Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 643/15466/17
провадження № 61-19579св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Квартенко Олексій Романович, на рішення Московського районного суду м. Харкова, у складі судді Єрмак Н. В., від 29 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б., від 17 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк) про захист прав споживачів, визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2007 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит № 446, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит у розмірі
25 920 доларів США, а позивач - прийняти, належним чином використати та повернути кредит щомісячними платежами в сумі 306, 54 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12, 8 % річних в порядку на умовах та в строки, визначені цим договором.
Вказувала, що реальна процентна ставка на момент укладення договору про іпотечний кредит була вищою від процентної ставки, визначеної умовами договору, а абсолютне значення подорожчання кредиту становило
41 556, 62 доларів США.
Зазначала, що Банком оформлено інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту під час укладення договору про іпотечний кредит з порушенням вимог чинного на той час законодавства про захист прав споживачів. Зокрема, їй не було надано інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту та послуг з оформлення договору, форми кредитування, варіантів повернення кредиту, графіку платежів, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.
Крім того, висновком експерта встановлено невідповідність у договорі кінцевого терміну погашення кредиту, зазначеного у пунктах 1.2 та 1.5 його умов.
Позивач вважала, що відповідач умисно приховав від неї повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів її в оману щодо реальної відсоткової ставки та загальної суми кредиту.
Наголошувала на тому, що в момент підписання оспорюваного договору була введена в оману відповідачем щодо істотних його умов, ціни та процентної ставки та не мала волевиявлення на укладення договору саме на таких умовах.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про іпотечний кредит № 446, укладений 06 вересня 2007 року між нею та АТ "Ощадбанк" з усіма додатковими угодами та додатками, що є невід`ємною частиною цього договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження несправедливості умов спірного правочину та суперечності його змісту вимогам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що під час укладення оспорюваного договору сторони в порядку статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) узгодили його умови. Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому зазначені всі істотні умови для такого виду договору відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема, частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позивач, підписуючи оспорюваний договір про іпотечний кредит, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, а її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. ОСОБА_1 в момент укладення договору не заявляла додаткових вимог або заперечень щодо його умов, в подальшому, частково виконувала його умови та протягом більше ніж
10 років не заявляла про свою незгоду з укладеним кредитним договором. Подання позову у цій справі спрямоване на ухилення від виконання зобов`язань, що випливають з договору про іпотечний кредит.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Квартенко О. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 643/15466/17-ц на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16, від 12 вересня 2012 року у справі № 6-80цс12.
Стверджує, що судами попередніх інстанцій не наданої повної оцінки всім наявним матеріалам справи, а саме експертним висновкам, якими встановлено, що в оспорюваному договорі іпотечного кредитування та додатках до нього розмір реальної ставки за кредитом та суми подорожчання кредиту не вказані.
Крім того, посилається на те, що суди не дослідили наявність в справі двох різних договорів про іпотечний кредит з різними істотними умовами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Ощадбанк" на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року- без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є АТ "Ощадбанк",та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 446, відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кошти в сумі
25 920 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 25 920 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,8 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.
Виконання позичальником зобов`язань за цим договором (у тому числі, і додатковими угодами до нього) забезпечено іпотекою за договором іпотеки № 258 від 06 вересня 2007 року, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.2 кредитного договору про іпотечний кредит передбачено, що кредит надається на 240 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 05 вересня 2027 року.
Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 306,54 доларів США шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 05 жовтня 2007 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у банку.
Пунктом 1.9. кредитного договору визначено, що сторони погоджуються з тим, що банк не дає жодних гарантій щодо незмінності розміру плати за користування кредитом, а тому розмір плати за користування кредитом під час дії цього договору залежить від зміни облікової ставки НБУ, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі, внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України може бути змінено в односторонньому порядку протягом строку дії цього договору до моменту повного виконання позичальником зобов`язання. У разі зміни процентної політики банку, банк направляє позичальнику рекомендованою поштою або вручає позичальнику особисто з відміткою про отримання повідомлення з зазначенням нової процентної ставки та проекти додаткових угод про зміну ставки до цього договору та іпотечного договору.
Додатком 1 до кредитного договору є таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 06 вересня 2007 року, підписана позичальником на кожному аркуші, у якій вказано, що інформація є довідковою та реальна процентна ставка і абсолютне значення подорожчання кредиту визначаються за плановими платежами згідно графіку; фактичні строки та суми платежів можуть відрізнятися від планових в залежності від змін у датах, сумах платежів та їх цільового призначення, реальна процентна ставка та абсолютне подорожчання кредиту можуть змінюватися.
Додатком 2 до кредитного договору є інформація щодо виду та вартості супутніх послуг, підписана позичальником.
У додатку 3 до кредитного договору викладено перелік послуг банку з тарифами щодо їх вартості, що також підписаний ОСОБА_1 .
До укладення зазначеного договору, 23 серпня 2007 року, ОСОБА_2 (поручитель) підписано повідомлення про умови кредитування відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яким вона підтвердила, що ознайомлена з усіма наявними в установі умовами кредитування з коротким описом відмінностей між ними, вартістю супутніх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та поверненням, отримала всі необхідні роз`яснення і зобов`язується використати кредитні кошти, які можливо буде надано банком на придбання житла.
06 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримала від Банку кредитні кошти у розмірі 25 920 доларів США.
01 грудня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 446 від 06 вересня 2007 року, за якою сторони домовились внести зміни до пункту 1.1 кредитного договору №446 та викласти його в наступній редакції: "банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 25 920 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використати та повернути кредит в сумі 25 920 доларів США, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,0 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. На період з дня видачі кредиту та до моменту закінчення терміну, на який надано кредит, а саме, до 01 грудня
2008 року включно, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 12,75 % річних".
02 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №2 до договору про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року, за яким сторони домовились внести зміни до пункту 1.5 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: "здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих процентів ануїтетними платежами в сумі 306,54 доларів США не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з дня підписання додаткового договору. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати відсотків здійснити не пізніше 03 вересня 2027 року". Всі інші умови договору про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Додатковий договір набирає чинності з дня його підписання та є невід`ємною частиною договору про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року.
Згідно висновку експерта за результатами проведення експертно-економічного дослідження від 13 листопада 2017 року № 11/11/2017 за даними пункту 1.1 кредитного договору про іпотечний кредит № 446
від 06 вересня 2007 року процентна ставка за користування кредитом становить 12,80 %. В межах наявних матеріалів реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за договором про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року не визначені.
Експертом встановлено, що реальна процентна ставка на момент укладення договору про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року складає
14,21 % та є вищою від визначеної умовами договору процентної ставки за користування кредитом; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору становить 41 556,62 доларів США.
В межах наявних матеріалів щомісячні платежі (в тому числі, заборгованість за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами) за договором складають від 82,08 доларів США до 306,54 доларів США.
В межах наявних матеріалів оформлення банком інформації про умови кредитування (в тому числі, перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) під час укладення договору про іпотечний кредит виконано з недотриманням "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" та Закону України "Про захист прав споживачів", а саме:
- за наданими документами не встановлено інформації, наданої позичальнику перед укладанням договору стосовно орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними з зазначенням переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, що передбачено законодавством;
- серед наданих на дослідження документів відсутній графік платежів за договором про іпотечний кредит № 446 від 06 вересня 2007 року у розрізі платежів за кредитом, відсотками за користування кредитом, платежів за супутні послуги та інших фінансових зобов`язань позичальника за кожним платіжним періодом, що не узгоджується з пунктом 3.2. Постанови Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року;
- згідно наданих документів договір про іпотечний кредит № 446
від 06 вересня 2007 року, в тому числі, додатки до нього не містить інформації щодо сукупної вартості кредиту із визначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), що передбачено
пунктом 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту;
- встановлено невідповідність кінцевого терміну погашення кредиту, зазначеного у пункті 1.2 договору №446 від 06 вересня 2007 року
(05 вересня 2027 року) терміну, зазначеному в пункті 1.5 договору
(03 вересня 2027 року).
За наявними документами арифметично встановлено, що в разі сплати кредиту щомісяця ануїтетними платежами в сумі 306,54 доларів США (згідно умови пункту 1.5. договору), кредит повністю буде погашено у листопаді
2025 року, що не узгоджується з умовами пунктів 1.2 та 1.5 кредитного договору.
Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судової економічної експертизи № 22801 від 06 лютого 2020 року встановлено, що арифметично визначена реальна відсоткова ставка за договором іпотечного кредиту №446 від 06 вересня 2007 року складає
14,19 %, сума подорожчання кредиту складає 51 335,93 доларів США; у договорі іпотечного кредитування №446 від 06 вересня 2007 року та додатках до нього розмір реальної ставки за кредитом та суми подорожчання кредиту - не зазначені; арифметично розрахований розмір ануїтетного платежу складає 275,32 доларів США або 1390,37 грн за курсом НБУ, встановленим станом на 06 вересня 2007 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року по справі № 643/16004/16-ц позов АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково, зокрема, звернено стягнення на предмет іпотеки, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30, 6 кв. м в рахунок погашення заборгованості перед АТ "Ощадбанк" за договором про іпотечний кредит №446 від 06 вересня 2007 року станом на 10 вересня 2018 року у загальному розмірі 34 690, 50 доларів США, що складає 980 523,51 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. У частинах першій, третій, четвертій вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 11 Закон України "Про захист прав споживачів" тут і надалі, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст кредитного договору свідчить, що сторони правочину досягли згоди щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину (сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, розмір щомісячного платежу тощо).
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та надалі виконував його, а банк надав йому усю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника і такі обставини ОСОБА_1 не спростувала.
Частиною шостою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та, навпаки, прийняла виконання умов договору шляхом його підписання та виконання, з отриманням кредиту і з частковим виконанням умов кредитного договору шляхом сплати заборгованості у відповідний період, що ним не заперечувалося.
Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 року
№ 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг зазначив, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через установлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Статтями 15 та 23 Закону України "Про захист прав споживачів" визначена відповідальність суб`єкта господарювання, яка не передбачає наслідком їх порушення недійсність договору.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Згідно з пунктом 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, на банки покладається обов`язок надання споживачу в письмовій формі інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту та зобов`язано банк отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з цією інформацією, що відповідачем виконано.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Таким чином, суди, правильно застосувавши положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 626-628 ЦК України, дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для визнання спірного договору про іпотечний кредит № 446 від 06 вересня 2007 року недійсним, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові
від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15; Верховного Суду у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 607/18995/15-ц (провадження
№ 61-18775св18); від 11 червня 2018 року у справі № 234/18469/15-ц (провадження № 61-9606св18); від 29 серпня 2018 року у справі
№ 635/7784/16-ц (провадження №61-14707св18).
Крім того, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що в момент укладення між сторонами кредитного договору, вона була фактично введена відповідачем в оману.
Відповідно до вимог частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З огляду на вказане та враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту оману її банком при укладенні договору, в той час як наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом оману, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до вимог статті 230 ЦК України.
Судами враховано висновок експерта за результатами проведення експертно-економічного дослідження від 13 листопада 2017 року
№ 11/11/2017 та висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судової економічної експертизи № 22801 від 06 лютого 2020 року та надано їм відповідну оцінку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року в справі
№ 522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20) вказала, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.
Між Банком та ОСОБА_1 вже був вирішений спір про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 643/16004/16-ц), в межах якого була встановлена, зокрема, і наявність підстав для нарахування боргу за договором про іпотечний кредит та розмір заборгованості позичальника за цим договором.
Апеляційний суд в оскарженій постанові правильно врахував відмінності між реальною і номінальною ставкою та особливості визначення показників реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту при використанні плаваючої процентної ставки за кредитом, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах:
від 21 березня 2018 року у справі № 405/2823/15-ц (провадження
№ 61-2286св18), від 14 червня 2018 року у справі № 521/9526/16 (провадження № 61-20228св18) та від 26 грудня 2019 року у справі
№ 759/15612/15-ц (провадження № 61-23236св18).
Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах
від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16, від 12 вересня 2012 року у справі № 6-80цс12 є необґрунтованими, оскільки ці висновки стосуються можливості визнання недійсними окремих положень договору про споживчий кредит, які є несправедливими. Рішення судів у розглядуваній справі зазначеним постановам не суперечать.
Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.
Доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду