Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 554/1931/20
провадження № 61-5851св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування",
третя особа - директор філії "УГВ-Сервіс" Мохній Ігор Юрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б, Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"), третя особа - директор філії "УГВ-Сервіс" Мохній І. Ю., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що наказом від 25 вересня 2017 року № 686-П її призначено на посаду старшого інженера нормування праці Полтавського відділення капітального ремонту свердловин AT "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на період відсутності основного працівника - ОСОБА_2 до дня фактичного виходу останньої з відпустки по догляду за дитиною до трьох років.
Згідно з наказом від 22 травня 2018 року № 151-П її переведено на посаду фахівця з організації і нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення тампонажних робіт, а 15 серпня 2018 року переведено на посаду старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин.
Наказом від 05 лютого 2020 року № 70-К її звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Вказувала, що ОСОБА_2 згідно з наказом від 22 травня 2018 року № 150-П фактично вийшла із відпустки по догляду за дитиною 23 травня 2018 року, а наказом
від 04 червня 2018 року № 158-П із 04 червня 2018 року ОСОБА_2 переведено на іншу посаду.
Оскільки після виходу із відпустки основного працівника - ОСОБА_2 у травні
2018 року жодна із сторін не поставила вимогу про припинення трудових відносин, вважала що трудовий договір з нею укладений на невизначений строк, а тому наказ про звільнення з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним.
Крім того зазначала, що звільнення з роботи відбулось у період її тимчасової непрацездатності, що є порушенням Конституційних гарантій захисту працівника від незаконного звільнення.
08 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказала, що не погоджувалася на строковий характер роботи при переведенні на посаду старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин за наказом від 15 серпня 2018 року № 92-к, який просила частково скасувати.
З урахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_1 остаточно просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс"
від 05 лютого 2020 року № 70-К "Про звільнення з роботи"; поновити її на посаді старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" з дня постановлення судового рішення; стягнути
АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2020 року по день поновлення на роботі з утриманням з цієї суми податків; частково скасувати наказ АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" від 15 серпня 2018 року № 92-к, виключивши із його змісту інформацію, що ОСОБА_1 переведено на період тимчасового переведення основного працівника ОСОБА_2 у відділ організації праці та заробітної плати апарату управління.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ
АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" від 05 лютого 2020 року № 70-К "Про звільнення з роботи" про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 06 лютого
2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаду старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" з 06 лютого 2020 року. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2020 року по 20 жовтня 2020 року у сумі 118 443,50 грн, з утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог щодо часткового скасування наказу АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" від 15 серпня 2018 року
№ 92-к - відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаду старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин АТ "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 13 536,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що після виходу у травні 2018 року з відпустки ОСОБА_2 у позивача продовжились трудові відносини на займаній посаді включно до 06 лютого 2020 року, оскільки жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, тому підстав для звільнення позивача, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України, не було. Крім того, звільнення з роботи проведено у період тимчасової непрацездатності позивача.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" задоволено. Рішення Октябрського районного суду
м. Полтави від 20 жовтня 2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 погодилася на переведення з 23 травня 2018 року на посаду фахівця з організації і нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення тампонажних робіт на період тимчасового переведення на іншу роботу основного працівника
ОСОБА_3, а з 16 серпня 2018 року - на посаду старшого фахівця з нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин на період тимчасового переведення основного працівника ОСОБА_2, про що зазначено у наказах від 22 травня 2018 року № 151-П та від 15 серпня 2018 року № 92-К, які в порядку та у строки, встановлені
статтями 225, 232-233 КЗпП України, позивачем не оскаржувались, тобто за погодженням сторін умови трудового договору, укладеного з ОСОБА_1, зокрема строк його дії, було змінено та визначено певним часом - періодом тимчасової відсутності основного працівника на відповідних посадах.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 вересня
2017 року у справі № 6-254цс17.
У травні 2021 року АТ "Укргазвидобування" подало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1, у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки твердження позивача про продовження з нею трудових відносин на займаній посаді після виходу з відпустки по догляду за дитиною постійного працівника ОСОБА_2 з 23 травня 2018 року є безпідставними, адже цей строковий трудовий договір припинений з настанням цієї події, після чого з ОСОБА_1 укладалися інші строкові договори про виконання роботи на інших посадах у інших структурних підрозділах.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановлені судами обставини
Згідно з наказом AT "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" від 25 вересня 2017 року № 686-П ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інженера нормування праці Полтавського відділення капітального ремонту свердловин за строковим трудовим договором із 26 вересня 2017 року на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку старшого інженера з нормування праці ОСОБА_2, до дня фактичного виходу ОСОБА_2 з відпустки по догляду за дитиною.
Відповідно до наказу від 22 травня 2018 року № 150-П ОСОБА_2 із 23 травня
2018 року приступила до виконання обов`язків за основним місцем роботи на посаді старшого фахівця з нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин.
Наказом від 22 травня 2018 року № 151-П ОСОБА_1, старшого фахівця з нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин, за її згодою переведено із 23 травня 2018 року на посаду фахівця з організації і нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення тампонажних робіт на період тимчасового переведення ОСОБА_3, фахівця з організації і нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення тампонажний робіт на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_4, до дня фактичного виходу ОСОБА_4 з відпустки по догляду за дитиною.
Із 16 серпня 2018 року на підставі наказу від 15 серпня 2018 року № 92-П
ОСОБА_1, фахівця з організації і нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення тампонажних робіт, переведено за її згодою на посаду старшого фахівця з нормування праці сектора організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин на період тимчасового переведення основного працівника ОСОБА_2 у відділ організації праці та заробітної плати апарату управління.
03 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала роботодавцю заяву про переведення її на основне місце роботи та наказом від 06 лютого 2020 року № 73-К її переведено
із 07 лютого 2020 року постійно на посаду старшого фахівця з нормування праці сектору організації праці та заробітної плати Полтавського відділення капітального ремонту свердловин.
У зв`язку із виходом на роботу основного працівника - ОСОБА_2, наказом
від 05 лютого 2020 року № 70-К зі змінами, внесеними наказом від 03 березня
2020 року № 143-К, трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з 11 лютого 2020 року.