Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 619/2549/19
провадження № 61-7882св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - адвокат Яковлєва Людмила Іванівна,
відповідач, позивач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року у складі судді Остропільця Є. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування
за законом.
Позовна заява мотивована тим, що з 22 листопада 1986 року він
з ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі.
Зазначав, що за час шлюбу вони за спільні кошти придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка була зареєстрована
за ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу
від 26 грудня 2002 року, посвідченого нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим № 1-3465.
Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла квартиру своїй сестрі ОСОБА_2 .
Зазначав, що він в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою по прийняття спадщини. Однак, йому було відмовлено
у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа
на квартиру, який знаходився у відповідача.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_2 .
23 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2002 року Дергачівським районним судом Харківської області шлюб між
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
Вказувала, що цим же рішенням встановлено, що сторони тривалий час разом не проживали, спільного господарства не вели, сімейних стосунків
не підтримували.
26 грудня 2002 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3, придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Вказувала, що 11 лютого 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт на її ім`я, за умовами якого на випадок своєї смерті заповіла їй все своє майно,
де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Зазначала, що 27 серпня 2019 року вона звернулася із заявою
до державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області для видачі свідоцтва на право на спадщину, а саме квартиру
АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_3, однак 29 серпня 2019 року державний нотаріус
Якименко О. І. Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області винесла постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, у зв`язку
з тим, що відмітка про розірвання шлюбу між ОСОБА_4
та ОСОБА_3 в актовому записі відсутня.
Вказувала, що спірну квартиру ОСОБА_3 придбала за власні кошти,
на момент її придбання вона з відповідачем не проживала близько двох років та не вела спільного господарства.
Зазначала, що ОСОБА_3 до придбання квартири протягом двох років проживала разом із ОСОБА_2 в її будинку за адресою:
АДРЕСА_3 .
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на квартиру
АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, як на частку в спільному майні подружжя, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2, як спадкоємцем за заповітом право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою:
АДРЕСА_4,
в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира
АДРЕСА_2 була придбана спадкодавцем ОСОБА_3 до моменту припинення шлюбу з ОСОБА_1 в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а отже, це майно є спільною власністю подружжя, в силу вимог
статті 22 КпШС України право власності на яке є рівним - по 1/2 частині, тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_3 за життя залишила заповіт, яким заповіла все своє майно своїй сестрі, тому частина ОСОБА_2 становить 1/2 частину вказаної квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що на час придбання спірної квартири ОСОБА_3, шлюб між нею та
ОСОБА_1 не було припинено, а отже, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності майна подружжя,
не довела, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_3 та у період фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1, тому правильним є висновок суду першої інстанції, що спірна квартира
є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3
та з урахуванням презумпції рівності часток подружжя у спільному майні, кожному належить по 1/2 частині квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували того, що 11 грудня 2002 року Дергачівським районним судом Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розірвано. Цим же рішенням встановлено, що сторони тривалий час разом не проживають, спільного господарства не ведуть, сімейних стосунків
не підтримують, то відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Зазначає, що ОСОБА_1 постійно зловживав спиртними напоями, ніколи не працював, тому ОСОБА_3 припинила з ним разом проживати та вести спільне господарство, а отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти, спростовується зазначеним вище судовим рішенням.
Вказує, що відповідно до статті 22 КпШС України, (чинного на час придбання спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу,
є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або
з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Частиною другою статті 28 КпШС України також було визначено, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Зазначає, що у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", який втратив чинність з 21 грудня
2007 року, судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело
і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Спірна квартира придбана ОСОБА_3 26 грудня 2002 року, тобто під час роздільного проживання сторін при фактичному припиненні шлюбу.
Вказує, що реєстрація ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_5, сама по собі не є підтвердженням їїспільного проживання з ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-125цс12.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1, в особі представника адвоката
Яковлєвої Л. І., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 22 листопада 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували
у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області,
що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1, актовий запис № 63.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2002 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
11 лютого 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно,
де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, заповіла своїй сестрі ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем Виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та зареєстровано в реєстрі за № 18.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру
АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2002 року, посвідченого нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим № 1-3465.
За заявою ОСОБА_1 нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Якименко О. І. була відкрита спадкова справа
№ 170/2018, однак у видачі свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру, який знаходився
у спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 .
Факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю до смерті ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4, підтвердили допитані в суді першої інстанції в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Цей же факт підтверджується довідкою № 602 Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 02 квітня 2019 року
№ 02-22/477 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та витягом
з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 травня 2018 року
№ 12015220280000671.
В органах державної реєстрації актів цивільного стану розлучення не зареєстровано.