Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 174/508/20
провадження № 61- 9310св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,
третя особа:слідчий СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власов Станіслав Дмитрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Борцової А. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, третя особа - слідчий СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власов С. Д., про відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства.
Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2019 року на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040150000033 слідчим СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП Дніпропетровської області Власовим С. Д., інформація про кримінальне правопорушення, яке вбачається в діях ОСОБА_2 у вигляді злочину передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, умисне тілесне ушкодження. Однак не зважаючи на те, що кримінальне провадження є незначної складності, слідчий в порушення розумності строку проведення досудового слідства, до цього часу не оголосив підозру про вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, особі, яка його вчинила, а саме, ОСОБА_2 .
Слідчий Власов С. Д. 15 лютого 2020 року, 11 березня 2020 року, 10 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року постановами закривав кримінальне провадження, і ці постанови були скасовані ухвалами слідчих суддів Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, від 28 лютого 2020 року, від 27 березня 2020 року, від 23 квітня 2020 року, від 07 травня 2020 року, як винесені передчасно, без ретельної перевірки обставин даного кримінального провадження у повному обсязі. 08 травня 2020 року слідчий Власов С. Д. виніс постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, яка була скасована прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури постановою від 19 травня 2020 року. Таким чином, факти прийняття неправомірних рішень та бездіяльність щодо належного розслідування кримінального провадження з боку слідчого Вільногірського відділення поліції Власова С. Д. встановлені та підтверджені ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, та постановою прокурора, які набрали законної сили. Внаслідок тривалих неправомірних дій працівника поліції Власова С. Д. під час виконання ним своїх службових обов`язків у відношенні її прав та свобод, у вигляді неодноразового незаконного закриття кримінального провадження, тобто порушення її права на ефективне досудове розслідування передбаченого в тому числі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі), позивачу спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 600 000,00 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з єдиного казначейського рахунку відкритого Державною казначейською службою України у Національному банку України, спричинену їй моральну шкоду, заподіяну прийняттям незаконних рішень та бездіяльністю слідчого поліції Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С. Д., працівника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, в розмірі 600 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності завданої їй моральної шкоди. Ухвалами слідчих суддів Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року, від 27 березня 2020 року, від 23 квітня 2020 року, від 07 травня 2020 року, не встановлено неправомірних або незаконних дій слідчого поліції СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області Власова С. Д., оскільки постанови про закриття кримінального провадження були скасовані з підстав ненаведення належних і достатніх мотивів ухвалення процесуального рішення та передчасності і неповноти розслідування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутності в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 15 лютого 2020 року, 11 березня 2020 року, 10 квітня 2020 року та 27 квітня 2020 року слідчий Власов С. Д. постановами закривав кримінальне провадження, і ці постанови були скасовані ухвалами слідчих суддів Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, від 28 лютого 2020 року, від 27 березня 2020 року, від 23 квітня 2020 року, від 07 травня 2020 року, як винесені передчасно, без ретельної перевірки обставин кримінального провадження у повному обсязі. Факти неправомірних дій з боку слідчого СВ Вільногірського відділення поліції Власова С. Д., неправомірного закриття кримінального провадження, в якому позивач визнана потерпілою, встановлені та підтверджені ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 565/764/16-ц (провадження № 61-19456св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 554/9353/18 (провадження № 61-14795св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17 (провадження № 61-48237св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому воно просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно копії постанови слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Власова С. Д. від 15 лютого 2020 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040150000033 від 24 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, постанову слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С. Д. від 15 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040150000033 від 24 січня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України скасовано.
Згідно копії постанови слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Власова С. Д. від 11 березня 2020 року, кримінальне провадження №12019040150000033 від 24 січня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито на підставі абзацу 14 частиною 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, постанову слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С.Д. від 11 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040150000033 від 24 січня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України скасовано.
Згідно копії постанови слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Власова С. Д. від 10 квітня 2020 року, кримінальне провадження №12019040150000033 від 24 січня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито на підставі абзацу 14 частиною 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, постанову слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С. Д. від 10 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040150000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України скасовано.
Згідно копії постанови слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Власова С. Д. від 27 квітня 2020 року, кримінальне провадження № 12019040150000033 від 24 січня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження задоволено, постанову слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С.Д. від 27 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040150000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України скасовано.
Згідно копії постанови слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Власова С.Д. від 08 травня 2020 року, кримінальне провадження №12019040150000033 від 24 січня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито на підставі абзацу 14 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Згідно копії постанови прокурора Вільногірського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Тімченка С. М. від 19 травня 2020 року, постанову слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Власова С. Д. від 08 травня 2020 року про закриття кримінального провадження № 12019040150000033 скасовано.
Згідно довідки у кримінальному провадженні № 12019040150000033, 24 січня 2019 року СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП розпочато вказане кримінальне провадження, за частиною 1 статті 125 КК України за фактом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень колишній дружині ОСОБА_1 . На даний час продовжується досудове розслідування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176
ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується
на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил
про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,
їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї
чи близьких родичів.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди внаслідок винесення постанови про закриття кримінального провадження. Крім того, позивач не надала доказів спричинення їй душевних страждань внаслідок ухвалення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням їй права та наслідками, які спричинило це порушення.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно
до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 обґрунтовано виходили із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку
між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру
і сам по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначену позивачем ухвалу слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах:
від 13 січня 2020 рокуу справі № 227/2572/19 (провадження
№ 61-20488св19);від 17 січня 2020 року у справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19); від 04 березня 2020 року у справі
№ 639/1803/18 (провадження № 61-18842св19); від 19 березня 2020 року
у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19); від 20 травня
2020 року у справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19).
Отже, викладене узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), підстав для відступлення від яких колегія суддів не вбачає, а тому відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 565/764/16-ц (провадження № 61-19456св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 (провадження № К/9901/37372/18), від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 554/9353/18 (провадження № 61-14795св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17 (провадження № 61-48237св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.