ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа №826/5744/17
адміністративне провадження №К/9901/52886/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/5744/17 за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Губська Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску і рішень про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування", про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №826/5744/17.
Ухвалою від 26.07.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 29.07.2021.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального права, зокрема: підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та нормам процесуального права, а саме: статтям 2, 6, 8, 9, 90, 242 КАС України. У касаційній скарзі відповідач викладає обставини справи і частково відтворює рішення суду першої інстанції у цій справі. Зазначає, що позивач мав можливість ознайомитись з результатами обробки звітів останнього про сплату ЄСВ, оскільки поряд з паперовим, користувався електронним способом подачі звітності до фіскального органу, та своєчасно дізнатися про виявлені у звітах помилки, виправити їх і повторно надіслати електронні документи відповідачу. Згідно позиції відповідача, позивачем не сплачено та не зараховано ЄСВ на відповідні бюджетні рахунки, чим порушено норми закону, що регулюють спірні правовідносини. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції
Позивачем надіслано відзив на касаційну скаргу, у якому позивач наголошує, що доказів того, що податковий орган повідомляв позивача про те, що подана ним звітність була визнана такою, що не подана, під час судового розгляду відповідачем не надано. Крім того, за результатами планової перевірки Пенсійним Фондом України, яка стосувалася і спірного періоду, зауважень щодо неподання чи відсутності звітності податковим органом не зазначалося. Враховуючи викладене, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві з 20.02.2017 по 24.02.2017 проведено позапланову виїзну перевірку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 24.02.2017.
За результатами перевірки складено акт №58/1/26-15-14-03-04/37924499 від 03.03.2017, відповідно до висновків якого, встановлено порушення вимог пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2011 року із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), а саме: платником подано з помилками звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) виплат за договорами цивільно-правового характеру та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено:
вимогу від 14.03.2017 №Ю-0333140303 про сплату боргу (недоїмки) на суму 100831,25грн.;
рішення від 14.03.2017 № 0335140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 50415,58грн.;
рішення від 14.03.2017 №0334140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму 850,00грн.
Не погоджуючись з зазначеними вимогою та рішеннями, вважаючи, що сплата єдиного соціального внеску відбулася своєчасно та у повному обсязі, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції на час виникнення правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За змістом частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Національною комісією подавалась у спірному періоді звітність з єдиного внеску у паперовому вигляді разом з електронною формою на електронних носіях інформації (флешка, диск, тощо).
Аналогічним способом подано звіти "Про суми нарахованої заробітної плати (допомоги грошового забезпечення, компенсації) виплат за договорами цивільно-правового характеру та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року.
Згідно пояснень представника відповідача, відповідно до даних АС "Податковий блок" звіти за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року позивач подав, проте з відповідними помилками, а тому податковим органом було виставлено квитанцію №2. Оскільки позивачем не було подано уточнюючої звітності, то подана звітність вважається такою, що не подана.
Свої доводи представник податкового органу обґрунтовує наказом №435 від 14.04.2015 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 8 Наказу, звіт повинен страхувальником подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у т.ч. без обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким що не подавався.
Згідно пункту 1 розділу 5 наказу у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.
Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період зі статусом "скасовуюча", "додаткова" цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.
Як вважав відповідач, оскільки Звіти за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року вважаються такими, що не були подані, в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника було зазначено відсутність нарахування єдиного внеску за вказаний вище період, що призвело до заниження єдиного внеску на суму 100831,15грн. та податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Суд першої інстанції вказав, що представником відповідача надано витяги з електронної бази, доступної для позивача, а саме: квитанції 2 звітів за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року, згідно яких за результатами обробки поданих позивачем звітів виявлено помилки та запропоновано позивачу виправити їх із повторним надісланням електронного документу. Отже, позивач мав можливість ознайомитися із результатами обробки його звітів про сплату єдиного соціального внеску, оскільки поряд з паперовим користувався й електронним способом подачі звітності до фіскального органу, та своєчасно дізнатися про виявлені у звітах помилки, виправити їх, повторно надіславши електронні документи відповідачу.
Крім того, судом зазначено, що на підтвердження своїх доводів щодо своєчасності та повноти сплаченого єдиного соціального внеску позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень за період з січня по грудень 2015 року, разом з тим, надані докази не спростовують висновків відповідача, викладених в акті перевірки, стосовно подання звіту з помилками, внаслідок чого утворилася ситуація щодо заниження суми єдиного внеску в розмірі 36,3 % (до 01.01.2016) на загальну суму 87086, 33грн. та у розмірі 6,1 % на загальну суму 13744, 82грн.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції з`ясував, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було своєчасно і у повному обсязі сплачено єдиний внесок за січень, травень, червень, вересень та листопад 2015 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи та досліджені судом в ході апеляційного розгляду справи.
Як констатовано судом апеляційної інстанції, та обставина, що у звітності було виявлено помилки і вона вважається неподаною, не може бути підставою для повторного стягнення з позивача єдиного внеску, який вже було сплачено у строки та в розмірі, визначені чиним законодавством.
Відсутність в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника нарахування єдиного внеску за вказаний період 2015 року, не тягне за собою заниження єдиного внеску на суму 100831,15грн у разі сплати зазначеної суми платником єдиного внеску.
Крім того, інформаційна система ІС "Податковий блок" є внутрішнім службовим документом податкового органу на підставі якого службовими особами ведеться облік сплачених платником податків та зборів.
Також, слід враховувати, що у разі стягнення боргу (недоїмки) з позивача у розмірі 100831,15грн. це призведе до подвійної сплати єдиного внеску.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням доказів, які надано до справи та досліджено судом, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставність прийняття податковим органом рішення, яким донараховано 100831,15грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому рішення і вимога підлягають скасуванню.
Судом встановлено, позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року, а тому підстав для застосування штрафних санкцій до позивача немає. З вказаного слідує, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним органом доходів і зборів або платником несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску також є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, у справі, що розглядається, рішенням від 14.03.2017 №0334140303 до позивача застосовано штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Як слідує з пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи, згідно даних ІС "Податковий блок" Національною комісією подано звітність "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (дод.4) за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріпленого печаткою, разом з електронною формою на електронних носіях інформації.
Факт отримання звітності у паперовій формі підтверджується відповідними розписками про одержання звіту.
Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Міністерством фінансів України 14.04.2015 №435 визначено, що звіт до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах в один із таких способів: на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації.
Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався (п.8 Порядку).
При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа фіскального органу зобов`язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, на паперових носіях(п.14).
Відповідальна особа фіскального органу, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт, проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати фактичного отримання фіскальним органом та обов`язково засвідчує власним підписом.
Розписка про одержання Звіту заповнюється відповідальною особою фіскального органу, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання Звіту завіряється штампом з грифом "ОТРИМАНО" та повертається страхувальнику.
Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п.15).
У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком (Розділ V Порядку).
Доказів того, що податковий орган повідомляв позивача про те, що подана ним звітність була визнана такою, що не подана, до суду відповідачем не надано, доказів того, що такі звіти вважаються неприйнятими відсутні.
Крім того, сторонами не заперечується, що у травні 2015 року Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві проводилась позапланова перевірка щодо додержання позивачем законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період з 02.12.2011 до 30.04.2016, тобто зазначена перевірка стосувалась і спірного періоду. Будь-яких зауважень щодо неподання чи відсутності звітності за січень, травень, червень, вересень, листопад 2015 року зазначено не було.
Разом з тим, судом зауважено, що відповідно до Указу Президента України від 27.08.2014 №692 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" позивач перебуває у стадії ліквідації, господарська діяльність не ведеться, працівники звільнені.
Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -