Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 761/30210/18
провадження № 61-10783св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року
в складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"), Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"), третя особа - ОСОБА_2, про зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Вказувала, що після набуття права власності на вказану земельну ділянку вона дізналась про те, що на цій земельній ділянці розміщена комплексна трансформаторна підстанція (далі - КТП), через яку ПАТ "Київенерго" підключено будівлю, що розміщена на земельній ділянці до постачання електроенергії.
Дозволу на укладення договору про надання послуг електропостачання до даної території позивач не надавала, тому звернулася до ПАТ "Київенерго"
з проханням здійснити відключення, проте останнє листом від 20 листопада 2017 року повідомило про відсутність договірних відносин між ними та відсутність підстав для проведення відключення об`єкта.
У подальшому позивач дізналася, що підстанція була влаштована у зв`язку
з дозволом на виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці - будівництва житлового будинку, але цей дозвіл у подальшому скасовано, тому вважала відмову ПАТ "Київенерго" від здійснення відключення електропостачання об`єкта на АДРЕСА_1 порушенням її прав як власника земельної ділянки.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила зобов`язати
ПАТ "Київенерго" здійснити: відключення від електропостачання об`єкт, який знаходиться на АДРЕСА_1, а також демонтаж КТП за вказаною адресою.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_2 укладено договір про постачання електроенергії на об`єкт
на АДРЕСА_1 . Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що такий договір у встановленому законом порядку розірвано, його умови змінено або сторони заявили про його припинення. Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання договору недійсним. Такі вимоги не заявлено особою, права та інтереси якої порушено і при розгляді даної справи. За таких обставин, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідачів здійснити відключення від електропостачання об`єкту на
АДРЕСА_1 відсутні.
Також відсутні підстави для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідачів здійснити демонтаж КТП, оскільки не доведено, що сторона договору про постачання електричної енергії - ПАТ "Київенерго" або його правонаступник - ПрАТ "ДЕТЕК Київські електромережі" були ініціаторами встановлення КТП та відповідно до норм матеріального права мають право здійснювати його демонтаж.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким
у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання здійснити відключення від електропостачання об`єкт на АДРЕСА_1 та здійснити демонтаж КТП за вказаною адресою, пред`являла вимоги до ПАТ "Київенерго", правонаступником якого в частині постачання електричної енергії є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Проте, позивач у ході розгляду справи в суді першої інстанції не зверталася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2, з яким ПАТ "Київенерго" уклало договір на постачання електричної енергії до спірної земельної ділянки та на балансі якого перебуває КТП 8173, яку просила демонтувати ОСОБА_1 .
Суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення відключення від електропостачання спірного об`єкта, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, а у решті судові рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга також мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на той факт, що укладення договору від 04 липня 2011 року № 42258 відбулось раніше, ніж укладення інвестиційного договору від 08 грудня 2011 року № 1, згідно з яким ОСОБА_2 набув право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції порушено норми ЦПК України, стосовно суб`єктного складу учасників справи, а саме не виконано обов`язку щодо правильного встановлення складу учасників справи.
Позиція інших учасників справи
ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"подало відзив на касаційну скаргу,
в якому просило постанову апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказувало, що договірні відносини між позивачем та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на даний момент відсутні, тому для задоволення вимоги позивача щодо проведення відключення об`єкта на
АДРЕСА_1 немає законних підстав. КТП 8173, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, перебуває на балансі ОСОБА_2 . Отже, ПАТ "Київенерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", не є власниками КТП 8173, тому не можуть здійснювати роботи в електроустановках, які їм не належать.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 17 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 08 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та власником земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 укладено інвестиційний договір № 1 з метою будівництва комплексу - будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою.
На підставі вказаного договору у ОСОБА_2 виникло право користування спірною земельною ділянкою.
Між ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_4 було укладено договір від 04 липня 2011 року № 42258 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно
з умовами даного договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною.
Точка продажу електричної енергії - на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об`єктів споживача".
Згідно з пунктом 9.4 договору про постачання електричної енергії,
цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2011 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірваний або змінений за ініціативою будь-якої сторони у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до додатку № 4А до договору від 04 липня 2011 року до переліку об`єктів споживача ОСОБА_2 відноситься будівельний майданчик (реконструкція) на АДРЕСА_1 .
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
24 травня 2012 року видала замовнику будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 декларацію на початок виконання будівельних робіт № КС 83120814444.
ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_2 уклали договір від 06 серпня 2012 року
№ 17518/46920/77587 про приєднання до електричних мереж, за
умовами якого ПАТ "Київенерго" здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок відповідних робіт, зазначених у пункті 1.1 договору.
ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_2 10 серпня 2015 року склали акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком № 6 до договору від 04 липня 2011 року № 42258,
в якому зазначено, що КТП 8173, яка знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1, перебуває на балансі ОСОБА_2 .
Згідно з листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 17 серпня 2017 року за № 073-7556 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєструвала замовникам будівництва: ОСОБА_3 і ОСОБА_2, декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт "Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1" за № КВ082130730675 від 14 березня 2013 року та серед іншого
декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на зазначений об`єкт за № КВ142150300094 від 30 січня 2015 року.
Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 06 липня 2017 року № 222 реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт за № КВ082130730675 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на зазначений об`єкт за № КВ142150300094 скасовано.
ОСОБА_5 набув у власність вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2012 року від ОСОБА_3 .
Крім того встановлено, що 23 січня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав безоплатно у власність ОСОБА_1, а остання прийняла в дар земельну ділянку АДРЕСА_2,
з кадастровим номером 8000000000:85:269:0013.
Згідно з довідкою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 03 січня 2019 року на балансі останнього, яке є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині електропостачання, знаходяться кабельні лінії 10 кВ, розташовані на
АДРЕСА_1 . КТП-8173, розташоване на вулиці Рилєєва, 25 у місті Києві, на балансі ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не перебуває.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання здійснити відключення від електропостачання об`єкт, який знаходиться на
АДРЕСА_1, та здійснити демонтаж КТП за вказаною адресою пред`являла вимоги до ПАТ "Київенерго", правонаступником якого в частині постачання електричної енергії є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Проте, позивач у ході розгляду справи в суді першої інстанції не зверталася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2, з яким ПАТ "Київенерго" уклало договір на постачання електричної енергії до спірної земельної ділянки та на балансі якого перебуває КТП 8173, що знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та яку просила демонтувати ОСОБА_1 .
Суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача зазначала, що договори на постачання електричної енергії укладались саме у зв`язку із отриманням дозволу на виконання будівельних робіт, який скасовано, отже власник земельної ділянки має право користуватись та володіти власністю на свій розсуд і вимагати усунення перешкод здійснення таких прав.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 25 Закону України "Про електроенергетику" споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на приєднання та підключення до електричної мережі, за умови виконання правил приєднання електроустановок до електричних мереж.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що електропостачання об`єкта на АДРЕСА_1 здійснюється відповідно до умов договору щодо постачання електричної енергії, укладеного між ПАТ "Київенерго" та третьою особою - ОСОБА_2 .
Вказаний договір є чинний та недійсним у встановленому порядку не визнавався.
При цьому, договірні відносини між позивачем та ПАТ "Київенерго", правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", відсутні.
Згідно з довідкою ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 03 січня 2019 року № 01/1/08-22 останнє підтвердило, що на балансі ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", яке є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині електропостачання, знаходяться кабельні лінії 10 кВ, розташовані на
вулиці Рилєєва, 25 у місті Києві. КТП 8173, розташоване на вулиці Рилєєва, 25 у місті Києві, на балансі ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не перебуває (том 1 а. с. 87).
З інформації, яка зазначена в акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 10 серпня 2015 року, який є додатком № 6 до договору від 04 липня 2011 року № 42258 вбачається, що КТП 8173, яка знаходиться на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 перебуває на балансі ОСОБА_2 .
Отже, ПАТ "Київенерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", яке
є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині постачання електричної енергії, не є власником КТП 8173, розташованого на вулиці Рилєєва, 25
у місті Києві, а відтак у останнього відсутні повноваження на демонтаж КТП.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
ЄСПЛ вказав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом. До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні, вимоги задовольнили. До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (рішення ЄСПЛ від 14 січня 2021 року у справі "Гусєв проти України").
Слід виходити із загальноприйнятого в юридичній техніці співвідношення вимог, що містяться в правовій нормі, та негативних наслідків їх порушення.
Ці наслідки можуть застосовуватися лише в разі, якщо вони передбачені законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору
є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів
й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даній справі позивач пред`явив позов до ПАТ "Київенерго", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", проте під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо залучення ОСОБА_2, з яким ПАТ "Київенерго" уклало договір на постачання електричної енергії до вказаної земельної ділянки та на балансі якого перебуває КТП 8173, як співвідповідача до участі у даній справі не було вирішено.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник з ПАТ "Київенерго", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", яке є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині постачання електричної енергії, та ОСОБА_2 щодо відключення від електропостачання об`єкту, який знаходиться на АДРЕСА_1, та здійснення демонтажу КТП за вказаною адресою. Отже, як наслідок належними відповідачами у даній справі
є ПАТ "Київенерго", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", яке
є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині постачання електричної енергії, та ОСОБА_2 . Позивач позовних вимог до ОСОБА_2 не пред`являв, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача в суді першої інстанції не заявляв, тому апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог внаслідок неналежного складу співвідповідачів.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не виконав свого обов`язку щодо правильного встановлення складу учасників справи
є безпідставними, оскільки статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Крім того, як зазначено в статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Проте, позивач клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції не заявляв.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції на вказані обставини увагу звернув та обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, враховуючи засади диспозитивності та змагальності сторін, апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Наведена у касаційній скарзі ОСОБА_1 вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року не підлягає задоволенню, оскільки вказане рішення суду першої інстанції скасоване апеляційним судом.