Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 658/1046/19
провадження № 61-1687св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
треті особи: виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області, Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на постанову Херсонського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області, про усунення перешкод у праві користування житлом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок).
У травні 2017 року відповідач, яка не є членом його сім`ї, виселилась разом з її неповнолітніми діти із спірного будинку та постійно проживає по АДРЕСА_2, однак зберігає реєстрацію проживання у належному йому будинку, що є перешкодою у реалізації права власності на будинок та унеможливлює його продаж.
Вказав, що за правилами статей 383, 391 ЦК України захисту підлягає право на житловий будинок від порушень з боку відповідачів, які не є членами його сім`ї. До виниклих правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 405 ЦК України та статей 150, 156 ЖК УРСР, оскільки вони регулюють правовідносини власника житлового приміщення та членів його сім`ї, тоді як відповідачі не є членами його сім`ї.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 08 листопада 2019 року в складі судді Терещенко О. Є. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 16 лютого 2010 року ОСОБА_2 вселилась у житловий будинок, що належить позивачу із його на те згоди, як член сім`ї власника будинку після реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 . Неповнолітні діти від дня народження постійно проживали і зареєстровані у цьому ж будинку та залишились проживати там і після смерті ОСОБА_5, який помер у квітні 2016 року. Відповідач разом із неповнолітніми дітьми більше року не проживає за місцем реєстрації із поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірному будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 08 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судового захисту потребують порушені права власника житлового будинку, позбавленого можливості вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном із тих підстав, що відповідач та її неповнолітні діти не є членами його сім`ї, постійно проживають у м. Бериславі у частково належному ОСОБА_2 житловому будинку, однак зберігають реєстрацію у спірному житловому будинку за відсутності для цього правових підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 646/6161/16-ц, від 14 лютого 2020 року у справі № 755/14595/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 296/2411/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 210/1857/15-ц, від 31 січня 2020 року у справі № 520/4664/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції провів судове засідання, призначене на 03 листопада 2020 року, без участі відповідача, який подав заяву про відкладення розгляду справи, порушивши принцип змагальності та позбавивши останню права на справедливий суд. Позивач не спростував тверджень відповідача про те, що він перешкоджає їй у користуванні спірним житлом. Відповідач вселилась у спірне житло, як член сім`ї власника будинку та разом із неповнолітніми дітьми більше року не проживає за місцем реєстрації із поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірному будинку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, 1940 року народження, з 1967 року є власником житлового будинку загальною площею 77 кв. м, із яких житлова - 53,8 кв. м, та господарських приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 .
18 грудня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб та з дозволу власника почали проживати у спірному житловому будинку, що належить на праві власності позивачу - батьку її померлого чоловіка.
Неповнолітні діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 2010 та 2012 років народження, від дня народження зареєстровані за місцем проживання і реєстрації батьків у спірному будинку.
У період до 2013 року і після 2016 року ОСОБА_1 постійно проживав у спірному будинку.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті ОСОБА_2 разом із дітьми у травні 2016 року виселилась зі спірного будинку та проживає у своїх батьків.
ОСОБА_2 є співвласником трикімнатної квартири, загальною площею 74,7 кв. м, в будинку АДРЕСА_2, де фактично проживає разом із дітьми, починаючи з травня 2016 року.
Сторони визнають наявність неприязних стосунків, які склались між ними з травня 2016 року.
У спірному будинку фактично проживає позивач та його сестра.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає з таких підстав.
У справі, що переглядається, спір виник між позивачем, який є власником спірного будинку, та відповідачами, які є його колишньою невісткою та онуками, з приводу припинення права користування останніми належним позивачеві будинком.
Позивач зазначає, що проживає у цьому будинку, однак має намір його продати. Формальна реєстрація місця проживання колишньої невістки і онуків перешкоджає йому реалізувати свої правомочності власника щодо житла.
Відповідачі наполягають на збереженні свого права користування спірним будинком, посилаючись на те, що ОСОБА_2 припинила проживати у ньому з поважних причин, через неприязні стосунки з власником житла. Проживання її та дітей у частково належному відповідачу житлі не забезпечує потребу відповідача та її дітей у житлі.
Положеннями статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (стаття 7 ЖК УРСР).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина перша статті 317 ЦК України, частина друга статті 319 ЦК України).
Отже, у цій справі необхідно вирішити питання про співвідношення права власника житла вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).
Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом із тим, відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2, яка є колишньою невісткою позивача, з дозволу власника житла законно вселилась у спірний будинок та зареєструвала у ньому своє місце проживання. Місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано у цьому ж будинку з тих підстав, що на час їх народження спірний будинок був зареєстрованим місцем реєстрації проживання їх батьків.
За таких обставин ґрунтується на матеріалах справи висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачі у законний спосіб набули право користування належним позивачу будинком.
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень