Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 629/1260/16-ц
провадження № 61-475св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Флеш", Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Флеш" (далі - ТОВ "Гранд Флеш"), Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), за участю третьої особи - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про захист прав споживачів, відновлення становище, яке існувало до порушення права, та стягнення коштів за неякісне надання послуг.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено кредитний договір від 21 грудня 2007 року № 2364, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 45 881,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 20 грудня 2014 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладений договір застави, предметом якого є транспортний засіб MAZDA CX-7, кузов № НОМЕР_1 .
Позивач зазначала, що право вимоги за кредитним договором та договором застави 17 грудня 2012 року було відступлено від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ "Кредитні ініціативи" та під час укладення цих договорів порушено існуючі обмеження встановлені законодавством в частині придбання права відступної вимоги до фізичної особи.
Позивач просила суд захистити її права як споживача шляхом визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, що був укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" в частині відступлення прав вимоги за споживчим кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 2364, який був укладений між нею та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; визнання ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" належним кредитором за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 2364, який був укладений між нею та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та просила стягнути з ТОВ "Гранд Флеш" сплачені нею грошові за надання юридичної консультації за кредитним договором у сумі 500,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним договір відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" в частині відступлення прав вимоги за споживчим кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 2364, який був укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичною особою ОСОБА_1 .
Визнано ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" належним кредитором за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 2364, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичною особою ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент укладення договору факторингу існували обмеження щодо виникнення договірних зобов`язальних відносин між сторонами в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами укладено договір відступлення прав вимоги, а не договір факторингу, якому судом у рішенні було надано оцінку, а відтак суд не мав підстав для задоволення позовних вимог позивача; оскільки договір факторингу не укладався між сторонами у цьому спорі, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду та у січні 2021 року передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позиція суду апеляційної інстанції щодо правової природи спірного договору ґрунтується на припущеннях; відповідачі не надали суду витребувані документи, а суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних доказів (копій документів).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заяви та клопотання
У серпні 2020 року до суду надійшло клопотання Національного банку України про заміну третьої особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг її правонаступником.
Клопотання мотивоване тим, що з 01 липня 2020 року Національний банк є регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а тому Національний банк є процесуальним правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).
Оскільки Національний банк України є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у цій справі, то клопотання необхідно задовольнити, замінити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на Національний банк України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 21 грудня 2007 року укладено кредитний договір № 2364, згідно з умовами якого позивачу було надано кредит в сумі 45 881,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 20 грудня 2014 року (т. 1 а. с. 54-62).
На забезпечення кредитного договору 21 грудня 2007 року укладений договір застави, згідно з яким в заставу переданий транспортний засіб - MAZDA CX-7, легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2007, кузов № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 49-52).
Між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" 17 грудня 2012 року укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель за зобов`язується сплатити за нього грошову винагороду на умовах, визначених договором (т. 2 а. с. 3-13).
Між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" 17 грудня 2012 року укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, укладеними ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та клієнтами банку, в тому числі і за договором застави від 21 грудня 2007 року (вид застави - транспортний засіб), укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Таким чином, передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов`язання іншій особі - новому кредиторові. А новий кредитор відтепер має право вимагати від боржника виконання зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Відповідно до частини першої статті 1078, статті 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
Отже, договір факторингу являє собою фінансування під відступлення права грошової вимоги, відмінними ознаками якого є: 1) предметом договору є право грошової вимоги до третьої особи; 2) фактор передає або зобов`язується передати в розпорядження іншої сторони кошти; 3) послуга фактором надається за плату (у т. ч. шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому ґрунтується відступлення).
З огляду підпункт 14.1.255 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) чи без такої.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У договорі відступлення права вимоги не передбачається плата за надану новим кредитором послугу з фінансування першого кредитора в рахунок отриманого права вимоги.
Норми статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказують на право щодо здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Тобто правильним є те, що виняткове право та\або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Встановивши, що між сторонами укладено було договір відступлення прав вимоги, а не договір факторингу, оскільки за договором не передбачається плата (винагорода) та права вимоги передаються в тому обсязі, в якому існують (інакше це може вважатися прихованою платою (винагородою)), новий кредитор перераховує кошти первинному кредитору лише після отримання їх від боржника, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, договір факторингу не укладався між сторонами у даному спорі, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що позиція суду апеляційної інстанції щодо правової природи спірного договору ґрунтується на припущеннях; відповідачі не надали суду витребувані документи, а суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних доказів (копій документів), висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.