Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 628/1866/19
провадження № 61-3445св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 червня 2020 року у складі судді Клімової С. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 вересня 2017 року на виконання домовленості з ОСОБА_2 про здійснення сумісної господарської діяльності він передав останньому 36 500 доларів США. Однак сумісну господарську діяльність вони не здійснювали.
20 травня 2019 року він надіслав на адресу відповідача лист з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 36 500 доларів США до 31 травня 2019 року, на яку останній не відреагував.
Враховуючи наведене просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в сумі 36 500 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів закрито.
Роз`яснено учасникам справи, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 23 червня 2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6323782000:04:000:0234, загальною площею 1,0939 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Куп`янський район, сільська рада Ягіднянська та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що угоди між сторонами як суб`єктами господарювання було укладено для зайняття господарською діяльністю, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди дійшли помилкового висновку про те, що спір між сторонами пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності.
Касаційна скарга мотивована тим, що у вересні 2017 року фізична особа ОСОБА_1 та фізична особа ОСОБА_2 написали кожний окремо письмові розписки. Зі змісту вказаних розписок вбачається, що позивач, діючи як фізична особа, передав фізичній особі ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 36 500 доларів США, а відповідач, діючи як фізична особа, отримав від позивача як фізичної особи вказані грошові кошти. Отже, передача грошових коштів відбулась з наміром здійснювати в майбутньому спільну господарську діяльність.
Станом на 20 травня 2019 року спільна господарська діяльність позивачем і відповідачем не проводилась, а тому передані грошові кошти фізичній особі ОСОБА_2 фактично весь час знаходились на зберіганні в останнього.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням учасниками справи домовленості про сумісну діяльність є хибними, адже сторони, написавши відповідні розписки-угоди від 01 вересня 2017 року, виявили лише спільний намір щодо ведення майбутнього спільного бізнесу, але в подальшому жодних дій (укладення договору про спільну діяльність тощо) щодо ведення спільної господарської діяльності не вчинили.
Заявник також вказує, що ФОП ОСОБА_1 взагалі не здійснювалась жодна підприємницька діяльність з 2017 року по жовтень 2018 року, що підтверджується відповідними документами, наданими суду.
Таким чином, між сторонами не відбувалось жодної господарської діяльності, мала місце лише домовленість двох фізичних осіб про ведення у майбутньому спільної діяльності та фактичну передачу грошових коштів від однієї фізичної особи іншій фізичній особі, але будь-яких, а тим більше систематичних дій сторін, спрямованих на досягнення певного результату, так і не відбулось.
Крім того, факт реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця не свідчить, що всі укладені ним з моменту реєстрації угоди є господарськими.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ОСОБА_2, у якому вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням вимог закону, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2017 року в простій письмовій формі між сторонами укладено дві угоди, за умовами яких ОСОБА_1 сплатив, а ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 36 500 доларів США за дольову участь в спільному бізнесі (а. с. 5, 6, т. 1).
20 травня 2019 року ОСОБА_1 направив на ім`я ОСОБА_2 листа з вимогою про повернення коштів, оскільки спільна сумісна діяльність не здійснювалась (а. с. 13, т. 1).
24 січня 2019 року складено акт прийому-передачі товарів та майна № 1, згідно з яким на підставі усної домовленості між сторонами про припинення ведення спільної діяльності товарний запас за видатковою накладною від 24 січня 2019 року № 2869 в кількості 1043 штук товарного запасу на суму 168 582,41 грн, робочого інвентарю в кількості 390 штук (підставки під чохли, робочий ноутбук, стілець), що знаходяться на орендованій ФОП ОСОБА_2 офісно-складській площі за адресою: АДРЕСА_1, ТРЦ "ДАФІ", другий поверх, відділ "ІНФОРМАЦІЯ_1", був переданий ОСОБА_1 в присутності продавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також ОСОБА_2, ОСОБА_1, дружини та сина позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 64, т. 1).
25 січня 2019 року складено акт прийому-передачі товарів та майна № 2, згідно з яким на підставі усної домовленості між сторонами про припинення ведення спільної діяльності товарний запас за видатковою накладною від 25 січня 2019 року № 2870 в кількості 1861 штук товарного запасу на суму 180 755,03 грн, робочого інвентарю в кількості 200 штук (підставки під чохли, робочий iPad mini, ігрова приставка PS4, сервер відео спостереження з чотирма камерами), що знаходяться на орендованій ФОП ОСОБА_2 офісно-складській площі за адресою: АДРЕСА_2, був переданий ОСОБА_1 в присутності продавця ОСОБА_6, а також ОСОБА_2, та дружини позивача ОСОБА_7 (а. с. 65, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.