Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 444/3053/17
провадження № 61-15215св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Мокротинська сільська рада Жовківського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання недійсними державного акта на право власності та рішення.
Позовна заява мотивована тим, що вони є спадкоємцями ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 26 жовтня 2010 року № 8 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельних ділянок" ОСОБА_4 безоплатно передано у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га у с. Мокротин Жовківського району Львівської області.
Позивачі зазначали, що земельними ділянками ОСОБА_4 користувалась давно, а до неї ними користувався її покійний батько та зазначеними земельними ділянками ОСОБА_4 володіла правомірно і позивачі продовжують користуватись земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, якою користувалась їх мати ОСОБА_4 .
Спірна земельна ділянка частково межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 площею 0,2000 га, яка належить їй на право власності відповідно до державного акта серії ЯЖ № 792262, кадастровий номером 4622785900:01:022:0007, виданим на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02 березня 2007 року № 18.
Також ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1497 га за кадастровим номером 4622785900:01:022:0006 згідно з державним актом від 30 грудня 2011 року серії ЯЖ № 792263, виданим відповідачу на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02 березня 2007 року № 18.
Рішенням Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02 березня 2007 року № 18 "Про уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_3", Мокротинська сільська рада затвердила уточнену площу 0,3497 га земельної ділянки ОСОБА_3 на АДРЕСА_2 та передала їй земельну ділянку, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,2000 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,1497 га.
Позивачі зазначали, що висновком експерта Львівського науково-дослідного ескпертно-криміналістичного центру від 31 серпня 2017 року № 6/435 встановлено, що підпис, який наявний в графі "Суміжні землекористувачі" навпроти прізвища ОСОБА_4 в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 25 квітня 2007 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
Позивачі вважали, що при визначенні та погодженні на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, межі земельної ділянки ОСОБА_3, як сусіднього землекористувача, не були погоджені з ОСОБА_4 в натурі, що призвело до порушення прав ОСОБА_4 та їх прав через зменшення земельної ділянки та розширення по межі земельної ділянки ОСОБА_3, а також до неможливості завершити оформлення права власності на таку земельну ділянку через наявність спору щодо меж. Вважали, що рішення Мокротинської сільської ради від 02 березня 2007 року № 18 і державний акт на право власності на земельну ділянку видані із порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Позивачі просили суд визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 792262 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 4622785900:01:022:0006, виданий ОСОБА_3 та визнати недійсним та скасувати рішення Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02 березня 2007 року № 18 про уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спір виник щодо земельної ділянки, власником якої та фактичним користувачем є ОСОБА_3, Мокротинська сільська рада Жовківського району Львівської області була власником і мала право на час прийняття оскарженого рішення розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Судом не встановлено порушень, які б давали підстави для визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. Позивачами не надано доказів на підтвердження порушення їх прав на земельну ділянку, яка перебуває у їх фактичному користуванні, відповідачем ОСОБА_3 і Мокротинською сільською радою Жовківського району Львівської області під час винесення рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційні скарги.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що позивачі правомірно продовжують користуватися земельною ділянкою та мають право на охоронюваний законом інтерес щодо завершення оформлення права на таку земельну ділянку, при визначенні та погодженні на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки, межі земельної ділянки ОСОБА_3, як сусіднього землекористувача, не були погоджені з ОСОБА_4 в натурі, що призвело до порушення її (а станом на даний час - позивачів) прав та зменшення розміру земельної ділянки та розширення по межі земельної ділянки на користь ОСОБА_3, а також до неможливості завершити оформлення права власності на таку земельну ділянку через наявність спору щодо меж; непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, однак оскільки в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, дії відповідачів є неправомірними.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням 28 сесії V демократичного скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 26 жовтня 2010 року № 8 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельних ділянок" розглянувши заяву гр. ОСОБА_4 вирішено надати дозвіл на збір та виготовлення технічних матеріалів та документів, що підтверджують розміри земельних ділянок для безоплатної передачі їх у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га в с. Мокротин гр. ОСОБА_4 . Зобов`язано гр. ОСОБА_4 звернутися у спеціалізовану землевпорядну організацію, яка має право на проведення відповідних робіт.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане Мокротинською сільською радою Жовківського району Львівської області).
Спадкоємцями зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 по Ѕ частині (свідоцтва про право на спадщину, видані державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О. Я. від 22 квітня 2013 року).
Спадщина, на яку в указаних частках видані свідоцтва складається з права на земельну частку площею 0,94 га, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", Жовківського району Львівської області, майнового паю в сумі 380,00 грн, який знаходиться у власності сільськогосподарського підприємства "Мир", грошових вкладів з відповідними процентами, що знаходяться в ТВБВ № 10013/0203 філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рахунках № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
З копії рішення 7 сесії 5 демократичного скликання Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02 березня 2007 року № 18 "Про уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_3" вбачається, що Мокротинська сільська рада вирішила затвердити уточнену площу 0,3497 га земельної ділянки гр. ОСОБА_3 на АДРЕСА_2 . Передано у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3497 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,20 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,1497 га. Землевпоряднику внести зміни в земельно-облікові документи.
ОСОБА_3 на підставі зазначеного рішення 30 грудня 2011 року видано державний акт серії ЯЖ № 792262, згідно з яким вона є власником земельної ділянки площею 0,2000 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_3, її цільове призначення - для будівницта та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 4622785900:01:022:0006 та державний акт серії ЯЖ № 792263, згідно з яким вона є власником земельної ділянки площею 0,1497 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована у с. Мокротин, Жовківського району Львівської області, її цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 4622785900:01:022:0007.
Державні акти зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договору оренди землі, що підтверджується їх копіями.
Позивачі не заперечували, що не є власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 125 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Пунктом "г" частини першої статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 цього Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків: д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, таке є правом суміжного землекористувача, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Передача у власність земельної ділянки проводиться за рішенням селищної ради на підставі затвердженої документації, до складу якої входять, зокрема, погодження меж земельної ділянки.
Орган місцевого самоврядування відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України за заявою заінтересованої особи вправі вирішити такий спір та, при наявності для цього підстав, надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки без згоди суміжного землекористувача, що дасть можливість ліцензійній організації завершити розробку відповідної технічної документації.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 2.1 Інструкції). Виконавцем вказаних робіт пункт 1.3 Інструкції визначено юридичну особу, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Згідно із частинами першою, другою та сьомою статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Згідно із частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Акт узгодження меж як документ, необхідний для затвердження технічної документації законодавством не передбачено.
Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відсутність підпису на акті узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 не впливає на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а чинне законодавство на час винесення Мокротинською сільською радою оскарженого позивачами рішення, не ставило в залежність від підписання актів узгодження та встановлення меж земельних ділянок, прийняття рішення органами місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у власність.
Позивачами не подано доказів для встановлення факту розширення межі земельної ділянки відповідачем ОСОБА_3 за рахунок земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_4, а також що існують будь-які накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачів.
Встановивши, що територіальна громада в особі Мокротинської сільської ради Жовківського району Львівської області є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, так як права власності позивачі на цю земельну ділянку не набули, а також врахувавши те, що Мокротинська сільська рада Жовківського району Львівської області, яка є представником територіальної громади, в межах своєї компетенції і повноважень прийняла рішення 02 березня 2007 року № 18 "Про уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_3", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним державного акта та рішення ради.
У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Доводи касаційних скарг про те, що позивачі правомірно продовжують користуватися земельною ділянкою та мають право на охоронюваний законом інтерес щодо завершення оформлення права та таку земельну ділянку, при визначенні та погодженні на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки межі земельної ділянки ОСОБА_3, як сусіднього землекористувача, не були погоджені з ОСОБА_4 в натурі, що призвело до порушення її (а станом на даний час - позивачів) прав та зменшення розміру земельної ділянки та розширення по межі земельної ділянки в користь ОСОБА_3, а також до неможливості завершити оформлення права власності на таку земельну ділянку через наявність спору щодо меж; непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, однак оскільки в акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, дії відповідачів є неправомірними, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.