Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 532/809/19-ц
провадження № 61-21456св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Сервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року у складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Сервіс" (далі - ТОВ "АТ Сервіс"), про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2018 року він звертався до публічного акціонерного товариства "Полтава-Авто" (далі - ПАТ "Полтава-Авто") з метою придбання автомобіля. У салоні представники ТОВ "Авто Просто" запропонували йому придбати автомобіль на умовах розстрочення платежу. Після того, як він погодився, йому дали рахунок для оплати першого внеску в розмірі 16 216,85 грн.
Після проведеної оплати йому був наданий примірник договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі від 12 липня 2018 року № 800472 та повідомлено, що протягом тижня можна бути забрати придбаний автомобіль.
ОСОБА_1 зазначав, що 14 серпня 2018 року та 17 вересня 2018 року сплатив ще два внески у розмірі 4 595,82 грн та 5 000,00 грн, проте автомобіль так і не отримав.
Згодом з`ясувалось, що при укладенні договору його ввели в оману.
Зазначав, що сплачуючи перший внесок він вважав, що сплачує частину вартості автомобіля, проте у відповідності до умов договору, ці кошти є послугою, пов`язаною із включенням до системи Автофонд та формування групи. Якби йому була відома дійсна природа договору, а саме те, що укладається не кредитний договір, а лише договір, який надає право на отримання автомобіля, то договір не був би підписаний, а тому, на його думку, підлягає визнанню недійсним на підставі статті 230 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір від 12 липня 2018 року № 800472 "Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі" та стягнути з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 51 625,34 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав як споживача послуг, несправедливості умов договору та введення його в оману зі сторони ТОВ "Авто Просто", а тому відсутні підстави для задоволення позову, визнання недійсним договору та стягнення на користь позивача спірних сум.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, залишено без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору, оскільки при укладенні оспорюваного договору відповідачем були дотримані вимоги чинного законодавства, визначені статтею 203 ЦК України. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови оспорюваного договору є несправедливими та введення відповідачем в оману. Відповідач у відповідності до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" надав позивачу всебічну, об`єктивну та достовірну інформацію про умови придбання автомобіля перед та під час укладення договору про купівлю автомобіля.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки представник ТОВ "Авто Просто" не надавав позивачу повну та достовірну інформацію про форми надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, а також переваги та недоліки цього договору.
Оспорюваний договір фактично вчинено під впливом обману, що, на думку ОСОБА_1, згідно статті 230 ЦК України є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 532/809/19-ц із Кобеляцького районного суду Полтавської області.
У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Авто Просто" на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 липня 2018 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі № 800472, відповідно до умов якого ОСОБА_1 став покупцем автомобіля через механізм надання права на отримання автомобіля та за умови виконання ним усіх зобов`язань за договором. Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Автофонд (а. с. 8-16).
Відповідно до додатку № 1 зазначеного договору, який є невід`ємною частиною договору, ціна автомобіля, дійсна на день укладення договору, становила 337 851,00 грн, учасник системи сплачує: винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи Автофонд та формування групи у розмірі 16 216,85 грн; періодичний платіж у розмірі 0,8333 %; щомісячну винагороду у розмірі 0,415 % + ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику у розмірі 3,00 % + ПДВ (а. с. 18).
12 липня 2018 року ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив та підтвердив, що ознайомлений з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів на придбання товарів у групах ТОВ "Авто Просто" (а. с. 17).
08 серпня 2018 року договір № 800472 на придбання автомобіля за системою Автофонд включено до групи № 001285 (а. с. 21).
12 липня 2018 року на виконання умов договору № 800472 ОСОБА_1 сплатив 16 216,85 грн як винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи Автофонд та формування груп, а потім як аванс у рахунок вартості обраного автомобіля 14 серпня 2018 року та 17 вересня 2018 року сплатив 4 595,82 грн та 5 000,00 грн (а. с. 23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинностіцим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.