ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2632/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
представники учасників справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківський області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021
у складі колегії суддів: Склярук О. І. (головуючої), Дучал Н. М., Хачатрян В. С.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2020
у складі судді Яризько В. О.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інновейшн"
про визнання банкрутом
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЕШТ" (далі - ТОВ "ХЕШТ") звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інновейшн" (далі - ТОВ "Траст Інновейшн").
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Траст Інновейшн", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гамана О. М., попереднє засідання призначено на 10.11.2020.
3. На офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 22.09.2020 було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про розпорядника майна.
4. На адресу суду надійшли заяви ТОВ "Альянс Еволюшн", Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області), Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) з грошовими вимогами до боржника, які прийняті судом до розгляду та призначені для розгляду в попереднє судове засідання.
Короткий зміст і підстави заявлених вимог
5. 20.10.2020 до суду надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Траст Інновейшн" у загальному розмірі 33 249,39 грн, з яких 22 814,11 грн штрафні санкції та 10 435,28 грн пеня.
6. Грошові вимоги обґрунтовані податковою заборгованістю ТОВ "Траст Інновейшн" у розмірі донарахованих штрафних санкцій, визначених контролюючим органом з податку на додану вартість; з акцизного податку на пальне, а також з пені, що нарахована відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
7. Заявлені ГУ ДПС у Харківській області грошові вимоги складаються з донарахування штрафних санкцій, визначених контролюючим органом :
- з податку на додану вартість у податкових повідомленнях - рішеннях № 0005211201 від 20.06.2017, № 0048481207 від 14.11.2017, № 0143185705 від 16.08.2019; - по податку на прибуток у податковому повідомленні - рішенні № 0063721209 від 29.12.2017;
- з акцизного податку на пальне в податкових повідомленнях - рішеннях № 0000554000 від 22.03.2017, № 0008304005 від 07.11.2018, № 0010584005 від 27.12.2018, № 0003094005 від 22.03.2019, № 0005234005 від 10.05.2019, № 0005964005 від 03.06.2019, № 0134075708 від 08.08.2019, № 0162995708 від 16.10.2019, а також з пені, що нарахована відповідно до статті 129 ПК України.
8. До заяви Головного управління ДПС у Харківській області про кредиторські вимоги, було долучено, серед іншого, ксерокопії:
- податкового повідомлення - рішення від 22.03.2017 за № 0000554000, згідно з яким Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області м. Тернопіль повідомляло ТОВ "Траст Інновейшен" про застосування до останнього штрафних санкцій за платежем "пальне" 14021900 у розмірі 3 147,3 грн;
- податкового повідомлення - рішення від 20.06.2017 за № 0005211201, згідно з яким Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області м.Тернопіль повідомляло ТОВ "Траст Інновейшен" про застосування до останнього штрафних санкцій у розмірі 11 769,18 грн за платежем "податок на додану вартість із виробництва в Україні товарів (робіт, послуг)" (30 14010100).
9. У справі № 820/5126/17, Харківським окружним адміністративним судом розглядався адміністративний позов Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) до ТОВ "Транс Інновейшн" про стягнення податкового боргу.
10. Під час розгляду вказаної адміністративної справи було встановлено, що відповідно до довідки Головного управління ДФС у Тернопільській області станом на 07.09.2017 у ТОВ "Транс Інновейшн" наявний борг у сумі 14 916,48 грн, у тому числі за платежем "пальне" - 3 147,30 грн, а також з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 11 769, 18 грн.
11. Заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Транс Інновейшн" виникла у зв`язку з проведенням ГУ ДФС у Тернопільській області камеральної перевірки даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних.
12. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2017 № 739/19-00-12-01/07/39730962.
13. ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005211201 від 20.06.2017 згідно з яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтями 201, 120-1 ПК України та нарахована сума грошового зобов`язання у розмірі 11 617,92 грн (основний платіж - 0,00 грн, штрафні санкції - 11 769,18 грн, пеня - 0,00 грн).
14. Згідно з інтегрованою карткою платника (код класифікації доходів бюджету 14010100 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів) ТОВ "Транс Інновейшн" недоїмка складає 11 769,17 грн.
15. Заборгованість за платежем "пальне" у ТОВ "Транс Інновейшн" виникла у зв`язку з проведенням ГУ ДФС у Тернопільській області камеральної перевірки щодо порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі накладних. За результатами перевірки складено акт від 15.03.2017 № 574/19-00-40-00/39730962.
16. ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000554000 від 22.03.2017 згідно з яким нарахована сума грошового зобов`язання у розмірі 3 147,3 грн (основний платіж - 0,00 грн, штрафні санкції - 3 147,30 грн, пеня - 0,00 грн) .
17. Згідно з інтегрованою карткою платника (код класифікації доходів бюджету 14021900 за платежем "пальне") ТОВ "Транс Інновейшн" недоїмка складає 3 147,3 грн.
18. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 820/5126/17 адміністративний позов ГУ ДФС у Тернопільській області до ТОВ "Транс Інновейшн" про стягнення податкового боргу - задоволено. Стягнуто з рахунків у банках ТОВ "Транс Інновейшн", що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить ТОВ "Транс Інновейшн" кошти у розмірі податкового боргу в сумі 14 916,48 грн: з податку на додану вартість - 11 769,18 грн на р/р 31110029700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 14010100; з платежу пальне - 3 147,30 грн на р/р 33116344700002, код одержувача 37977726, МФО 838012, код бюджетної класифікації 14021900.
19. Доказів виконання зазначеного рішення матеріали справи не містять.
20. Доказів, що ГУ ДФС у Тернопільській області у адміністративній справі № 820/5126/17 було замінено на ГУ ДФС у Харківській області в матеріалах справи відсутні.
21. Головне управління ДПС у Тернопільській області бере участь у справі № 922/2632/20. Ухвалою попереднього засідання від 02.12.2020 у справі № 922/2632/20 було визнано вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області в сумі 41 509,25 грн (шоста черга) та зазначено, що витрати цього органу щодо сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.
22. До заяви про визнання кредиторських (грошових вимог) ГУ ДПС у Тернопільській області грошові вимоги на суму боргу, стягнутого за рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/5126/17, не увійшли.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
23. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 у справі № 922/2632/20, зокрема, визнано вимоги ГУ ДПС у Харківській області в сумі 21 089,32 грн (шоста черга) та зазначено, що витрати ГУ ДПС у Харківській області щодо сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів. Відхилені вимоги ГУ ДПС у Харківській області в сумі 12 160,07 грн.
24. Мотивуючи часткове відхилення вимог ГУ ДПС у Харківській області місцевий господарський суд послався на положення статей 101, 102 ПК України та вказав, що штрафні санкції, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях № 0005211201 від 20.06.2017 в сумі 3 315,60 грн та № 0000554000 від 22.03.2017 у сумі 3 147,30 грн, на день відкриття провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Траст Інновейшн" (21.09.2020) є безнадійним податковим боргом та мали бути списані контролюючим органом, відтак безнадійним боргом є і пеня, нарахована на такі зобов`язання в сумах 4 641,77 грн та 1 055,40 грн відповідно.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
25. Східний апеляційний господарський суд постановою від 29.03.2021 змінив ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 у справі № 922/2632/20 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Харківській області на суму 12 160,07 грн, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
26. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Харківській області на суму 12 160,07 грн, підлягають відхиленню, але з підстав, що з такими вимогами повинне було звертатися саме Головне управління ДФС у Тернопільській області, яке бере участь у справі № 922/2632/20, як кредитор, а не з наведених судом першої інстанції підстав - що зазначені вимоги контролюючого є безнадійною заборгованістю та підлягають списанню.
27. Крім того, апеляційний суд зауважив, що сума таких вимог, в ухвалі суду першої інстанції визначена не правильно, адже не відповідає розміру штрафних санкцій вказаних у податковому повідомленні-рішенні № 0005211201 від 20.06.2017, а саме місцевий господарський суд зазначив штрафні санкції в сумі 3 315,60 грн, в той час, як необхідно було зазначити - 11 769,18 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. 19.04.2021 ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2020 у справі № 922/2632/20, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині відмови у визнанні вимог ГУ ДПС у Харківській області на суму 12 160,07 грн та ухвалити нове рішення про визнання вимог в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29. У касаційній скарзі, з урахуванням пояснень, поданих на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, ГУ ДПС у Харківській області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, та посилається в контексті цієї підстави на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) щодо кредиторських вимог контролюючого органу.
30. У відзиві на касаційну скаргу розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Гаман О. М. просить залишити її без задоволення, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та правильність висновків про відмову у визнанні вимог контролюючого органу на суму 12 160,07 грн.
31. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
36. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення попередніх інстанцій в частині висновків про відмову у визнанні грошових вимог контролюючого органу на суму штрафних санкцій, стягнутих за рішенням адміністративного суду з боржника, та нарахованої на цю суму пені, мотивовані спливом строку давності для стягнення цього податкового боргу та неповноважністю контролюючого органу на заявлення таких вимог, з чим не погодився касант та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 45 КУзПБ у подібних правовідносинах.
37. Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням із урахуванням приписів статті 300 ГПК України щодо перегляду в касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції зважає на таке.
Щодо заявлення контролюючим (податковим) органом грошових вимог до боржника
38. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
39. За змістом статті 1 КузПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
40. Кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (стаття 1 КузПБ).
41. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
42. Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.
43. За змістом підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України (тут і надалі у редакції на час заявлення контролюючим органом грошових вимог) податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функцію контролю дотримання законодавства з питань оподаткування (крім віднесених до компетенції митних органів підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
44. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (пункт 41.4 статті 41 ПК України)
45. За змістом статті 20 ПК України податкові органи мають право, серед іншого, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, а також звертатися до суду, зокрема із заявами щодо порушення справ про банкрутство або щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
46. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (пункт 63.3 статті 63 ПК України).
47. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та постанови окружного адміністративного суду, на яку послався апеляційний суд мотивуючи відмову у визнанні частини кредиторських вимог, у зв`язку зі зміною місцезнаходження ТОВ "Транс Інновейшн", про що 21.06.2017 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржника взято на податковий облік за новим місцезнаходженням, відтак на час відкриття провадження у справі про банкрутство та на заявлення кредиторських вимог до ТОВ "Транс Інновейшн" ГУ ДПС у Харківській області є контролюючим органом за основним місцем обліку боржника.
48. Відповідно до положень пунктів 1.1, 1.2, 1.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588) цей Порядок розроблений відповідно до ПК України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.
49. Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
50. Пунктом 10.13. Порядку № 1588 передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:
1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;
2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.
51. Відповідно до пункту 10.14. Порядку № 1588 (у редакції на час зміни місця реєстрації боржника) після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до:
- закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов`язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата;
- повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі;
- закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов`язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.
52. Контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку разом з одним примірником повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненим IV розділом) у такі строки: після закінчення бюджетного періоду стосовно платників податків, визначених у пункті 10.13 цього розділу; протягом двох робочих днів після зняття з обліку в інших випадках (пункт 10.15 Порядку № 1588)
53. За змістом положень пунктів 11.6-11.11 Порядку № 1588 вбачається, що за загальним правилом при здійсненні заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, саме на контролюючий орган за основним місцем обліку такого платника покладено обов`язок формування та доведення до відома особи, відповідальної за погашення зобов`язань боржника, вимог щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи, а також повноваження щодо координації дій між різними податковими органами на обліку в яких з тих чи інших підстав може перебувати боржник або його структурні підрозділи.
54. Зазначеного апеляційний господарський суд не врахував, відтак мотивуючи відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Харківській області на суму 12 160,07 грн з підстав, що з такими вимогами повинне було звертатися саме ГУ ДФС у Тернопільській області, вказав на факти перебування ТОВ "Транс Інновейшн" на обліку у цьому контролюючому органі за місцем попередньої реєстрації, проте належної оцінки цим обставинам в контексті співвідношення компетенцій контролюючих органів за основним місцем реєстрації та за неосновним (чи попереднім) місцем реєстрації платника податків надав.
55. До того ж, суд апеляційної інстанції не встановив чи здійснює ГУ ДФС у Тернопільській області функції контролюючого органу стосовно боржника на час заявлення кредиторських вимог та обсяг таких повноважень, а також не врахував, що ГУ ДПС у Харківській області, як контролюючий орган за основним місцем обліку суб`єкта господарювання - платника податків в силу зазначених вище приписів статей 20, 41, 63 ПК України та Порядку № 1588 наділено повним обсягом компетенції контролюючого органу стосовно боржника, отже не позбавлене права звертатися до суду у справі про банкрутство для стягнення сум усіх непогашених на час заявлення кредиторських вимог грошових зобов`язань, в тому числі, що набули статусу узгоджених до зміни місцезнаходження боржника.
56. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними зокрема у постановах від 18.02.2021 у справі № 826/17193/14 та від 27.02.2020 у справі № 826/18793/14 про те, що контролюючим органом (з відповідним обсягом повноважень) є центральний орган доходів і зборів, будь-який його територіальний орган як за місцем основного обліку платника, так за місцем його неосновного обліку (у тому числі за місцем реєстрації його підрозділів, знаходженням майна тощо), який здійснює адміністрування будь-якого виду податку.
Щодо розгляду грошових вимог контролюючого (податкового) органу
57. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47 КУзПБ.
58. Відповідно до положень частин першої, третьої, п`ятої статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
59. Приписами частини першої статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
60. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
61. Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
62. Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
63. Окрім того в контексті доводів поданої касаційної скарги та предмету судового розгляду в цій справі колегія суддів звертає увагу на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 за яким податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
64. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд акцентує, що у цій справі висновкам судів попередніх інстанцій стосовно спливу строку давності для стягнення частини податкового боргу або неповноважності контролюючого органу на заявлення таких вимог, мало передувати встановлення судами правової природи і складових податкового боргу, перевірка правильності розрахунку, юридичних фактів з якими пов`язується його виникнення, перевірка правильності визначення кредитором моменту з якого у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню платнику податків, періоду і правильності нарахування останньої відповідно до приписів статті 129 ПК України, з`ясування інших обов`язкових передумов для стягнення податкового боргу, у т. ч. наявності/відсутності факту спливу строку давності визначених статтею 102 ПК України щодо заявлених кредиторських вимог, задля належного виконання завдань господарського суду при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника у справі про банкрутство.
65. Як встановлено судом першої інстанції за наданим контролюючим органом розрахунком грошових вимог, податковий борг у відхиленому судом розмірі - 12 160,07 грн складався із суми штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № 0005211201 від 20.06.2017 (залишок несплаченої суми в у розмірі 3 315,60 грн) та № 0000554000 від 22.03.2017 (у розмірі 3 147,30 грн), а також пені, нарахованої на такі зобов`язання у розмірах 4 641,77 грн та 1 055,40 грн відповідно, що місцевий господарський суд вважав безнадійним податковим боргом в силу приписів статей 101, 102 ПК України
66. Натомість апеляційний суд змінюючи мотивувальну частину ухвали першої інстанції, на підставі наданих під час апеляційного провадження пояснень кредитора, заперечив безнадійність податкового боргу в цій частині з огляду на те, що податковий борг у сумі штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № 0005211201 від 20.06.2017 у розмірі 11 769,18 грн та № 0000554000 від 22.03.2017 у розмірі 3 147,30 грн, стягнуто з боржника постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 820/5126/17 за позовом ГУ ДФС у Тернопільській області
67. Водночас, не погодившись з висновком суду першої інстанції щодо правової природи, суми та мотивів відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області у вказаній частині, суд апеляційної інстанції власної мотивованої оцінки цим обставинам не надав, обмежившись помилковим твердженням про неналежність кредитора, та залишив поза увагою те, що до складу заявленого податкового боргу, окрім суми штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями № 0005211201 від 20.06.2017 та № 0000554000 від 22.03.2017 включено також нараховану на залишок цих сум пеню, не надавши оцінки обґрунтованості таких грошових вимог з урахуванням приписів статей 101, 102 129 ПК України.
68. За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
69. Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України (у відповідній редакції) контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
70. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
71. У пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
72. За змістом пунктів 101.1, 101.2 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Під терміном "безнадійний" розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; 101.2.6. податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
73. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).
74. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).
75. Водночас, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
76. Виходячи із зазначених вище приписів Верховний Суд акцентує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
77. Наведене узгоджується з правовою позицією щодо тлумачення пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеною у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 (пункт 10.6).
78. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вжиття податковим органом заходів до стягнення податкового боргу в судовому порядку в межах визначеного статтею 102 ПК України строку підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 820/5126/17 за позовом ГУ ДФС у Тернопільській області про стягнення з ТОВ "Транс Інновейшн" коштів у розмірі 14 916,48 грн податкового боргу (штрафних санкцій), визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № 0005211201 від 20.06.2017 та № 0000554000 від 22.03.2017, що засвідчує наявність матеріально-правової підстави для грошових вимог контролюючого органу до боржника, обґрунтованих цим рішенням.
79. Водночас, пославшись на вказане судове рішення адміністративного суду, апеляційний суд не надав мотивованої оцінки природі податкового боргу за складовими (штраф, пеня) та наданого кредитором розрахунку, помилково залишивши поза увагою те, що до складу заявленого податкового боргу у відхиленій судами частині, окрім суми штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями включено також пеню, нараховану на залишок цих сум.
80. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є складовою податкового боргу, поряд із сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
81. Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов`язання та визначається у статті 1 ПК України, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
82. Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
83. ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
84. Зокрема за змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
85. Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
86. Таким чином, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків, у т.ч. заявлену у розмірі нарахованої на податкове зобов`язання пеню, господарському суду першочергово належить встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу, тобто з урахуванням положень статті 129 ПК України достеменно з`ясувати з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано, відтак, виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку нарахування пені та строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, в тому числі пені за таким зобов`язанням.
87. Отже, застосуванню до такого податкового боргу (у сумі пені), заявленого як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 днів) згідно з пунктом 102.4 статі 102 ПК України та відмові у визнанні таких грошових вимог через безнадійність податкового боргу (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України) має передувати з`ясування судом питання чи заявлено до стягнення податковий борг (сума узгодженого податкового зобов`язання та/чи непогашеної пені) протягом строків визначених пунктами 102.1, 102.4 статі 102 ПК України, що є універсальними і граничними для таких правовідносин.
88. Відтак, Верховний Суд відхиляє заперечення касанта проти застосування до вимог контролюючого органу в частині суми пені приписів пункту 102.4 статі 102 ПК України через те, що у статті 45 КУзПБ не передбачено застосування строків давності до кредиторських вимог, позаяк аналіз цих норм дає підстави для висновку, що у правовідносинах зі стягнення податкового боргу (в т.ч. пені нарахованої на податкове зобов`язання строк сплати якого настав), зокрема у випадку заявлення таких грошових вимог у справі про банкрутство, спеціальним і присічним є саме строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу визначений у пункті 102.4 статі 102 ПК України, що відповідає принципам справедливості та розумного балансу між приватними і публічними інтересами.
89. Такі правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19, від 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 13.05.2021 у справі № 913/84/20, отже посилання касанта на визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження є необґрунтованим.
90. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що така правова позиція знайшла своє втілення у новелах спеціального законодавства, адже з 01.01.2021 набули чинності зміни до ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено статтю статті 129 цього Кодексу пунктом 129.9, у якому до переліку випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).
91. Наведеного вище правового регулювання правовідносин зі стягнення податкового боргу суди попередніх інстанцій повною мірою не врахували та дійшли передчасних висновків стосовно відхилення вимог ГУ ДПС у Харківській області на суму 12 160,07 грн, через сплив строку давності для стягнення податкового боргу (суд першої інстанції) або неналежність заявника - контролюючого органу за цими вимогами (апеляційний суд) без надання у судовому рішенні належної мотивованої правової оцінки природі грошових вимог, підстав їх заявлення, дійсному розміру та складу грошового зобов`язання боржника, періоду нарахування та наявності обставин, з якими спеціальний закон пов`язує можливість стягнення такого боргу за відповідними його складовими (штрафні санкції та пеня).
92. Апеляційний суд, хоча і правильно змінив висновки першої інстанції стосовно оцінки грошових вимог, заявлених на підставі судового рішення про стягнення податкового боргу, проте припустився неповного з`ясування обставин справи щодо обсягу повноважень контролюючого органу стосовно боржника, змісту та підстав заявлених вимог, що в силу приписів статті 300 ГПК України не може бути виправлено під час касаційного перегляду справи.
93. Зважаючи на визначені цією нормою межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити проведений ГУ ДПС у Харківській області розрахунок заявлених кредиторських вимог, з`ясувати правову природу та період нарахування податкового боргу за його складовими, а також дослідити заперечення проти цих вимог під час касаційного провадження у даній справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
94. Зазначене вище згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.