Постанова
Іменем України
27 липня 2021року
м. Київ
справа № 202/26318/13-ц
провадження № 61-6871св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року у складі судді Мачуського О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), після перейменування Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "А-Банк"), ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ 0D30AE00001604, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 18 003,00 дол. США на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном його повернення 27 вересня 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір застави рухомого майна № 0D30AE00001604/А. Предметом договору застави є належний ОСОБА_1 автомобіль Opel, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 20 жовтня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" укладений договір поруки.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 05 квітня 2012 року його заборгованість становить
23 868,12 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 693,27 дол. США, заборгованість за процентами - 6 894,20 дол. США, заборгованість по комісії - 1 122,00 дол. США, пеня - 6 158,65 дол. США.
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк"просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 868,12 дол. США звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Opel, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_1 на праві власності, шляхом його продажу ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 травня 2012 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 190 656,16 грн, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Opel, модель: Sintra, рік випуску: 1999, тип ТЗ: Легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності
ОСОБА_1, шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям указаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто солідарно з ПАТ "А-Банк" та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня
2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 травня 2012 року скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 17 жовтня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено, провадження у справі, в частині позовних вимог до ПАТ "А-Банк" закрито.
Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, заяву про застосування якого подано відповідачем.
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне її вирішення, зокрема суди, установивши, що кредитор не скористався своїм правом на дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася несплаченою, суди не зʼясували, чи було дотримано позивачем строк позовної давності щодо решти щомісячних платежів, визначених графіком погашення заборгованості, оскільки кінцевим терміном повернення кредиту є 27 вересня 2011 року, а позов предʼявлено у квітні 2012 року. Суди також не перевірили питання про право кредитора на стягнення штрафних санкцій у межах строку позовної давності щодо кожного з щомісячних платежів.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 28 січня 2020 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі
18 779,13 дол. США звернено стягнення на предмет застави: автомобіль Opel, модель: Sintra, рік випуску: 1999, тип ТЗ: Легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом його продажу позивачем з укладенням
від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям указаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору в частині внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості у зв`язку з чим заборгованість, у рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет застави у межах позовної давності становить 18 779,13 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту за період з 11 квітня 2009 року по 11 квітня 2012 року - 9 035,93 дол. США; заборгованість за процентами за період з 11 квітня 2009 року по 27 вересня 2011 року -
5 665,07 дол. США, пеня за період 11 квітня 2011 року по 11 квітня 2012 року - 4 078,13 дол. США. Суд встановив, що позивач звернувся зі спливом позовної давності з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій пені за період з 06 січня 2009 року по 10 квітня 2011 року, та виходив з того, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому банк необґрунтовано включив комісію до складу заборгованості, у рахунок якої просив звернути стягнення на предмет застави.
Установивши наявність у ОСОБА_1 заборгованості за забезпеченим заставою зобов`язанням у розмірі 18 779,13 дол. США, суд вважав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Opel, модель: Sintra, рік випуску: 1999, тип ТЗ: Легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності
ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень необхідних для здійснення продажу у рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 779,13 дол. США.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій він просив рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року скасувати, та направити справу до суду першої інстанції належної юрисдикції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 та від 03 червня 2015 року у справі № 31цс15, та порушення норм процесуального права, зокрема судове рішення ухвалено з порушенням правил територіальної підсудності (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скаргаОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам його апеляційної скарги про те, що саме дії представників позивача, які незаконно заволоділи автомобілем Opel, модель: Sintra, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належав йому на праві власності, створили передумови для неможливості належного виконання ним умов кредитного договору. Оскільки за умовами кредитного договору, погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок перебігу позовної давності для цілей їх стягнення має визначатися моментом невиконання кожного з цих зобов`язань та підлягає обрахунку з 06 січня 2009 року. У постановах від 06 листопада
2013 року у справі № 6-116цс13 та від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, Верховний Суд України зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником зобовʼязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору, визначено періодичними місячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Зауважив, що він зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_1, а тому ця справа була підсудна Київському районному суду м. Одеси. Зазначені обставини були достовірно відомі позивачу, оскільки ще 05 грудня 2011 року він звертався до Київського районного суду м. Одеси з позовом до нього про звернення стягнення на належний йому автомобіль Opel, модель: Sintra, реєстраційний номер: НОМЕР_1, який за заявою ПАТ КБ "ПриватБанк" ухвалою суду від 05 вересня 2012 року був залишений без розгляду. З огляду на наведене, вважав, що зазначена справа розглянута з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки такий спір мав розглядатися у суді за місцем його проживання, тобто Київським районним судом м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України, витребувано матеріали справи.
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від АТ КБ "ПриватБанк", у якому позивач просив залишити касаційну скаргу
ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 23 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року - без змін. Зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом за спливом позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею за період з 06 січня 2009 року по 10 квітня 2011 року, а до решти вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет застави, позовну давність не пропущено.
Щодо доводів відповідача про порушення правил територіальної юрисдикції при вирішенні справи, АТ КБ "ПриватБанк" зауважив, що позов був прийнятий і розглянутий з дотриманням норм процесуального права, з урахуванням заявленого зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем та ПАТ "А-Банк", який у подальшому був залишений без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 18 003,00 дол. США на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном його повернення 27 вересня
2011 року. Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється позичальником частинами, щомісячний платіж становить
327,71 дол. США, період сплати щомісячного платежу - з "01" по "05" число кожного місяця. Плата за користування кредитом становить 0,88 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору, за порушення позичальником одного із обовʼязків, передбачених пунктами 2.2.2., 2.2.3 вказаного договору, банк має право нарахувати, а позичальник бере на себе обовʼязок сплатити банку пеню у розмірі 0,15 процентів від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн, за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.
28 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір застави рухомого майна № 0D30AE00001604/А на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, предметом якого є належний ОСОБА_1 автомобіль Opel, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Виконання умов вказаного вище кредитного договору також забезпечувалося договором поруки від 20 жовтня 2010 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та поручителем ПАТ "А-Банк".
З наданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що станом на 05 квітня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 становила 23 868,12 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 693,27 дол. США, заборгованість за процентами - 6 894,20 дол. США, заборгованість по комісії - 1 122,00 дол. США, пеня - 6 158,65 дол. США.
АТ КБ "ПриватБанк" не направляв досудову вимогу відповідачам про стягнення заборгованості, а звернувся із зазначеним позовом до суду після спливу строку кредитування.
Судами також установлено, що після ухвалення у справі заочного рішення
від 07 травня 2012 року, 18 червня 2013 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ м. Києві у рамках виконання доручення Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ було описано та арештовано автомобіль Opel, модель: Sintra, рік випуску: 1999, тип ТЗ: Легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, про що складений акт опису й арешту майна. Відповідно до цього акту описане рухоме майно прийняв на відповідальне зберігання представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Шишкін О. Ю.
Після постановлення ухвали Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 29 травня 2013 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2012 року, належний ОСОБА_1 транспортний засіб не було повернуто, з приводу чого він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12013110020009445.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.