Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
місто Київ
справа № 552/3400/19
провадження № 61-6056св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина А 0734,
третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2019 року у складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконним наказу командира Військової частини А 0734 від 21 травня 2019 року № 97 про звільнення у зв`язку з прогулом, поновлення на посаді стрільця команди воєнізованої охорони відповідача (далі - ВОХОР).
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 23 січня 2019 року працював у Військовій частині А 0734 на посаді стрільця команди ВОХОР. 14 травня 2019 року звертався до сімейного лікаря, мав продовжити лікування та спостереження, проте графік роботи змінено на щоденний, тому продовжити лікування не зміг. 15 травня 2019 року позивач попросив відповідача надати відпустку без збереження заробітної плати, у задоволенні такої заяви йому відмовлено, тому 16 травня 2019 року розірвав трудовий договір на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України, надіславши поштою заяву про звільнення.
23 травня 2019 року позивач отримав трудову книжку та дізнався, що звільнений не 16 травня 2019 року, а 21 травня 2019 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що наказом командира Військової частини А 0734 від 10 травня 2019 року № 157 "Про проведення службового розслідування" призначено проведення розслідування за фактом грубого порушення виконання службового завдання вартовим стрільцем команди воєнізованої охорони працівником ЗСУ ОСОБА_1 . На час проведення розслідування (до 17 травня 2019 року) стрільця ОСОБА_1 відсторонено від несення вартової служби та встановлено йому 8-ми годинний робочий день.
16 травня 2019 року позивач у робочий час був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Також ОСОБА_1 був відсутній на
роботі 17, 20 та 21 травня 2019 року.
Оскільки факт відсутності позивача на робочому місці зафіксовано рапортами та доповідними записками начальника команди ВОХОР Дворського І. Й., який є безпосереднім керівником позивача, такий факт не спростовано у судовому засіданні позивачем, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність позивача на роботі у зазначений період без поважних причин, тобто мав місце прогул. За наведених обставин суд першої інстанції визнав безпідставним пред`явлений позов.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, встановив, що заявник не надав докази незаконності його відсторонення від несення вартової служби. Також, врахувавши характер виконуваної позивачем роботи, пов`язаної з несенням вартової служби зі зброєю, та події, які стали причиною службового розслідування, суд апеляційної інстанції визнав таке відсторонення обґрунтованим. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника, що ним 16 травня 2019 року подано заяву про звільнення відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, оскільки такі доводи не підтверджено доказами. Встановлено, що позивач надіслав поштою копію заяви, яка відповідачем отримана лише 22 травня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що встановлення роботодавцем 8-ми годинного робочого дня на час проведення розслідування не є зміною істотних умов праці у розумінні правила частини третьої статті 32 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги про причину відсутності позивача на роботі у зв`язку з проходженням реабілітації після отриманої травми суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки такі доводи не підтверджено доказами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 березня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі. Справу в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу просив направити на розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник визначив, що: оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Оскаржувані рішення не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 501/318/16-ц (провадження № 61-8696св18), від 19 листопада 2019 року у справі № 310/10016/18-а (провадження № 61-14245св19). На переконання заявника, судами не враховано, що його звільнено у період, коли його було відсторонено від роботи, що, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, є незаконним. Крім того, саме відсторонення його від служби було незаконним, та таким, що порушувало його права. Суди також дійшли необґрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що він був відсутній на роботі внаслідок поганого стану здоров`я.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 15 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу від 22 січня 2019 року № 14 прийнятий на роботу з 23 січня 2019 року на посаду стрільця ВОХОР.
Згідно з наказом командира військової частини А 0734 від 10 травня 2019 року № 157 "Про проведення службового розслідування" вирішено провести розслідування за фактом грубого порушення виконання службового завдання вартовим стрільцем ВОХОР ОСОБА_1 . На час проведення розслідування стрільця ОСОБА_1 відсторонено від несення вартової служби та встановлено йому 8-ми годинний робочий день.
Наказом від 21 травня 2019 року № 97 звільнено з роботи 21 травня 2019 року працівника ЗСУ ОСОБА_1, стрільця ВОХОР, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Суд першої інстанції також встановив, що не оспорюється позивачем, що ОСОБА_1 16 травня 2019 року у робочий час був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Також ОСОБА_1 був відсутній на роботі 17, 20 та 21 травня 2019 року.
Зазначені обставини підтверджені рапортами та доповідними записками начальника команди ВОХОР Дворського І. Й., який є безпосереднім керівником позивача, складеними актами, які не спростовані позивачем.
Окрім складених відповідачем актів, ця обставина визнається й позивачем ОСОБА_1, який надав в судовому засіданні пояснення про те, що залишив роботу 16 травня 2019 року приблизно об 11 годині, хоча робочий день встановлено до 17 години, в період 17, 20 та 21 травня 2019 року на роботу не виходив.
Як встановлено судом, звільнення позивача ОСОБА_1 проведено після отримання згоди Первинної організації працівників військової частини А 0734 професійної спілки працівників Збройних Сил України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній