ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1508/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Євстигнеєва Н.М.)
від 22.12.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Вечірко І.О.; судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)
від 11.05.2021
у справі № 904/1508/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, Універсальна товарна біржа "Контрактовий дім УМВБ", Компанія "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД"
про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 28.04.2015,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
третьої особи 1 на стороні відповідача - не з`явився;
третьої особи 2 на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
третьої особи 3 на стороні відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 28 квітня 2015 року, оформленого протоколом №20.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2013 році увійшов до складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" із розміром внеску до статутного фонду - 111 701 683, 00 грн, що складає 13% статутного капіталу, згідно з рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" (протоколи № 15 від 20.09.2013 та № 16 від 03.10.2013), які було сплачено в повному обсязі у порядку та строки визначені зазначеним рішенням (довідка від 02.04.2019 № 49). 21.10.2013 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" (№ запису 10711050016025716), а саме: нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" підписаної учасниками - Компанією "FTN Моnitor Limited" (частка у статутному фонді 87 %) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" (частка у статутному фонді 13 %). Наприкінці січня 2019 року позивачеві стало відомо, що відповідач змінив назву з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп".
Так, під час розгляду справи № 904/5269/19 позивачу стало відомо, що 28 квітня 2015 року були проведенні загальні збори учасників ТОВ "Група "УМВБ" з порядком денним: про обрання голови та секретаря загальних зборів учасників товариства, розгляду питання про уповноваження генерального директора товариства на вчинення правочинів та укладання договорів на власний розсуд на суму, що перевищує 200 000, 00 грн та передоручення ним своїх повноважень. Всупереч вимог статті 43 Закону України "Про господарські товариства", статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п. 9.13 ст. 9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" позивачеві не повідомлялось про проведення загальних зборів учасників відповідача та перелік питань винесених на їх розгляд, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" задоволено. Суд визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 28 квітня 2015 року, оформлене протоколом №20.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивач не був повідомлений про скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, та не був присутній на загальних зборах учасників товариства, що є порушенням його корпоративних прав (на участь у загальних зборах товариства та на участь в управлінні товариством).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021, Компанія "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.
3.2. Підставою касаційного оскарження Компанія "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 902/36/19 (щодо застосування статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 (щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України); від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України).
Також вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання Компанії "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" про проведення експертизи.
Крім того, посилається на постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №926/4729/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, оскільки вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
Компанія "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" вважає, що визнавши недійсними оспорювані рішення загальних зборів учасників ТОВ "Група "УМВБ" більше ніж через п`ять років після їх ухвалення, суди попередніх інстанцій порушили принципи юридичної визначеності і допустили невиправдане втручання у баланс інтересів учасників вказаного товариства.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" просило закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" засновником на дату створення товариства була юридична особа Великобританії: Компанія "FTN Мопіtог Limited".
Згідно з рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 03.10.2013, оформленим протоколом загальних зборів учасників №16, частки у статутному капіталі Товариства розподілені таким чином:
частка статутного капіталу Товариства, що належить Компанії "FTN Мопіtог Limited", складає 87%, вартістю 748 992 510, 00 грн;
частка статутного капіталу Товариства, що належить ПВІФ "ЗЕТА" НЗ ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", складає 13 (тринадцять) %, вартістю 111 701 683, 00 грн (п.5.1. рішення).
Державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" (№ запису 10711050016025716) проведено 21.10.2013, а саме: нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" підписаної учасниками - Компанією "FTN Мопіtог Limited" (частка у статутному фонді 87 (вісімдесят сім) %) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (частка у статутному фонді 13 (тринадцять) %).
Матеріали справи містять довідку за вих. №49 від 02.04.2019, за підписом генерального директора ОСОБА_4, згідно з якою збільшення статутного капіталу товариства здійснювалось позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства, а саме: 50 825 000, 00 грн від 12.11.2013, 57 000 000, 00 грн від 23.11.2013 та 3 869 193, 00 грн від 13.11.2013, а всього 111 694 193, 00 грн.
Згідно з п.7.1.1. статті 7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ", затвердженого протоколом №16 від 03.10.2013, учасниками товариства є:
Компанія "FTN Мопіtог Limited", з часткою у статутному капіталі 87 (вісімдесят сім) % та
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", з часткою у статутному капіталі 13 (тринадцять) %.
Для забезпечення діяльності товариства за рахунок об`єднання власного майна учасників створено статутний капітал товариства у розмірі 860 694 193 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства (п.7.1. Статуту).
Станом на 2013 рік позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" із розміром внеску до статутного фонду - 111 701 683, 00 грн, що складає 13 (тринадцять) % статутного капіталу.
Загальними зборами учасників товариства від 01.10.2018 були прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів №01-1/10-18, про:
- зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп";
- зміну адреси місцезнаходження Товариства на наступну: 49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану,1;
- викладення статуту Товариства у новій редакції та уповноважено директора товариства на проведення державної реєстрації прийнятих змін.
Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/1457/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень від 01.10.2018, від 05.10.2018, від 19.12.2018.
28 квітня 2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" з таким порядком денним:
про обрання голови та секретаря загальних зборів учасників Товариства;
розгляд питання про уповноваження Генерального директора Товариства на вчинення правочинів та укладення договорів на власний розсуд на суму, що перевищує 200 000, 00 грн та передоручення ним своїх повноважень.
Відповідно до змісту протоколу загальних зборів учасників Товариства №20 від 28.04.2015, на вказаних зборах була присутня юридична особа Великобританії - Компанія "FTN Мопіtог Limited", в особі директора ОСОБА_6, що володіє 87% статутного капіталу Товариства.
Збори визнані правомочними відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про господарські товариства".
Загальними зборами учасників товариства від 28.04.2015 були прийняті такі рішення, оформлені протоколом загальних зборів №20:
- обрати головою загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_7, а секретарем загальних зборів учасників Товариства - ОСОБА_8 (перше питання порядку денного);
- надати генеральному директору Товариства згоду та уповноваження вчиняти правочини та укладати договори на суму, що перевищує 200 000 грн кожен, зокрема, але не виключно, усі договори, пов`язані з проведенням біржових торгів природним газом, форвардними контрактами на поставку природного газу, іншими товарами, зокрема, але не виключно на Універсальній товарній біржі "Контрактовий дім УМВБ", а також договори про надання поворотної та безповоротної фінансової допомоги іншим суб`єктам господарської діяльності або фізичним особам;
- надати генеральному директору Товариства згоду та уповноваження передоручати свої повноваження, зокрема вчиняти правочини та укладати договори на суму, що перевищує 200 000 грн кожен, будь-яким особам на його власний розсуд, зокрема, але не виключно, ОСОБА_7, шляхом видачі довіреності або іншим незабороненим законодавством способом.
Враховуючи дані протоколу загальних зборів учасників Товариства, за прийняття рішень з питань порядку денного зборів голосували "ЗА" - одноголосно.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіо-Партнер Груп" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 28 квітня 2015 року, оформленого протоколом №20, у зв`язку з тим, що позивачеві не повідомлялось про проведення зазначених загальних зборів учасників відповідача та перелік питань винесених на їх розгляд, що є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
5.3. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з такого.
Відповідно до пункту 9.13 Статуту товариства про проведення зборів товариства учасники повідомляються шляхом надсилання їм письмового повідомлення, або шляхом вручення цього повідомлення під розписку, або шляхом опублікування повідомлення у засобах масової інформації, або іншим не забороненим законом способом (на розсуд Ради директорів товариства) із зазначенням часу і місця проведення зборів товариства та порядку денного.
Повідомлення має бути зроблене не менш, як за 30 днів до скликання зборів товариства. Учасникам Товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів товариства не пізніш як за 7 днів до скликання зборів товариства (пункт 9.14 Статуту).
Згідно з частиною 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Суди попередніх інстанцій враховуючи те, що в спірних правовідносинах обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів учасників товариства покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється у даній справі, встановили, що таких доказів відповідачем не надано. Жодних повідомлень про скликання та проведення загальних зборів 28.04.2015 у спосіб, передбачений Статутом та законом, позивач не отримував.
Крім того, господарські суди врахували, що в судовому засіданні 22.12.2020 позивачем надано для огляду оригінал Журналу вхідної кореспонденції за 2015 рік. Зі змісту записів вхідної кореспонденції не вбачається надходження від відповідача повідомлення про участь у загальних зборах учасників товариства 28.04.2015.
Також, як зазначили суди попередніх інстанцій, доводи третіх осіб-2,3 про те, що позивач був належним чином повідомлений про скликання та проведення загальних зборів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Так, як встановили господарські суди, зі змісту нотаріально посвідчених заяв свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вбачається, що за 30 днів до дати проведення загальних зборів як позивач, так і Компанія "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" були письмово повідомлені про скликання загальних зборів і мали можливість своєчасно ознайомитись з порядком денним та внесеними до нього документами.
Проте, виходячи з положення пункту 9.13 Статуту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що належним та допустимим доказом письмового повідомлення позивача про скликання загальних зборів та порядок денний, відповідно до закону та Статуту товариства, є: опис вкладення у цінний лист та розрахунковий документ, розписка позивача про отримання такого повідомлення, публікація повідомлення у засобах масової інформації.
5.4. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Стаття 116 Цивільного кодексу України та стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори його учасників.
Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.
Стаття 145 Цивільного кодексу України передбачає, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.
5.5. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" не було повідомлене у жодний спосіб про проведення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "УМВБ" від 28 квітня 2015 року, що вплинуло на можливість реалізації ним права на управління справами товариства шляхом участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, які виносилися на їх розгляд, висловлення своєї думки щодо питань порядку денного, внесення своїх питань до порядку денного тощо. Відповідачі також не спростували доводів позивача про зворотнє і, заперечуючи проти задоволення позову, крім зазначення власного обґрунтування помилковості доводів позивача, не надали на підтвердження таких доводів конкретних доказів, які суд міг би оцінити. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.
За змістом частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки, позивач не був повідомлений про скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, та не був присутній на загальних зборах учасників товариства, враховуючи, що вказані рішення порушують його корпоративні права (на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством), то наявні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів учасників товариства.
5.6. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається скаржник, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 902/36/19 (щодо застосування статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 (щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України); від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України), колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 13.02.2020 у справі № 902/36/19 Верховний Суд не викладав правової позиції про застосування статті 61 Закону України "Про господарські товариства", оскільки спірні правовідносини в справі № 902/36/19 підпадали під правове регулювання Закону України "Про акціонерні товариства". Крім того, суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права в частині всебічного, повного і об`єктивного встановлення та розгляду в судовому процесі всіх обставин конкретної справи. Крім того, господарські суди в цій справі та в справі № 902/36/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, при ухваленні рішень виходили з різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
5.7. У постанові від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 Верховний Суд виклав таку правову позицію щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Водночас, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту у корпоративних правовідносинах, суди мають врахувати також і баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (до аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 62 постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).
З урахуванням викладеного, виходячи із конкретних обставин справи № 926/4729/16, Верховний Суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, та, визначаючи предметом спору визнання недійсними рішень загальних зборів позивачка фактично прагнула відновлення становища, яке існувало до порушення її права (до прийняття зазначених рішень), тобто прагнула відновити склад учасників (засновників) товариства, який існував до прийняття першого оспорюваного у цій справі рішення.
Скаржник зазначає про те, що звертаючись з позовом у цій справі, що переглядається, позивач фактично прагне визнати недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів, які оспорюються в інших справах (справи № 904/5121/19, № 904/5269/19, 904/5832/19, № 904/5835/19).
Наведені доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки позовні вимоги в цій справі, що переглядається, обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача, а саме: права на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, у зв`язку з чим позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів, ухвалені без його участі, внаслідок його неналежного повідомлення, що є належним способом захисту в спірних правовідносинах та узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.
Отже, у цій справі, що переглядається, та справі № 926/4729/16 господарськими судами висновки зроблені з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
З огляду на наведене, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №926/4729/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, оскільки вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач є учасником товариства, та, відповідно, тією особою, яка наділена правом участі у загальних зборах учасників Товариства та прийняття ними рішень з питань порядку денного разом з іншими учасниками Товариства.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що недотримання порядку скликання загальних зборів учасників товариства в частині повідомлення позивача про проведення зборів, прийняття ними рішень за відсутності позивача, неповідомленого про їх проведення, є порушенням вимог закону та статуту товариства, порушує права позивача як учасника на участь в управлінні справами товариства.
Установивши факт неповідомлення позивача про час, місце і порядок денний зборів, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень, адже право позивача на управління товариством шляхом участі у загальних зборах його учасників є порушеним. Крім того, висновки обох судів щодо питання відсутності доказів повідомлення позивача про проведення зборів збігаються.
5.8. Також скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16 та від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України).
У цій справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні клопотання третіх осіб про застосування позовної давності до спірних відносин, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною п`ятою статті 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу (права та обов`язки учасників справи); при цьому такі права є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, також відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення йому строку для звернення з позовом до суду. Так, як встановили суди попередніх інстанцій, з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про наявність оспорюваного рішення лише під час розгляду судової справи № 904/5269/19, тобто після отримання відзиву на позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф до ТОВ "Імперіо-Партнер Груп" та Універсальної товарної біржі "Контрактовий дім УМВБ", за участю третьої особи - ТОВ "Інвінтум" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ82-100718 від 10.07.2018. Саме до відзиву відповідача-2 (Універсальної товарної біржі "Контрактовий дім УМВБ") було додано рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Група "УМВБ" від 28.04.2015, оформлене протоколом загальних зборів №20 від 28.04.2015. З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку, що строк звернення з позовом до суду не є пропущеним.
Так, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками про застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки виходячи зі змісту цієї норми якщо особі невідомо про наявність у неї права, а отже, - і про його порушення, позовна давність не розпочинає свій перебіг і не може сплинути (закінчитися). Так, згідно з частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України суд може визнати причини пропущення позовної давності поважними лише тоді, коли вона розпочала свій перебіг і спливла (закінчилася). Коли ж позовна давність не розпочинала свого перебігу, вона не могла сплинути, а отже, немає підстав визнавати поважні причини її пропущення. Тобто, в тих ситуаціях, коли судами встановлено, що особі не було та не могло бути відомим про існування у неї порушеного корпоративного права, вони повинні надавати захист позивачу тому, що позовна давність не спливла, а не тому, що були поважні причини її пропущення.
При цьому у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, не викладено правової позиції щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 923/876/16 зазначено, що розглядаючи питання щодо дотримання балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, суди мали надати правову оцінку аргументам відповідача про звернення колишнього учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень зборів хоча й в межах позовної давності, але через три роки після ухвалення першого з оспорюваних рішень загальних зборів учасників, тобто зі значним проміжком часу, що робить питання втручання суду в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через шість років після вчинення порушення ще більш чутливими. Такий правовий висновок викладений також в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 926/4729/16.
З посиланням на вказану правову позицію скаржник зазначає, що позивач після п`яти років своєї бездіяльності просить визнати недійсними рішення загальних зборів товариства, що суперечить принципу юридичної визначеності.
Колегією суддів відхиляються наведені доводи скаржника, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, відповідно до якої до обов`язків учасника господарського товариства не віднесено зобов`язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або ЄДР, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" про закриття провадження у справі.
5.9. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання Компанії "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" про проведення експертизи, колегією суддів відхиляються, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання Компанії "Еф.Ті.Ен.Монітор ЛТД" про призначення у справі технічної експертизи наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ Лайф" документу під назвою "Журнал вхідної кореспонденції за 2015р." При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, викладеним у вказаній ухвалі про те, що встановлення достовірності Журналу вхідної кореспонденції за 2015р. шляхом призначення судової експертизи не спростовує обов`язок відповідача довести належними доказами повідомлення учасника Товариства про скликання та проведення Загальних зборів учасників 28.04.2015.