ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1546/20
адміністративне провадження № К/9901/32773/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Смоковича М.І., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича
про визнання протиправною та скасування постанови,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Джабурія О.В., Ступакова І.Г.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61667209, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису №425, виданого 13.02.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. з порушенням ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки позивач не зареєстрований та не проживає в межах виконавчого округу міста Києва, а також не має у місті Києві майна.
3. У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що у виконавчому написі, на підставі якого ним відкрито виконавче провадження, вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1, та на підставі цього стверджував, що у нього були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з пред`явленням не за місцем виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича від 30.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61667209.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання ОСОБА_1 в місті Києві не підтверджений, адже єдиним доказом на який посилається приватний виконавець є виконавчий напис, в той час як позивач зареєстрований за адресою: зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, і іншої адреси реєстрації або проживання не має. При цьому суд зазначив, що стягнення безспірної заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не може здійснюватися на підставі виконавчих написів, а тому факт подання виконавчого напису відповідачу не міг бути підставою для відкриття виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 скасовано, прийнятоу справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
7. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що виконавчий документ подано за місцем проживання боржника - фізичної особи, зазначене стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження, на який розповсюджується діяльність приватного виконавця - відповідача у справі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавче перевірка місцезнаходження боржника приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У грудні 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020.
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. У касаційній скарзі позивач вказує, що підставою касаційного оскарження у даній справі є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19, які, на його думку, неможливо застосувати у спірних правовідносинах.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку, і чинне законодавство не містить застережень щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 для розгляду справи №400/1546/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко.
13. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №400/1546/20, у зв`язку з наданням днів відпочинку судді Мельник-Томенко Ж.М.
16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.07.2021 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Смокович М.І.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2020 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинено виконавчий напис №425 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 56 367,15 грн на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" (якому, згідно з текстом виконавчого напису, ПАТ Банк "Траст" відступило право вимоги).
18. У виконавчому написі вказана адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
19. 27 березня 2020 року ТОВ "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" подало приватному виконавцю Клименку Р.В. заяву про примусове виконання виконавчого напису. У заяві вказана адреса місця реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2, та місце проживання: АДРЕСА_1 .
20. Постановою від 30.03.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження №61667209 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису та прийнято постанову про арешт коштів боржника.
21. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із заявою-опитувальником на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки (договір №R151.001-TEK.0056092 від 27.11.2015 р.) адресою реєстрації ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2, а адресою фактичного проживання - АДРЕСА_5 .
22. Як вбачається з копії паспорта позивача, він з 18.07.2000 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
III. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
25. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження, і саме зазначене у виконавчому документі та у заяві про відкриття виконавчого провадження місце фактичного проживання боржника є підставою для вчинення виконавчих дій. При цьому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції містить посилання на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.
26. Однак, колегія суддів вважає, що правові висновки, викладені у постанові від 08.04.2020 у справі №804/6996/17, не є релевантними до правовідносин у цій справі. Так, Судом у вказаній справі зазначено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ (наказ) пред`явлено не за місцем виконання, та зроблено висновок про те, що такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" мав бути повернутий стягувачу. Крім того Судом вказано на порушення державним виконавцем приписів частини першої статті 28 зазначеного Закону щодо порядку повернення виконавчого документу та повідомлення боржника про вчинені виконавчі дії. Тобто, постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 не містить правових висновків, на які посилався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
27. Також у постанові від 30.04.2020 у справі №580/3311/19 Верховним Судом підтримано висновки судів попередніх інстанцій про протиправність винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не за зареєстрованим місцем проживання боржника що, враховуючи прийняття апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні позову, не свідчить про відповідність висновків апеляційного суду висновкам, викладеним Верховним Судом у вказаній справі.
28. Отже, висновки апеляційного суду, зроблені в оскаржуваній постанові, не можна вважати такими, що узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду.
29. Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вірно встановив, що позивач зареєстрований за адресою: зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, і іншої адреси реєстрації або проживання не має, і вказаного відповідачем не спростовано.
30. Верховний Суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №380/7750/20, сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Закріплені у статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.
31. У цій постанові Суд дійшов висновку про те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
32. Також, вищезазначена правова позиція була підтримана Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20.
33. За змістом вказаної постанови, Верховним Судом було сформовано низку правових висновків, які колегія суддів також враховує під час касаційного перегляду справи:
- приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України;
- факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання;
- частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження";
- незареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самою особою (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні") або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні вказаного Закону;
- виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись;
- відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень;
- нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.
34. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 не суперечить висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, а отже, Верховний Суд не вбачає підстав для його скасування.
35. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
36. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та у відповідності до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі №380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, а тому підстави для скасування прийнятого ним рішення були відсутні.
38. З огляду на викладене, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020 підлягає скасуванню, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 - залишенню в силі.
39. З огляду на результат касаційного перегляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд