ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 160/7334/20
адміністративне провадження № К/9901/7056/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа-Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (головуючого судді-Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербак А.А.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі-відповідач, ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ТУ ДСА), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі-третя особа), в якому просила:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47 712 гривень 70 копійок;
- зобов`язати відповідача провести нарахування суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року та щомісячної доплати в розмірі 20% від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з 01 по 30 червня 2020 року;
- стягнути з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на користь судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду в розмірі 27 959 гривні 30 копійок з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті з 01 по 30 червня 2020 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що суддівську винагороду за період з 01 червня по 30 червня 2020 року позивачці нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX), а не на підставі статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. ОСОБА_1 працює на посаді судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області згідно з Указом Президента України "Про призначення суддів" №570/2013 від 18 жовтня 2013 року та наказом голови Солонянського районного суду Дніпропетровської області №2-К від 01 листопада 2013 року.
3. Згідно з розрахунковим листом за червень 2020 року суддівську винагороду позивачці нараховано та виплачено в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
4. Не погоджуючись з обмеженням у виплаті суддівської винагороди, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
5.1. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47712,70 грн.
5.2. Зобов`язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а також надбавки за вислугу років 20% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року.
5.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
6. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних дій ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, оскільки питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин інші нормативно-правові акти.
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року залишено без змін.
8. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, вказав про правильність висновку суду першої інстанції щодо встановлення розміру суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може змінюватись іншими законами. Проте, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину і вказаний Закон був чинним у спірному періоді нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
9. Не погодившись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року.
10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
11. У скарзі скаржниця зазначає про відсутність висновку Верховного суду щодо застосування статті 130 Конституції України та статей 6, 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
12. На думку позивачки, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, встановивши, що розмір винагороди судді встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може змінюватись іншими законами, дійшов протилежного висновку щодо правомірності дій відповідача.
13. На думку ОСОБА_1, апеляційним судом не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у справі №200/13595/19-а (постанові від 09 грудня 2020 року) щодо змісту та обсягу досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення.
14. У касаційній скарзі наголошено, що відповідач в добровільному порядку здійснив нарахування та виплату суддівської винагороди за ухваленими рішеннями Дніпропетровським окружним адміністративним судом за її позовами у справах №160/8908/20, №160/5069/20 за періоди виплати суддівської винагороди за липень та квітень 2020 року.
15. ТУ ДСА України в Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
16. У відзиві зазначено, що дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28 серпня 2020 року за наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року. У свою чергу, спірні правовідносини виникли з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року, отже до прийняття вказаного рішення. В підтвердження своєї позиції відповідач вказав на правові висновки, сформовані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
19. Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
20. Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
21. Згідно з частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
22. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
23. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ).
24. Згідно з пунктом 10 розділу І Закону № 553-ІХ доповнено Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX), зокрема, статтею 29 наступного змісту:"установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
25. 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX. Відповідно до вказаного рішення вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у березні 2021 року.
27. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
29. Предметом спору у даній справі є дії ТУ ДСА щодо виплати судді першої інстанції суддівської винагороди у період з 01 по 30 червня 2020 року із обмеженнями, визначеними статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
30. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність дій відповідача.
31. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
32. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з квітня по травень 2020 року не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було .
33. Щодо Закону № 553-ІХ (яким внесено зміни до Закону № 294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону № 553-ІХ), і на підставі якого були застосовані обмеження до розміру суддівської винагороди позивача, він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону №1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII
34. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
35. У свою чергу, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що Конституція України має найвищу юридичну силу, тож "спеціальність" Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її "продовженням", у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).
36. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №160/12091/20.
37. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ТУ ДСА щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 47 712, 70 грн.
38. Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми статті 135 Закону № 1402-VIII, констатуючи, що саме цей закон є спеціальним для спірних правовідносин і неправомірним було обмеження виплати позивачці суддівської винагороди протягом червня 2020 року розміром, що не перевищував десяти прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону №294-ІХ (у редакції Закону №553-ІХ). У свою чергу, суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.
39. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року підлягає скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року необхідно залишити в силі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у 47 712, 70 грн.
40. Щодо позовних вимог про зобов`язання проведення нарахування та стягнення спірного розміру суддівської винагороди, Верховний Суд зазначає наступне.
41. У зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ і, як наслідок, обмеження виплати суддівської винагороди десятьма прожитковими мінімумами протягом квітня-серпня 2020 року, безсумнівним, з огляду на висловлену правову позицію Верховного Суду, є те, що обмеження розміру суддівської винагороди протягом вказаного періоду було неправомірним.
42. Проте, при вирішенні питання про те, який суб`єкт владних повноважень повинен відповідати у цій ситуації, необхідно дослідити обставини щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди.
43. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання ТУ ДСА провести нарахування та виплату спірної суддівської винагороди позивачу, суд першої інстанції, виходив з того, що порушення прав позивача допустило саме ТУ ДСА. Однак, суд першої інстанції не з`ясував питання щодо обсягів фінансування витрат на виплату суддівської винагороди суддям Солонянського районного суду Дніпропетровської області та, безпосередньо, судді ОСОБА_1 протягом спірного періоду.
44. Зважаючи на мотиви, які навів Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі №160/12091/20, орієнтуючи суди нижчих інстанцій на те, що має значення для визначення належного відповідача (у схожих правовідносинах), колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають вказаному правовому висновку щодо виплати суддівської винагороди.
45. Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТУ ДСА провести нарахування та виплату позивачці суддівської винагороди за період з 01 по 30 червня 2020 року є передчасними, що, відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування судового рішення в цій частині і направлення справи на новий розгляд.
46. Водночас, з метою запобігання неоднозначного розуміння вирішення цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
47. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
48. Згідно зі статею 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
49. Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій повинні з`ясувати також правовий (звідси - і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), адже ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
50. Виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), на думку колегії суддів, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що свідчить про безпосередню участь ДСА України у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.
51. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби. Тому саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень повинна відповідати за погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
52. У розрізі обставин цієї справи колегія суддів не намагається заперечити, що ТУ ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
53. Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду. Між тим, суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначив позивач.
54. Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України), якщо для цього є підстави. На думку колегії суддів, в такій площині суд першої інстанції спірних правовідносин не розглядав. Це дає підстави стверджувати, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ТУ ДСА нарахувати і виплатити заборгованість є помилковим.
55. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020 та від 22 липня 2021 року у справі №160/12091/20.
56. Враховуючи встановлені в цій справі обставини, правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТУ ДСА провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частин другої третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Правильне вирішення справи в цій частині вимагає дослідження доказів і з`ясування на цій підставі обставин, у зв`язку з чим справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
57. Є необґрунтованими доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17, оскільки у вказаних справа суд касаційної інстанції сформував висновки за інших фактичних обставин справи, а саме - щодо розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання.
58. Також є безпідставними доводи скаржниці щодо необхідності застосування правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №200/13595/19-а. У цих справах є відмінними предмети спору. Розглядаючи справу, Велика Палата вирішувала питання щодо обмеження прав судді з дня набрання чинності Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" в отриманні доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, яку суддя отримувала до набрання чинності вказаним законом.
59. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
60. Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
61. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
62. Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в частині та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року в повному обсязі не відповідають вимогам статті 242 КАС України, а тому підлягають скасуванню.