ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 240/9416/19
адміністративне провадження № К/9901/11406/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (суддя: Майстренко Н.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (судді: Залімський І.Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомирроблагроліс" Житомирської обласної ради до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - ДП "Пулинський лісгосп АПК", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 №0015911401 та №0015921401.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем було завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ "Пром Гарант Плюс", оскільки господарські операції між вказаними суб`єктами господарювання не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 по справі №2а-1399/11/2670 та від 06.03.2018 по справі №804/5444/16.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами зі спірними контрагентами діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані гуртуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, а, відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Пулинський лісгосп АПК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт від 27.05.2019 №389/06-30-14-01/ НОМЕР_1 .
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), ст. 3, ст. 4 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО №15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, П(С)БО №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, П(С)БО №7 "Основні засоби", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, П(С)БО №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 975081,00 грн; п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, у сумі 88460,00 грн.
25 червня 2019 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0015911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 218 851 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 975081 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 243770 грн; №0015921401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 109 250 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 87400,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 21850,00 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2019 №0015911401 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 161 041 грн та із податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2019 №0015911401 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 84 120 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю