ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1899/19
адміністративне провадження № К/9901/17187/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (головуючий суддя Войтович І.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі №540/1899/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання документальної позапланової перевірки незаконною та скасування рішень,
установив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступником є Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), в якому просив: визнати неправомірною проведену контролюючим органом документальну позапланову невиїзну перевірку; скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №0016621305, №0016631305, №0016641305, №0016651305, рішення про застосування штрафних санкцій від 20 березня 2019 року №0004491305 та №0004501305; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001861305 від 20 березня 2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61656-52 від 4 червня 2019 року, податкову вимогу №3294-17 від 10 червня 2019 року, рішення №3294-17 про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №0016621305, №0016631305, №0016641305, №0016651305; скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 20 березня 2019 року №0004491305 та №0004501305; скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001861305 від 20 березня 2019 року та № Ф-61656-52 від 4 червня 2019 року; скасовано податкову вимогу №3294-17 від 10 червня 2019 року; скасовано рішення №3294-17 від 10 червня 2019 року про опис майна у податкову заставу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 8836,60 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
У розрізі підстав касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 жовтня 2018 року (справа №820/1864/17), де касаційний суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції від контролюючого органу за адресою місцезнаходження й у разі невиконання такого обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків. Окрім того, на переконання заявника касаційної скарги навіть за умови, що перевірка розпочалась після повернення до контролюючого органу поштового відправлення з копією наказу та повідомлення про проведення перевірки, це жодним чином не вплинуло б на можливість позивача бути обізнаним щодо дати початку та місця проведення перевірки, а також надання до перевірки пояснень і документів, адже він не отримав би вказані документи.
Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (провадження господарської діяльності фізичної особи - підприємця (резидента) з контрагентом, податкова адреса якого значиться на території ВЕЗ "Крим").
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 року по 22 грудня 2016 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 20 червня 2013 року по 22 грудня 2016 року з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої 18 жовтня 2019 року складено акт.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; пункту 293.8 статті 293 ПК України в частині заниження єдиного податку за 2015 рік у сумі 301547,22 грн; пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 1903310,84 грн; пункту 2, пункту 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині заниження суми єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 64525,29 грн; статті 9 розділу Закону №2464-VI в частині неподання звіту з ЄСВ за 2015 рік; підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження суми військового збору за 2015 рік на суму 142793,99 грн; пункту 1 статті 121 ПК України в частині неподання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставі встановлених перевіркою порушень 20 березня 2019 року відповідачем прийнято наступні рішення: податкове повідомлення-рішення №0016621305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2379137,55 грн; податкове повідомлення-рішення №0016631305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 376934,03 грн; податкове повідомлення-рішення №0016641305, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 510,0 грн; податкове повідомлення-рішення №0016651305, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 178492,49 грн; рішення №0004491305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 19357,59 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 64525,29 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001861305 в сумі 64525,29 грн; рішення №0004501305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом №2464-VI в сумі 170,00 грн.
Окрім того, 4 червня 2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61656-52 про сплату суми боргу з єдиного соціального внеску в сумі 83909,26 грн, а 10 червня 2019 року - податкову вимогу №3294-17 зі сплати податкового боргу на загальну суму 4870821,96 грн та рішення №3294-17 про опис майна у податкову заставу.
Не погоджуючись із оскаржуваними рішенням та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не дотримано вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення, що має наслідком визнання незаконними прийнятих за результатами такої перевірки рішень. Окрім того, суди визнали безпідставними твердження контролюючого органу про заниження позивачем єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу та військового збору, з огляду на наявні у справі матеріали та пояснення позивача з цього приводу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
За приписами підпункту 17.1.6 пункту 17 статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та п