОБА_1 (особа, яка підписала Договір зі сторони Продавця) та ОСОБА_1 (учасник ТзОВ "Хороз Україна") - це різні фізичні особи, що підтверджується копіями їхніх паспортів.

А суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних індивідуальних актів, зазначив, що співзасновником ТОВ "Хороз Україна" є ОСОБА_1, а директором HOROZK є ОСОБА_1, тобто особи, які мають однакове прізвище (ім`я), а у копії форми декларації митної вартості від 13 липня 2020 року у графі 9(а) декларант сам визнав, що продавець та покупець є пов`язаними між собою.

В аспекті зроблених судами висновків, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

За змістом частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частинами тринадцятою - п`ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).

Отже, для цілей застосування положень статті 58 Митного кодексу України встановленню першочергово у межах цієї справи підлягали обставини пов`язаності покупця (Позивача) та продавця.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач заперечував факт його пов`язаності із продавцем нерезидентом.

Суд першої інстанції оцінки надав цим доводам та погодився із ними, поряд із цим не перевірив обставин, за яких у формі декларації митної вартості декларант сам визнав, що ТОВ "Хороз Україна" та HOROZK є пов`язаними між собою особами.

Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов`язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4 (пункт 5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року).

Зміст наведених норм Угоди не дає підстав для висновку, що наявність однакового прізвища і засновника та директора покупця та продавця є критерієм, який свідчить про пов`язаність осіб.

Невірно встановивши обставини пов`язаності Позивача та його продавця для цілей митного оформлення суд апеляційної інстанції послався на ту обставину, що у копії форми декларації митної вартості від 13 липня 2020 року у графі 9(а) декларант сам поставив позначку, що продавець та покупець є пов`язаними між собою особами, при цьому зважаючи на заперечення Позивача щодо його пов`язаності із HOROZK, не перевірив чи не була така відповідна позначка декларанта результатом технічної помилки чи описки.

Суд звертає увагу на те, що фактично зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості свідчить про те, що пов`язаність продавця та покупця (Позивача) за договором від 4 лютого 2016 року Відповідач обумовлював саме тим, що договір від імені продавця підписаний ОСОБА_3, який є співзасновником ТОВ "Хороз Україна".

Поряд із цим продавцем товару Відповідач у рішенні зазначив не HOROZK, а Teb Elektrik Sanayi ve Ticaret Limited Sirceti.

Позивач, заперечуючи доводи Відповідача щодо його пов`язаності із HOROZK надав докази, так само надавав відповідні докази і Відповідач. Поряд із цим судами фактично не усунуто суперечностей між доводами Позивача та Відповідача щодо пов`язаності покупця та продавця товару та на підставі належних, допустимих, достовірних доказів не встановлено чи дійсно Позивач та Продавець товару, митна вартість якого при декларуванні викликала сумнів у Відповідача, були пов`язаними особами в розрізі наведених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року критеріїв.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для особи негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

В свою чергу, вимоги частин четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Таким чином, наведені вище допущені порушення судами щодо неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та ненадання оцінки доказам у справі дають підстави для висновку, що вони призвели до не встановлення всіх важливих обставин, що мають значення для висновку щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

................

Перейти до повного тексту