ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/177/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представника скаржника - адвоката Мізунського А.І.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя Желєзна С.П.)
від 17.06.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Колоколов С.І., судді: Головей В.М., Ярош А.І.)
від 28.01.2021
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
до Одеського банківського союзу
про виключення зі складу засновників.
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського банківського союзу про виключення Акціонерного комерційного банку "Імексбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", зі складу засновників (учасників) Одеського банківського союзу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення позивача про його вихід зі складу учасників (засновників) Одеського банківського союзу, відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації змін відомостей про відповідача, що унеможливлює завершення процедури ліквідації банку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 31.12.1998 проведено державну реєстрацію Одеського банківського союзу.
4. АКБ "Імексбанк" включено до переліку засновників (учасників) Одеського банківського союзу.
5. Союз є об`єднанням банків (філій банків), який створений на основі єдності загальних інтересів членів Союзу та спрямований на задоволення, захист та реалізацію його членами своїх законних прав і свобод. Союз створений відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інших нормативно-правових актів України (пункти 1.1, 1.2 Статуту).
6. Метою діяльності Союзу є захист та представництво інтересів своїх членів, розвиток державних, міжрегіональних та міжнародних зв`язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробка рекомендацій та пропозицій щодо банківської діяльності (пункт 2.1 Статуту).
7. Засновниками Союзу є банківські установи, які підписали установчу угоду від 26.12.1997 про створення Одеського Банківського Союзу. Членство в Союзі є добровільним. Членство в Союзі припиняється у випадках: добровільного виходу за власною ініціативою (вибуття); виключення з підстав та в порядку, встановленому цим Статутом; скоєння неетичних дій щодо окремих членів Союзу; припинення діяльності члена Союзу. Вибуття (за власним бажанням) з Союзу здійснюється на підставі поданої до Ради письмової заяви. Виключення з Союзу відбувається за рішенням Ради (пункти 4.1, 4.2, 4.10, 4.11, 4.17 Статуту).
8. Постановою Національного банку України №330 від 21.05.2015 було постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Імексбанк" з 27.05.2015.
9. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015 було вирішено розпочати процедуру ліквідації АТ "Імексбанк" з 27.05.2015 та призначити уповноважену особу на ліквідацію.
10. 12.08.2019 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнко А.А. (призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду №1697 від 01.09.2016) ухвалив рішення № 1445 про вихід зі складу засновників (учасників) Одеського банківського союзу з проведенням державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11. Рішення про вихід зі складу засновників (учасників) було надіслано на адресу Одеського банківського союзу рекомендованим листом, який був повернутий на адресу позивача у зв`язку з наявністю інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.
12. Рішення про вихід зі складу засновників (учасників) було опубліковано в газеті, а також на веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
13. 18.09.2019 державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради за результатами розгляду заяви АТ "Імексбанк" про виключення його зі складу учасників Одеського банківського союзу склав повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.
15. Судові рішення мотивовано тим, що виключення учасника зі складу Союзу або будь-якої юридичної особи за судовим рішенням є втручанням у діяльність останньої та відсутність у суду повноважень на привласнення функцій органів управління юридичної особи, а обраний позивачем спосіб захисту в даному випадку не може вважатись ефективним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
16. 01.03.2021 ПАТ "Імексбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
17. На виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та ухвали Верховного Суду від 13.04.2021, скаржник в уточненій редакції касаційної скарги визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є:
1) неправильне застосування статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 та від 04.09.2018 у справі № 904/5857/19, що є підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України;
2) необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.08.2018 у справі № 916/34/18, що виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду, що є підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
18. Скаржник вважає, що встановлення судом факту порушення прав позивача, а також право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16 ЦК України), дозволяє відступити від висновку, який застосував суд першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а судові рішення змінити з таких підстав.
20. Відповідно до ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
21. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 8 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
22. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
23. Згідно з абз. 3 п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставою для відмови у державній реєстрації, якщо документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду.
24. Отже, перебування банку у статусі засновника (учасника) інших юридичних осіб є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи, тому Фонд, який має здійснити необхідні для завершення процедури ліквідації банку, зобов`язаний вжити заходи щодо виходу із складу засновників (учасників) інших юридичних осіб.
25. Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
26. Державну реєстрацію Одеського банківського союзу проведено 31.12.1998.
27. Стаття 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 року N 872-XII, на підставі якого був створений Одеський банківський союз, визначала, що комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об`єднання для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.
28. Стаття 13 чинного Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року № 2121-III також визначає, що з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв`язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.
Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об`єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).
29. Отже, Одеський банківський союз є договірним об`єднанням банків (асоціація (спілка) банків), непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
30. Верховний Суд вважає, що суди обох інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, ст. 89 ГК України, оскільки цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників, а господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
31. У справі, що переглядається, Одеський банківський союз був створений без мети одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
32. Зважаючи на критерій спрямованості мети створення підприємницьких та непідприємницьких товариств, різний порядок управління, застосування положень Закону України "Про господарські товариства" до спірних правовідносин за аналогією не допускається.
33. З цих підстав також були помилково судами враховані роз`яснення постанов Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" щодо порядку виключення учасника з ТОВ.
34. Верховний Суд враховує, що Закон України "Про банки і банківську діяльність" не визначає особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності, припинення асоціації (спілці) банків, а також припинення членства в ній.
35. Не визначає такі особливості і Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV.
36. Відповідно до частин 10 та 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
37. Суди встановили, що відповідно до пунктів 4.10, 4.17 Статуту членство в Союзі припиняється у випадку добровільного виходу за власною ініціативою (вибуття). Вибуття за власним бажанням з Союзу здійснюється на підставі поданої до Ради письмової заяви.
38. Відповідно до пункту 4.18.2 Статуту члени можуть вільно вийти з Союзу.
39. Отже, для виходу з Союзу за власною ініціативою (вибуття) достатньо лише письмової заяви, і окремого рішення Ради у такому разі не вимагається. Натомість, виключення з підстав та порядку, встановленому цим Статутом, відбувається лише за рішенням Ради, якщо за нього проголосувало не менше двох третин від присутніх на засіданні Ради її членів (пункти 4.11, 4.12, 5.15 Статуту).
40. Таким чином, прийняття рішення про виключення учасника є виключною компетенцією керівного органу управління Ради. Прийняття такого рішення є правом за наявності відповідних підстав, а не обов`язком.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
42. З цих підстав, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що виключення учасника зі складу Союзу або будь-якої юридичної особи за судовим рішенням є втручанням у діяльність останньої, оскільки у суду відсутні повноваження на привласнення функцій органів управління юридичної особи.
43. Доводи скаржника, що такий спосіб захисту є ефективним у спірних правовідносинах, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
44. Відповідно до ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV у переліку документів, що можуть бути підставою для державної реєстрації припинення членства в асоціації (спілки) банків, відсутнє судове рішення про виключення засновника.
45. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 цього Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.
46. Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом прийняття судового рішення про виключення члена асоціації (спілки) банку не передбачений законом та не є ефективним для захисту його права у спірних правовідносинах, зважаючи, що таке рішення не може бути підставою для здійснення реєстраційних дій.
47. Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
48. Відповідно практики Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5 - 6.7 постанови від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження 12-80гс20)).
49. Враховуючи відповідні умови статуту, утворення Союзу на засадах членства з метою задоволення і захисту інтересу банків та особливості припинення членства, Верховний Суд вважає, що у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV Союз слід відносити до громадських формувань.
50. Відповідно до ч. 6 ст. 17 цього Закону для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зупиненням (припиненням) членства у громадському формуванні члена керівного органу (крім керівника) така особа подає копію заяви про зупинення (припинення) нею членства до відповідних статутних органів громадського формування з відміткою про її прийняття.
51. Позивач у справі є засновником та членом вищого органу управління - загальних зборів, тому державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу у зв`язку з припинення ним членства у Союзі має здійснюватися відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV, а не в порядку частини 4 цієї статті, яка, зокрема, визначає, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.
52. У такому разі, як вже зазначалось, окреме рішення уповноваженого органу управління Союзу про припинення членства позивача не вимагається ні відповідно до вимог статуту, ні відповідно до вимог чинного законодавства. Для державної реєстрації змін достатньо подання заяви про припинення нею членства до відповідних статутних органів Союзу з відміткою про її прийняття (або відміткою пошти про повернення заяви з підстав неможливості вручити) згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV.
53. Належним та ефективним способом захисту прав позивача у такому разі є оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відповідно до ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV. У матеріалах справи відсутні докази звернення з таким позовом.
54. Перевіривши наявність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.08.2018 у справі № 916/34/18, що виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, Верховний Суд вважає, що такі підстави відсутні з огляду на те, що обставини, що характеризують зміст правовідносин учасників спору та впливають на застосування норм права у справі № 916/34/18 були відмінні від справи, що переглядається.
55. Суд першої інстанції помилково врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2018 у справі № 916/34/18, щодо застосування статей 59, 64 Закону України "Про господарські товариства" про те, що виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, а не суду, оскільки такий висновок стосувався товариств з обмеженою відповідальністю, а Закон втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю (згідно із Законом України від 6 лютого 2018 року N 2275-VIII).
56. Верховний Суд зауважує, що така помилка у застосуванні норм матеріального права не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки висновок щодо неможливості за рішенням суду виключати засновника (учасника, члена) юридичної особи, якщо інше не встановлено законом, та неефективність такого способу захисту має загальних характер стосується всіх юридичних осіб, а не лише товариств з обмеженою відповідальністю.
57. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, відхиляються, оскільки в цих справах розглядалися вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування запису в реєстрі про припинення юридичної особи з підстав порушення порядку та процедури її ліквідації, що суттєво відрізняється від предмета спору у цій справі. Підстави для врахування цих позицій у цій справі відсутні.