Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
справа № 337/4737/17-ц
провадження № 61-3494св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року у складі судді Салтан Л. Г.
та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року
у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 березня 2013 року між ним
та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого він передав останньому у борг грошові кошти в розмірі 284 000,00 доларів США.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 особисто (власноруч) написав розписку від 01 березня 2013 року про отримання
від нього 284 000,00 доларів США. Час повернення коштів, а також про застосування будь-яких штрафних санкцій у разі неповернення
ОСОБА_2 коштів у розписці не зазначалось.
ОСОБА_1 зазначав, що 21 вересня 2017 року звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо повернення боргу, проте листом від 12 жовтня 2017 року останній відмовився повертати борг із посиланням на те, що вже повернув його 11 вересня 2017 року. Розписку про те, що ОСОБА_2 повернув йому кошти, він ніколи не писав.
Станом на 27 листопада 2017 року за відомостями офіційного сайту Національного банку України (далі - НБУ) курс долару США до гривні України становив 2 691,36 грн за 100 доларів США (1 долар США дорівнював
26,91 грн). У зв`язку із чим сума основного боргу ОСОБА_2 становила 7 642 440,00 грн (284 000,00 х 26,91).
ОСОБА_1 вважав, що у відповідності до положень частини першої
статті 1048 ЦК України він має право на одержання процентів, які визначаються обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою НБУ.
Згідно офіційного сайту НБУ облікова ставка НБУ станом на 27 листопада 2017 року становила 13,5 %.
Проценти за несвоєчасне повернення боргу за період з 12 жовтня 2017 (дата отримання листа про відмову повертати борг) по 27 листопада 2017 року (дата звернення до суду) за 46 днів становили 125 210,39 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2
на його користь суму основного боргу за договором позики у розмірі
7 642 440,00 грн та суму процентів за договором позики у розмірі
125 210,39 грн, а всього - грошових коштів у розмірі 7 767 650,39 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня
2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу
за договором позики у розмірі 7 642 440,00 грн, суму процентів за договором позики - 125 210,39 грн, витрати зі сплати судового збору - 8 640,00 грн,
а всього 7 776 290,39 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 284 000,00 доларів США, на укладання якого ОСОБА_2 була складена письмова розписка від 01 березня 2013 року, оскільки договором не встановлений строк повернення позики, тому відповідно до положень статті 1049 ЦК України позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, проте ОСОБА_2 грошових коштів йому не повернув, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу. При цьому, оскільки розмір процентів за користування коштами в договорі позики не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Разом із тим суд першої інстанції виходив із того, що відповідно
до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Оскільки оригінал боргової розписки від 01 березня
2013 року знаходиться у позивача, кредитора, що підтверджує наявність боргу, про неможливість повернення позивачем боргового документу
у розписці від 11 вересня 2017 року, виконаної власноруч відповідачем ОСОБА_2, не зазначено нічого, факт отримання відповідачем чистих аркушів паперу з підписом позивача підтверджений самим позивачем, поясненнями свідка ОСОБА_3 та змістом відтвореного у судовому засіданні аудіо файлу з телефонної розмови позивача з відповідачем, тому суд вважав, що доводи відповідача про повернення боргу позивачу
є необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, добровільно грошові кошти
не повернув, тому у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції
та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її із Хортицького районного суду
м. Запоріжжя. Зупинено виконання рішення Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року до закінчення його перегляду
в касаційному порядку.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року праву № 337/4737/17-ц призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, на думку ОСОБА_2, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц та від 23 жовтня
2019 року у справі № 723/304/16-ц, а також постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого2020 року у справі № 640/3418/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 686/19516/16 та від 12 березня 2020 року у справі № 712/9347/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України),
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів на суму 284 000,00 доларів США, оформлений у письмовій формі у вигляді власноручної розписки позичальника (а. с. 12, т. 1).
За умовами договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1
284 000,00 доларів США. Час повернення боргу та можливість застосування штрафних санкцій у розписці від 01 березня 2013 року не зазначені.
Факт отримання ОСОБА_2 грошовий коштів у борг від ОСОБА_1
у зазначеній валюті та сумі визнаний представником ОСОБА_2, як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції.
21 вересня 2019 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо повернення боргу та 15 жовтня 2017 року отримав лист, у якому ОСОБА_2 відмовлявся повертати борг, оскільки він повернув борг
у повному обсязі 11 вересня 2017 року, що підтверджено відповідною розпискою.
Відповідно до розписки від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2
та ОСОБА_1 не мають один до одного ніяких претензій щодо позики 284 000,00 доларів США по розписці від 01 березня 2013 року, оскільки зазначена сума і проценти повернуті у повному обсязі (а. с. 192, т. 1).
Відповідно до висновків судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 червня 2018 року № 12666, висновку експертів судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
від 06 травня 2019 року № 25223/18-34 встановити одночасно або у різний час виконані штрихи рукописного тексту, який починається словами " ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не мають один до одного претензій…." і закінчується словами "… зазначена сума і проценти повернуті в повному обсязі 11 вересня 2017 року, та штрихи підписів від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1, що розташовані під текстом у наданому
на дослідження документі - листі про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року" не видається можливим у зв`язку із відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу внесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами
(а. с. 190-193, а. с. 238-242, т. 1).
Згідно із висновком спеціаліста-криміналіста ОСОБА_4 від 26 березня 2018 року № 244 рукописна розписка договору позики від 01 березня
2013 року виконана ОСОБА_2 . Рукописний лист про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року, який починається словами " ОСОБА_2 и ОСОБА_5 не имеют друг к другу никаких претензий…."
і закінчується словами "… указанная сумма и проценты возвращены
в полном объеме 11.09.2017 года" та підпис в лівій нижній частині листа виконано ОСОБА_2 . Підпис в правій нижній частині рукописного листа про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики
від 01 березня 2013 року виконано ОСОБА_1 . Питання одночасно,
чи в різний час виконано рукописний текст та підписи в листі про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року є складним завданням експертного дослідження, вирішення якого можливе у відділі технічного дослідження документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз (а. с. 173-180, т. 1)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.