Постанова
Іменем України
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 741/1119/20
провадження № 61-7915св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Агропрогрес",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива 2008",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Агропрогрес" на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2021 року у складі судді Гридасової А. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Агропрогрес" (далі - ПП "Агропрогрес"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива 2008" (далі - ТОВ "Нива 2008"), про розірвання договору оренди.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову.
Провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз`яснено сторонам наслідки закриття провадження у справі, передбачені статтею 256 ЦПК України.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач відповідно до положень статей 49, 255 ЦПК України відмовилася від позову, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує права сторін, наслідки відмови від позову позивачу зрозумілі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмова позивача від позову - це прояв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду. Це право належить до числа більш істотних, тому головуючий зобов`язаний роз`яснити наслідки таких дій, а саме неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що суд першої інстанції виконав вказані процесуальні дії відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства. Крім того, суд не пересвідчився, що зміст заяви про відмову від позову співпадає з дійсним волевиявленням ОСОБА_1 .
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_1 заперечує факт подання такої заяви, а судове рішення суду першої інстанції було ухвалено за відсутності учасників процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ПП "Агропрогрес", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що районний суд повинен був залишити позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі положень пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки остання не надавала повноважень адвокату Слободяну Д. Б. на здійснення представництва її інтересів у суді.
Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги відзив на апеляційну скаргу представника підприємства Недолуги Д. С., оскільки він брав участь у розгляді справи у порядку самопредставництва. Звертає увагу на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання представника підприємства про відкладення розгляду справи чим порушив право на доступ до правосуддя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021року представник ОСОБА_1 - адвокат Слободян Д. Б., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи, є безпідставними, не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, тому просить залишити касаційну скаргу ПП "Агропрогрес" без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПП "Агропрогрес" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цьогоКодексу.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених ними вимог і на підставі доказів учасників справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Частинами першою та другою статті 206 ЦПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (пункт 4 частини першої, частина друга статті 255 ЦПК України).
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до районного суду, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що відмова позивача від позову повинна відбуватися під контролем суду, тому суд зобов`язаний роз`яснити наслідки таких дій, а саме неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом, проте районним судом вказані процесуальні дії не було виконано, суд не пересвідчився, що зміст заяви про відмову від позову співпадає з дійсним волевиявленням ОСОБА_1, а судове рішення було ухвалено без її участі, чи участі її представника.
При цьому, апеляційний суд правильно врахував, що ОСОБА_1 заперечує факт подання такої заяви, про що свідчить її нотаріально посвідчена заява (а. с. 140).
Доводи касаційної скарги про те, що районний суд повинен був залишити позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі положень пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки остання не надавала повноважень адвокату Слободяну Д. Б. на здійснення представництва її інтересів у суді, є безпідставними, оскільки до позовної заяви вказаним адвокатом були долучені належні докази, які підтверджують його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі, а саме ордер, відповідний договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 30-32).
Посилання заявника на помилкове неврахування апеляційним судом відзиву на апеляційну скаргу, не є підставою для скасування правильного по суті та законного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вказана обставина не вплинула на правильність прийнятої постанови, а порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
Доводи заявника про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання представника підприємства про відкладення розгляду справи чим порушив право на доступ до правосуддя, не заслуговують на увагу і також не є підставою для скасування судового рішення, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
При цьому, вимоги касаційної скарги про скасування ухвали районного суду, Верховним Судом до уваги не беруться, оскільки вона вже скасована постановою апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду