ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 420/2488/19
адміністративне провадження № К/9901/36039/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Градовського Ю. М., суддів: Крусяна А. В., Яковлєва О. В. від 20.11.2019
у справі № 420/2488/19
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради (далі також - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 417 300,00 грн.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради за №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 417 300,00 грн.
4. 23.12.2019 від Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 в частині задоволення позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2019 з метою реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до Порядку здійснення державного контролю додержання законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, Положення про департамент аналітики та контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2729-VII від 14.12.2017, Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради прийнято наказ № 62-п, яким наказано головному спеціалісту відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю (інспектору праці) Масловій Н. В. та заступнику начальника відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю (інспектору праці) Сорочан Т. М. здійснити з 13.03.2019 по 27.03.2019 позаплановий захід контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
7. У пункті 2 наказу № 62-п визначено предмет заходу контролю: додержання вимог законодавства про працю, зокрема, фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
8. 12.03.2019 Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради видано посадовим особам вказаного Департаменту направлення № 61-02ОД325/1137 для проведення позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, згідно з яким предметом заходу контролю є дотримання вимог законодавства про працю України, зокрема, з питання фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
9. У період з 13.03.2019 по 27.03.2019 посадовими особами Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради на підставі наказу № 62-п здійснено позаплановий захід контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 .
10. Під час інспекційного відвідування посадовими особами контролюючого органу складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ОМС-ОД325/1137/НП/36 від 13.03.2019 з підстав ненадання інформації, необхідної для його проведення, та складено вимогу про надання документів № ОМС-ОД-325/113/ПД/36, в якій зазначено, що у зв`язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, та неможливістю проведення інспекційного відвідування інспекційне відвідування зупинено на 9 календарних днів і зобов`язано ФОП ОСОБА_1 надати документи для проведення інспекційного відвідування.
11. На виконання цієї вимоги Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради 14.03.2019 та 19.03.2019 ФОП ОСОБА_1 надано документи.
12. 22.03.2019 Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради складено другий акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2, №ОМС-ОД325/1137/НП/36.
13. 22.03.2019 за результатами інспекційного відвідування посадовими особами Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36, у висновках якого встановлено порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю,
14. 29.03.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, про що здійснено запис: 25530060002015900.
15. На підставі встановлених порушень 04.04.2019 заступником директора департаменту - начальником відділу контролю за дотриманням законодавства про працю Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради прийнято постанову №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36, якою на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 417 300,00 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова відповідача прийнята без достатніх правових підстав та з порушенням порядку її прийняття.
17. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що створення об`єктом інспекційного відвідування перешкод у діяльності інспектора, в тому числі, шляхом ненадання необхідної для її проведення інформації нівелює можливість суб`єкта, який уповноважений на проведення перевірки, складати акт про проведення інспекційного відвідування. Позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про накладання штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України. Спірну постанову складено щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, яка станом на дату її прийняття такою не була, тобто не щодо суб`єкта відповідальності за порушення, наведені у статті 265 КЗпП України.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що оскільки інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проводилось до припинення реєстрації її господарської діяльності, порушення норм законодавства про працю встановлено під час здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, а тому зобов`язання, набуті підприємцем під час здійснення ним господарської діяльності, залишаються навіть після припинення державної реєстрації господарської діяльності ФОП. Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019 прийнята на підставі порушення, передбаченого абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України, в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 від 22.03.2019 зазначено порушення, передбачене абзацом 5 частини другої статті 265 КЗпП України, а санкція, яку оскаржуваною постановою накладено на ФОП ОСОБА_1, застосована на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України. З огляду на наведене, контролюючим органом всупереч вимогам чинного законодавства неправильно застосовано санкції до ФОП ОСОБА_1 за встановлені порушення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку, що санкція у розмірі 417 300,00 грн, яку оскаржуваною постановою накладено на ФОП ОСОБА_1, застосовано на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України, так як цей абзац не містить санкцій. П`ятий апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку, що в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 від 22.03.2019 зазначено порушення, передбачене абзацом 5 частини другої статті 265 КЗпП України, так як в детальному описі виявлених порушень чітко вказано про створення перешкод ФОП ОСОБА_1 у проведенні інспекційного відвідування, що є порушенням абзацу 7 частини другої цієї статті. Департамент аналітики та контролю Одеської міської ради, наголошує на тому, що у цьому акті зазначено порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку № 295 та вказано, що ФОП ОСОБА_1 створено перешкоди у проведенні інспекційного відвідування, а саме: невиконання законної вимоги від 13.03.2019 №ОМС-ОД325/1137/ПД/36. Однак доводам відповідача щодо порушення позивачем саме абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України суд апеляційної інстанції оцінки не надав. Апелянт не посилався на те, що ним при прийнятті оскаржуваної постанови вчинено технічку помилку при визначенні та застосування санкції до ФОП ОСОБА_1, як зазначено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 та проти чого відповідач заперечує. Судом апеляційної інстанції не враховано, що в апеляційній скарзі відповідач просив здійснити розгляд справи за його участю, а також не вирішено клопотання відповідача про витребування доказів. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо помилкового віднесення цієї справи судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та помилкового розгляду її у порядку спрощеного провадження.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
22. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині, в якій позов задоволено, а у іншій частині залишити без змін. Однак, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, таким позов задоволено, а тому колегія суддів здійснює перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у повному обсязі.
23. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та скасовуючи постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона прийнята на підставі порушення, передбаченого абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України, натомість в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 від 22.03.2019 зазначено порушення, передбачене абзацом 5 частини другої статті 265 КЗпП України, а санкція, яку оскаржуваною постановою накладено на ФОП ОСОБА_1, застосована на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України. З огляду на наведене, контролюючим органом всупереч вимогам чинного законодавства неправильно застосовано санкції до ФОП ОСОБА_1 за встановлені порушення. Апелянт посилається на те, що ним при прийнятті оскаржуваної постанови вчинено технічну помилку при визначенні та застосуванні санкції до ФОП ОСОБА_1, при цьому не просить її виправити чи зменшити суму штрафу та не вчиняє будь-яких дій на усунення вказаних недоліків.
24. Однак зазначені висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на наступне.
25. Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
26. Абзацом 6 частини другої цієї статті передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
27. Абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
28. За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, одним із порушень, за яке юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнуто до відповідальності, є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
29. Судом першої інстанції досліджено наказ № 62-п та направлення № 61-02ОД325/1137, з яких вбачається, що інспекційне відвідування позивача планувалось саме з питань фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
30. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36, встановлено порушення підпункту 2 пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а саме: невиконання законної вимоги про надання/поновлення документів за №ОМС-ОД325/1137/НП/36 від 13.03.2019.
31. Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що у акті інспекційного відвідування № ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 зазначено, що документи, які підтверджують трудові відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та працівниками, які знаходились на момент проведення заходу не надані у повному обсязі, а саме не надано завірені належним чином копії заяв про прийняття працівників на роботу, копії паспортів та кодів працівників та копія графіку роботи (змінності). У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не надані копії документів, що підтверджують осіб працівників, які зафіксовані засобами відеотехніки, інспектори праці не змогли ідентифікувати осіб, які знаходились на робочому місці у закладі ресторанного господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на момент проведення інспекційного відвідування. 13.03.2019 на момент проведення заходу контролю у закладі ресторанного господарства " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_3 знаходилось сім працівників. Працівники "ІНФОРМАЦІЯ_1" відмовились надавати пояснення. Згідно з письмовими поясненнями представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Беседкова О. Г. це були: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Також в акті № ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 зазначено, що документи, які підтверджують трудові відносини між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та працівниками, які знаходились на момент проведення заходу не надані у повному обсязі.
32. Абзацом п`ятим частини другої статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
33. Зважаючи на викладене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо зазначення у акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/36 від 22.03.2019 порушення, передбаченого абзацом 5 частини другої статті 265 КЗпП України.
34. Також колегія суддів погоджується із доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування до позивача оскаржуваною постановою санкції на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки згідно з положеннями цього абзацу "юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі...", тобто положення цього абзацу є загальними та стосуються усіх інших абзаців частини другої статті 265 КЗпП України, в яких конкретизовано суть порушень та розмір штрафів, які накладаються на юридичних та фізичних осіб-підприємців за допущення цих порушень.
35. Також не відповідають дійсності висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що відповідач в обґрунтування своєї посилається на те, що ним при прийнятті оскаржуваної постанови вчинено технічну помилку при визначенні та застосуванні санкції до ФОП ОСОБА_1, оскільки відповідні доводи у апеляційній скарзі відсутні.
36. Натомість відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що у рішенні щодо розгляду справи про накладення штрафу від 28.03.2019 помилково зазначено "абз.2" замість "абз.7" частини другої статті 265 КЗпП України, що є технічною опискою та не враховано судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення. Однак судом апеляційної інстанції даним доводам відповідача оцінки не надано.
37. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача щодо допущення позивачем порушень, зазначених в оскаржуваній постанові, та помилковості висновків суду першої інстанції щодо її законності, а відтак не перевірив її на відповідність вимогам статті 2 КАС України.
38. Крім цього, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, щодо помилкового розгляду судом першої інстанції цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження та помилкового віднесення її до справ незначної складності, а також щодо незаконності та необґрунтованості ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у цій справі.
39. Окрім цього, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач заявив клопотання про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції у судовому засіданні за його участю. Однак зазначене клопотання судом апеляційної інстанції не вирішено, як і не вирішено подане відповідачем разом із апеляційною скаргою клопотання про витребування доказів.
40. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
41. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
42. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
43. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
44. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
45. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
46. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
47. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасного висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судом всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
48. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
49. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
50. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
51. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
52. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
53. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
54. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
55. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправною та скасування постанови від №ОМС-ОД325/1137/НП/АВ/СПТД/ФС/36 від 04.04.2019, а тому, враховуючи положення статті 353 КАС України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.