ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 320/4138/19
адміністративне провадження № К/9901/18670/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року (головуюча суддя Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Губська Л.В., судді - Епель О.В., Оксененко О.М.) у справі №320/4138/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У вересні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" (далі - ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 0020541413.
На обґрунтування позову Товариство посилалось на те, що господарські операції з ТОВ "Торговий дім "АСПО" здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність цих операцій, та які призвели до змін в майновому стані учасників господарських відносин, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 14716,27 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що позивачем не доведено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "АСПО". Вважає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2670/18, від 9 серпня 2018 року у справі №826/14878/13-а, від 31 березня 2020 року у справі №824/434/15-а, від 28 лютого 2018 року у справі №826/7986/13-а, від 25 квітня 2019 року у справі №825/1/13-а. Також, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію, та неповно з`ясовано усі обставини справи, що мають значення для її правльного вирішення. Окрім того, відповідач вважає, що судами безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати необґрунтовано завищені та документально не підтверджені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "АСПО" за період з 1 по 31 серпня 2018 року, результати якої оформлені актом від 3 червня 2019 року.
Перевіркою виявлено, зокрема, порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абзацу 8 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 981084,00 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №0020541413, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 981084,00 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з реалізації продукції контрагентові, а відповідач, своєю чергою, не довів порушення позивачем вимог податкового обліку доходів.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З аналізу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суди дійшли висновку, що будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.
За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Зі змісту наведених положень суди