ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-0770/2874/11
адміністративне провадження № К/9901/55103/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №2а-0770/2874/11 за позовом Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю Прокуратури Закарпатської області про застосування санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, підприємець) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (надалі - відповідач, податковий орган), за участю Прокуратури Закарпатської області про застосування штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" у розмірі 8000 мінімальних заробітних плат, що становить 7 680 000 грн, з конфіскацією в дохід держави 5 гральних апаратів, 1 рулетки та коштів отриманих від грального бізнесу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача кошти у сумі 7 680 000 грн і конфісковано в дохід держави 5 гральних автоматів та електронну рулетку, які знаходяться на зберіганні у позивача.
За результатами касаційного перегляду судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав не з`ясування обставин щодо приналежності обладнання на праві власності саме позивачу та недослідження які фактичні обставини встановлені у справі про адміністративний проступок.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено частково, застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 7 680 000 грн, в задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року залишено без руху та встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати суду документ про сплату судового збору.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику з підстав не усунення ним недоліків до апеляційної скарги, зокрема, не надано суду доказів в підтвердження сплати судового збору у встановленому розмірі.
Не погодившись з цією ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування норм матеріального права, яке полягає у тому, що судом прийнято оскаржувану ухвалу в останній день для усунення недоліків та апелянтом своєчасно усунуті недоліки до апеляційної скарги.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Спірним питанням є правомірність повернення апеляційної скарги скаржнику з підстав не усунення апелянтом недоліків до апеляційної скарги, а саме, ненадання доказів сплати судового збору, що регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VІ (у редакції Закону, чинній на час подання позовної заяви, далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону №3674-VІ, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розміру.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3674-VІ, за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий зір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону №3674-VІ).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року, якою залишено без руху апеляційну скаргу відповідача з підстав несплати судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, отримано відповідачем 18 травня 2018 року. Останнім днем для усунення недоліків за наведеною ухвалою є 28 травня 2018 року.
Приймаючи ухвалу 29.05.2018, судом не враховано час поштового перебігу, а відтак суд не переконався, чи усунув учасник процесу недоліки, шляхом відправлення вчасно поштою докази сплати судового збору.
Водночас, відповідачем стверджує, що ним усунуто недоліки апеляційної скарги та направлено до апеляційного суду докази сплати судового збору 23 травня 2018 року, тобто в межах строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд, ухваливши ухвалу про повернення апеляційної скарги, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до приписів статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд