ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 140/704/19
адміністративне провадження № К/9901/32694/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (головуючий суддя - Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (колегія суддів у складі - головуючої судді Матковської З.М., суддів - Затолочного В.С., Кузьмича С.М.) у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення податкового боргу,
установив:
У березні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Волинській області) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" (далі - ТОВ "Завод будівельних конструкцій"), в якому просило стягнути з банківських рахунків Товариства в дохід державного бюджету податковий борг на суму 603672,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим виникла податкова заборгованість.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов задоволено: стягнуто з рахунків ТОВ "Завод будівельних конструкцій" в банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави податковий борг в розмірі 603672,09 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На переконання заявника касаційної скарги оскаржувані судові рішення прийнято судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням правил предметної юрисдикції, з огляду на перебування Товариства у процедурі банкрутства на стадії санації. Наголошує, що Товариство з 22 жовтня 2009 року має спеціальний статус підприємства, яке перебуває в процедурі банкрутства, відтак, контролюючий орган не мав права звертатись до адміністративного суду з цим позовом про стягнення податкового боргу, оскільки він має право заявити свої кредиторській вимоги до Товариства в межах господарської справи про банкрутство. Звертає увагу на те, що частина заявленої до стягнення податкової заборгованості виникла до моменту визнання Товариства банкрутом у встановленому законодавством порядку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін як законні й обґрунтовані. Зазначає, що заява про визнання кредиторських вимог подана контролюючим органом до господарського суду 24 квітня 2017 року, в якій було враховано податковий борг, що виник до вказаної дати. Своєю чергою податковий борг, заявлений до стягнення в цій справі, виник після 24 квітня 2017 року, тому вимоги щодо його стягнення не були включені до кредиторських вимог в межах процедури санації. Наполягає на тому, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження про банкрутство платника податків до вимог контролюючого органу, які не включені до конкурсних кредиторських вимог у межах справи про банкрутство, застосовується порядок погашення грошових зобов`язань, передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України). Також звертає увагу на те, що наведені у касаційній скарзі рішення Верховного Суду стосуються інших правовідносин, які виникли, зокрема, в ситуації відкриття ліквідаційної процедури стосовно платника податку, а не під час процедури санації, як у випадку позивача.
Разом із касаційною скаргою відповідачем, ТОВ "Завод будівельних конструкцій", заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року клопотання ТОВ "Завод будівельних конструкцій" задовольнив, справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Втім, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 липня 2021 року повернула цю справу для розгляду відповідній колегії КАС ВС, звернувши увагу на те, що в касаційній скарзі не порушено питання про закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю спору адміністративному суду, а також не зазначено про необхідність розгляду цієї справи в порядку іншого судочинства, аніж адміністративне. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій скаржник також не заявляв про порушення правил предметної підсудності. Отже, ВП ВС визнала відсутніми передбачені частиною шостою статті 346 КАС ВС підстави для передачі справи на її розгляд.
Справа розглянута судами попередніх інстанцій за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційний перегляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За встановленими судами в цій справі обставинами, ТОВ "Завод будівельних конструкцій" перебуває на податковому обліку, є платником податків та зборів.
Звертаючись до суду із даним адміністративним позовом податковий орган вказував, що станом на 21 лютого 2019 року за відповідачем обліковується податковий борг усього на загальну суму 603672,09 грн, який виник за такими податками: податок на прибуток; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельний податок з юридичних осіб; податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
У зв`язку з наявністю у Товариства податкового боргу контролюючий орган звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про його стягнення в судовому порядку.
Задовольняючи позов в повному обсязі та стягуючи з відповідача суму податкового боргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення податків із терміном сплати, які до винесення господарським судом Волинської області постанови про банкрутство ТОВ "Завод будівельних конструкцій" ще не настали, а податковий борг в сумі 603672,09 грн виник після порушення справи про банкрутство Товариства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пунктів 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як встановили суди податковий борг ТОВ "Завод будівельних конструкцій" з податку на прибуток в сумі 34876,00 грн виник в результаті самостійного нарахування платником податків грошового зобов`язання згідно з податковими деклараціями: №9094040273 від 22 травня 2017 року, з терміном сплати до 22 травня 2017 року в сумі 9379,00 грн; №9094040273 від 22 травня 2017 року, з терміном сплати до 22 травня 2017 року в сумі 281,00 грн; №9157517866 від 9 серпня 2017 року, з терміном сплати до 19 серпня 2017 року в сумі 17638,00 грн; №9299513859 від 1 березня 2018 року, з терміном сплати до 11 березня 2018 року в сумі 2722,00 грн; №9163014844 від 7 серпня 2018 року, з терміном сплати до 19 серпня 2018 року в сумі 5229,00 грн; №9246720865 від 9 листопада 2018 року, з терміном сплати до 19 листопада 2018 року в сумі 16353,00 грн; зменшення платником податків самостійно обов`язкового платежу згідно з податковою декларацією №9233529091 від 8 листопада 2017 року в сумі 3883,00 грн та згідно з податковою декларацією №9247415955 від 23 листопада 2017 року в сумі 10000,00 грн. У зв`язку з частковою сплатою податкового боргу в сумі 2722,00 грн, а також переплатою в сумі 121,00 грн, сума боргу з податку на прибуток становить 34876,00 грн.
Податковий борг Товариства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 9315,84 грн, виник в результаті самостійного нарахування платником податків грошового зобов`язання згідно з податковою декларацією №9022407592 від 17 лютого 2017 року, з термінами сплати до 29 липня 2017 року в сумі 3105,28 грн, до 29 жовтня 2017 року в сумі 3105,28 грн та до 29 січня 2018 року в сумі 3105,28 грн.
Податковий борг відповідача із земельного податку з юридичних осіб в сумі 544742,10 грн виник в результаті самостійного нарахування платником податків грошового зобов`язання згідно з податковими деклараціями: №9022542741 від 17 лютого 2017 року, з термінами сплати - до 30 травня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 червня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 липня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 серпня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 вересня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 жовтня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 листопада 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 грудня 2017 року в сумі 24259,89 грн, до 30 січня 2018 року в сумі 24259,91 грн; №9019443510 від 13 лютого 2018 року, з термінами сплати до 2 березня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 березня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 квітня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 травня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 червня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 липня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 серпня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 вересня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 жовтня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 листопада 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 грудня 2018 року в сумі 25715,49 грн, до 30 січня 2019 року в сумі 25715,43 грн; уточнюючим розрахунком №9222595823 від 26 жовтня 2017 року в сумі 11645,55 грн; нарахування платником самостійно штрафних санкцій згідно з податковим розрахунком №9222595823 від 26 жовтня 2017 року в сумі 349,34 грн; згідно з уточнюючим розрахунком №9222595823 від 26 жовтня 2017 року, з термінами сплати до 30 жовтня 2017 року в сумі 1455,59 грн, до 30 листопада 2017 року в сумі 1455,59 грн, до 30 грудня 2017 року в сумі 1455,59 грн, до 30 січня 2018 року в сумі 1455,59 грн.
Податковий борг Товариства із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ді