Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 454/662/19
провадження № 61-479св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство "Універсал Банк", державне підприємство "Сетам", приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Галина Іванівна,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство "Універсал Банк", державне підприємство "Сетам", приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Сироїд Галина Іванівна, про витребування майна від добросовісного набувача,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна від добросовісного набувача, посилаючись на те, що йому на праві власності належав комплекс нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м та земельна ділянка площею 0,6203 га, кадастровий номер № 4624810100:01:001:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
29 жовтня 2007 року зазначений майновий комплекс разом із земельною ділянкою
він продав ОСОБА_3 . У той же день, 29 жовтня 2007 року, між ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ПрАТ "Універсал Банк") було укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку майновий комплекс нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м та земельну ділянку площею 0,6203 га, кадастровий номер №4624810100:01:001:0018, що розташовані за вищевказаною адресою.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі № 454/2228/15-ц визнано недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу, укладений 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бойчук Н. І. та зареєстрований у реєстрі за № 6375. Зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 у власність майновий комплекс нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м та земельну ділянкою площею 0,6203 га, кадастровий номер № 4624810100:01:001:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на це майно.
19 вересня 2018 року йому стало відомо, що спірне нерухоме майно виставлене на продаж з прилюдних торгів. Він повідомив приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. про те, що договори купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки, на підставі яких ОСОБА_3 ними володів та передавав їх в іпотеку, були визнані недійсними на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року. Попри те, що укладені між ним та ОСОБА_3 договори купівлі-продажу майнового комплексу та земельної ділянки, на підставі яких ОСОБА_3 ними володів та передав їх в іпотеку, були визнані недійсними, 20 вересня 2018 року відбулися електронні торги з реалізації іпотечного майна - майнового комплексу нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер № 4624810100:01:001:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 .
Враховуючи, що первинний правочин, на підставі якого майно вибуло із його володіння (договір купівлі-продажу від 29 жовтня 2007 року), визнано недійсним відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року, його права підлягають захисту шляхом задоволення позову про витребування майна у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .
З урахуванням зазначених обставин позивач ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України просивсуд витребувати від ОСОБА_2 на свою користь майновий комплекс нежитлових приміщень, загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1708369046248; земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення, загальною площею 0,6203 га, кадастровий № 4624810100:01:001:0018, що розташована за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1708305446248.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень, загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1708369046248; земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення, загальною площею 0,6203 га, кадастровий № 4624810100:01:001:0018, що розташована за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1708305446248. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договори купівлі-продажу спірного майна від 29 жовтня 2007 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнані недійсними, а тому позивач, з власності якого вказане майно вибуло поза його волею, має право витребувати його від добросовісного набувача, яким в цьому випадку є ОСОБА_2 за правилами статті 388 ЦК України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, АТ "Універсал Банк" та приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. задоволені. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що враховуючи, що електронні торги з приводу реалізації зазначеного майна не були визнані судом недійсними, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, то підстав для витребування майна у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2, у позивача відсутні. Крім того,
рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2014 року, у справі № 2-351/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу комплексу будівель та земельної ділянки для обслуговування виробничого приміщення від 29 жовтня 2007 року, визнання недійсними свідоцтва про право власності та державного акта на право власності на земельну ділянку, встановлено, що ОСОБА_3 виконав всі умови спірних договорів купівлі-продажу від 29 жовтня 2007 року, в тому числі, щодо проведення розрахунку за придбане майно. Тобто вказаними судовими рішення не встановлено, що майно вибуло з володіння позивача проти його волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги.
06 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року справу № 454/662/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме: частину другу статті 388 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 520/15970/16-ц та постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 520/548/18. Зокрема, посилається на те, що враховуючи, що первинні правочини, на підставі яких майно вибуло з володіння позивача поза його волею (договори купівлі-продажу), визнано недійсними, з огляду на положення статті 388 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, визнання недійсним наступного правочину з реалізації майна на електронних торгах не є необхідним, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про витребування майна. Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна та до нього повинні застосовуватися положення частини другої статті 388 ЦК України. Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд дослідив вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в результаті чого вийшов за межі доказування предмету позовних вимог. Крім того, залишив поза увагою встановлені судовим рішенням в справі № 454/2228/15-ц обставини, які стали підставою для ухваленням судом першої інстанції рішення в цій справі.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. подав письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просив її відхилити, рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бочуляк Ю. Г. подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що вказана справа містить виключну правову проблему та відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування в такому випадку положень статті 388 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договорами купівлі-продажу від 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 комплекс будівель загальною площею 649,1 кв. м, що складається з трьох будівель: цегляного цеху сухого молока, цегляних гаражів, цегляної трансформаторної та споруди № 1-3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для обслуговування вказаного виробничого приміщення, що розташована за цією ж адресою.
Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу комплексу будівель та пункту 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2007 року розрахунок за придбану нерухомість мав бути проведений покупцем після укладення ним кредитної угоди з банком.
Таким чином, покупець мав провести розрахунок за придбану нерухомість після укладення кредитної угоди з банком.
У цей же день, 29 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 на забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року, передав ВАТ "Банк Універсальний" в іпотеку вказаний комплекс будівель та земельну ділянку, належні йому на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 29 жовтня 2007 року з ОСОБА_1
16 лютого 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Винярською С. В. видано виконавчий напис про звернення стягнення на спірні нежитлове приміщення та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які були передані ОСОБА_3 в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11-1/792к-07 (том 2, а. с. 164-165).
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу комплексу будівель та земельної ділянки для обслуговування виробничого приміщення від 29 жовтня 2007 року, визнання недійсними свідоцтва про право власності та державного акта на право власності на земельну ділянку (справа № 2-351/11).
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2011 року, яке набрало законної сили, в справі № 2-351/11 встановлено, що згідно з кредитним договором № 11-1/792-07 ОСОБА_3 у ВАТ "Банк Універсальний" (тепер - ПАТ Універсал Банк") отримав кредит у сумі 300 000,00 доларів США - 26 жовтня 2007 року. Відповідно до заяви про видачу готівки № 1090 ОСОБА_3 у ВАТ "Банк Універсальний" отримав 300 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 515 000,00 грн - 29 жовтня 2007 року, в день укладення спірних договорів купівлі-продажу. У той же час, згідно з оспорюваними договорами купівлі-продажу від 29 жовтня 2007 року загальна вартість відчужуваного майна становить 1 520 050,00 грн (том 2, а. с. 140-161).
З пояснень відповідача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в межах справи № 2-351/11) встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в автомобілі ОСОБА_1 біля приміщення банку "Банк Універсальний" у місті Львові 29 жовтня 2007 року (в день укладення спірних договорів) передав ОСОБА_1 300 000,00 доларів США за спірну нерухомість. Після чого ОСОБА_1, одержавши кошти від ОСОБА_3, погасив власний кредит в ПАТ "УкрСиббанк", тим самим знявши заборону на спірну нерухомість. Після чого сторони заключили спірні договори у нотаріуса в місті Сокаль Львівської області.
Згідно з витягами з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29 жовтня 2007 року о 10.21 год. Заборона (арешт) спірної нерухомості стоїть на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 30), а о 13.09 год. цього ж числа така заборона стоїть вже на ім`я іншого власника - ОСОБА_3 (встановлено судовим рішенням в справі № 2-351/11).
З представленої позивачем розписки від 05 листопада 2007 року вбачається, що ОСОБА_3 зобов`язується повернути ОСОБА_1 протягом двох місяців ще 220 000,00 доларів США. Проте судом першої інстанції у справі № 2-353/11 критично оцінено цей доказ, оскільки він не стосується договірних правовідносин між сторонами, а засвідчує боргові зобов`язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1, що не є предметом цього судового розгляду.
Таким чином, у межах розгляду справи № 2-351/11 беззаперечно було встановлено, що ОСОБА_3 виконав всі умови спірних договорів купівлі-продажу від 29 жовтня 2007 року, в тому числі, в частині проведення розрахунку за придбане майно, з тих підстав рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2014 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (т. 2 а. с.149-134).
Вироком Галицького районного суду міста Львова від 30 грудня 2013 року (справа № 1-227), яким ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 209 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_3, отримавши кредитні кошти без мети їх повернення у ВАТ "Банк Універсальний" згідно з кредитним договором від 26 жовтня 2007 року №11-1/792к-07 у розмірі 300 000,00 доларів США, шляхом шахрайства з метою надання їм правомірного вигляду, використав ці кошти на придбання у ОСОБА_1 виробничого комплексу загальною площею 649,1 кв. м та земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер 4224810100:01:001:0018, на якій розташований зазначений комплекс за адресою: АДРЕСА_1, тобто шляхом передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 300 000,00 доларів США в якості розрахунку за придбане майно. Факт проведення розрахунку за придбаний майновий комплекс на суму 300 000,00 доларів США між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в межах кримінального провадження (справа № 1-127) підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_11 (том 1, а. с.181-184).
Таким чином, вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено факт розрахунку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за придбаний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, на суму 300 000,00 доларів США.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року, ухваленим в цивільній справі № 454/2228/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, визнано недійсними договора купівлі-продажу майнового комплексу нежитлових приміщень загальною площею 649, 1 кв. м та земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, за адресою: АДРЕСА_1, укладені 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_1 вказані нежитлові приміщення комплексу та земельну ділянку. Скасовано державну реєстрацію права власності на вказане майно та земельну ділянку.
У межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16 лютого 2009 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про іпотеку" та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, було описано та передано на реалізацію спірне нерухоме майно та земельну ділянку.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 20 вересня 2018 року № 358570 комплекс будівель загальною площею 649,1 кв. м та земельна ділянка, на якій розташовані будівлі, площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було реалізовано за 746 060,00 грн. Переможцем торгів став ОСОБА_2 .
Переможцем торгів було сплачено кошти за придбаний лот і останні розподілені в рахунок погашення боргу перед стягувачем ПАТ "Універсал Банк", в рахунок винагороди ДП "Сетам" та приватного виконавця Пиць А. А.
Електронні торги з приводу реалізації зазначеного майна не були визнані судом недійсними, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.