ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 460/87/20
адміністративне провадження № К/9901/10203/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 (суддя - Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі №460/87/20.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (далі - ТОВ "Рівнестандарт") звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) від 01.11.2019 №0000064050, №00000630501, №00000620501.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 15.07.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Рівненській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду 15.07.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Рівненській області зазначає, що в порушення норм статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими, судами не надано належної оцінки доводам відповідача та наданим ним доказами, які вказують на наявність правопорушень, виявлених за наслідками проведеної перевірки, а саме - протоколи допитів свідків - замовників послуг щодо придбання послуг без підтверджуючих документів; внесення готівкових коштів протягом одного - двох днів на місяць, тоді як послуги надаються щоденно; відповіді отримані від держаних підприємств щодо рівня цін на послуги сертифікації авто; матеріали кримінального провадження від 13.02.2017 №420172000000074.
Також вказує, що у розумінні норм Податкового кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Крім того, застосовуючи норму підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №820/10136/15.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рівнестандарт" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рівнестандарт" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.10.2019 №145/17-00-05-01/38888641, в якому відображено висновки про порушення позивачем підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 46479036,00 грн., та завищення задекларованої різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок №19) у розмірі 2254809,00 грн.; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині нездійснення реєстрації у ЄРПН податкових накладних на суму 47530442,00 грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до статті 120-1 Податкового кодексу України.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 01.11.2019 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 00000620501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58098795,00 грн., з яких 46479036,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 11619759,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 00000640501 про застосування штрафу в розмірі 50% в сумі 23765221,50 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму податку на додану вартість 47530443,00грн;
№ 00000630501, згідно з яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 2254809,00 грн.
Підставами для зазначених донарахувань стали висновки контролюючого органу про те, що ТОВ "Рівнестандарт" здійснює нарахування податкових зобов`язань за цінами, що не відповідають ринковим, у зв`язку із чим було зроблено висновок про заниження платником податків бази оподаткування ПДВ, у тому числі заниження податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 48733845,00 грн. Крім того, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Рівнестандарт" не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст.120-1 Податкового кодексу України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь які докази зі сторони відповідача, з яких би вбачалося вжиття останнім заходів щодо встановлення статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг з сертифікації КТЗ (колісних транспортних засобів) на внутрішньому ринку України і таких доказів не було здобуто судом під час розгляду справи. Відтак, відповідач протиправно використовував інформацію стороннього джерела (листи відповіді ДП "Укрметростандарт" та ДП НДІ "Система" надані на запит прокурора Генеральної Прокуратури України, що не є уповноваженим держаним органом, та у невизначений законодавством спосіб, що свідчить про порушення визначеної процедури з`ясування рівня цін. Крім того, податковим органом не було здійснено аналізу всього і достатнього спектру показників господарських операцій, які впливають чи можуть вплинути на ціну послуги.
Отже, відповідачем не доведено, що ціна продажу позивачем своїх послуг з сертифікації КТЗ не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством.
Також відхилено посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000074 від 13.02.2017 як на доказ порушення норм податкового та іншого законодавства зі сторони ТОВ "Рівнестандарт", в тому числі в частині формування цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів.
Судами з`ясовано, що в період, охоплений податковою перевіркою, ТОВ "Рівнестандарт" здійснювало надання (реалізацію) послуг з сертифікації колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, при цьому ціни на такі послуги не віднесені до тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін, а отже, суб`єкт господарювання вправі самостійно визначати ціну на такі послуги. Зазначене не заперечувалось відповідачем.
Так, ТОВ "Рівнестандарт" наказами по підприємству було визначено ціни на послуги сертифікації колісних транспортних засобів без врахування витрат на випробування: з 01.10.2016 - від 70,00 грн. до 7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №015/16 від 01.10.2016); з 15.05.2017 від 40,00 грн. до 7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №014/17 від 15.05.2017).; з 23.11.2018 - від 40,00 грн. до 9000,00грн. (в т.ч. ПДВ) (наказ №23/18 від 23.11.2018) та встановлено, що конкретна вартість робіт визначається сторонами за домовленістю з урахуванням складності, обсягу робіт, а також додаткових вимог замовника, терміновості необхідності отримання послуги проведення сертифікаційних робіт.
За доводами контролюючого органу, ціна за одиницю послуги у розмірі 40 грн.-70 грн. (з ПДВ), яку декларує ТОВ "Рівнестандарт" не відповідає рівню цін, що склалися на ринку ідентичних послуг із сертифікації колісних транспортних засобів, обґрунтовуючи такий висновок посиланням на отриману від Генеральної прокуратури України інформацію щодо вартості робіт на послуги сертифікації КТЗ, а саме лист-відповідь ДП "Укрметстандарт" від 02.07.2019 №40-36/М215 та лист-відповідь ДП НДІ "Система" від 04.07.2019 №5/1368.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Згідно із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
До ідентичних товарів (робіт, послуг) підпунктом 14.1.80 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України віднесено товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.
Підпунктом 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що до однорідних (подібних) товарів (робіт, послуг) належать товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.
Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Відповідно до пункту 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 № 817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Отже, з`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.
Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.
Надаючи оцінку листам ДП "Укрметстандарт" від 02.07.2019 №40-36/М215 та ДП НДІ "Система" від 04.07.2019 №5/1368 судами зясовано, що такі листи було надано ДП "Укрметртестстандарт" та ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" на запит прокурора Генеральної прокуратури України.
В ході судового розгляду справи представником відповідача було підтверджено те, що під час здійснення перевірки позивача використовувалася інформація та копії документів, наданих Генеральною прокуратурою України, при цьому самостійно відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не здійснювалося отримання інформації щодо цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів у жодного з органів з оцінки відповідності.
Крім того, ні акт перевірки, ні будь-які інші матеріали справи, не містять належних доказів того, що податковим органом здійснювався аналіз всіх послуг, що надавалися позивачем на предмет того чи є вони ідентичними або однорідними, які умови надання послуг (співставні чи ні), який обсяг послуг надавався в конкретному випадку, які строки виконання зобов`язань були по кожній із послуг у разі якщо ціни на них були різні, чи враховували ціни, які порівнювали перевіряючі податкового органу витрати на випробування чи ні та інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, тощо.
Податковим органом у даному випадку не було здійснено аналізу всіх достатніх показників господарських операцій, які впливають чи можуть впливати на ціну послуги.
Акт перевірки свідчить, що наведена у ньому відповідачем інформація не містить у собі даних чи проаналізовані податковим органом послуги є ідентичними чи однорідними, чи умови надання послуг є співставними чи ні, відсутні дані про обсяг послуг, строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, стосуються послуги нових колісних транспортних засобів чи тих, що були у користуванні, враховують застосовувані ціни витрати на випробування чи ні, здійснюється надання таких послуг державним чи приватним суб`єктом господарювання, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, тощо. Тобто податковим органом не було здійснено аналізу всього і достатнього спектру показників господарських операцій, які впливають чи можуть впливати на ціну послуги.
Відповідно до листів ДП "Львівстандартметрологія" №23-06/1267 від 07.11.2019, ДП "Харківстандартметрологія" №1548/27 від 21.11.2019 та №1503/07 від 08.11.2019, ДП НДІ "Система" №12/2247 від 16.12.2019, ТОВ "ДП Стандартметрологія-ООВ" від 05.11.2019, ціни, які у різні часові проміжки в період 2016-2019 років застосовували ці органи з оцінки відповідності залежали від того чи стосуються послуги сертифікації нового чи бувшого у користуванні транспортного засобу, до якої категорії належить транспортний засіб, а також від того, чи враховує ціна витрати на випробування. Таку інформацію податковий орган не отримував під час перевірки, не аналізував та не узагальнював, і не враховував при винесенні спірних рішень, що вказує на те, що податковий орган не виконав покладений на нього обов`язок доведення того, що позивач реалізовував товари за цінами, які не відповідають рівню ринкових цін.
Допитаний в ході судового розгляду справи свідок - директор ТОВ "Рівнестандарт" ОСОБА_1 пояснив, що підприємство здійснювало надання послуг сертифікації КТЗ за договірними цінами, які формувалися підприємством в тому числі з урахуванням запровадження на ТзОВ "Рівнестандарт" роботи власного технічного продукту, який дає можливість швидшого опрацювання документів, а також засвідчив, що застосування підприємством різних цін на послуги сертифікації були обумовлені терміновістю надання послуг, а також тим, що саме входить до складу послуги з сертифікації певного колісного транспортного засобу.
У даній справі податковий орган не досліджуючи того, які саме фактори впливають на рівень цін, здійснював порівняння цін ТОВ "Рівнестандарт" з цінами двох державних підприємств, зокрема, ДП "Укрметртестстандарт" та ДП НДІ "Система" без урахування того, що на формування цін на їх послуги впливає ряд факторів (як наприклад, включення чи не включення вартості випробувань, який саме КТЗ є об`єктом оцінки новий чи бувший у використанні, якої саме категорії).
Відповідачем жодних запитів для інших суб`єктів (заснованих на приватній формі власності) не направлялося, а відповідно інформації про рівень цін на їх послуги податковим органом не отримувалося.
Позивачем, в свою чергу, було надано відповіді на адвокатські запити до ряду органів з оцінки відповідності з яких вбачається, що у всіх ціни на їх послуги є суттєво різні, крім того, те, що їх ціни залежать від різних факторів, а тому не є однаковими.
З огляду на вказане, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено, що ціна продажу позивачем своїх послуг з сертифікації КТЗ не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
Крім того, з висновком №08/23-20 від 23.04.2020 проведеної комісійної судово-економічної експертизи, висновки акта перевірки №145/17-00-05-01/38888641 від 04.10.2019 щодо порушень ТОВ "Рівнестандарт" підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 46479036,00 грн. та завищення задекларованої різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного, звітного (податкового) періоду (рядок №19) у розмірі 2254809 грн., а також пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок не зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних на суму 47530443,00 грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до статті 120-1, статті 201 Податкового кодексу України, документально та нормативно не підтверджуються.
Судами також встановлено, що ні на момент проведення податкової перевірки, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Рівнестандарт" відсутня, що не заперечувалось відповідачем.
В ході судового розгляду справи у суді першої інстанції було допитано ряд осіб, протоколи допиту, яких були долучені до матеріалів справи, за наслідками чого було виявлено те, що показання таких осіб було невірно інтерпретовано як органом досудового розслідування, так і податковим органом. Прикладом вказаного є допит свідка ОСОБА_2, який в судовому засіданні зазначив, що він не звертався до товариства напряму, а користувався послугами фізичної особи-підприємця, з яким і розраховувався за надані ним послуги, а свідок ОСОБА_3 повідомив, що назву "Рівнестандарт" він почув лише тоді, коли його викликали на допит як свідка у кримінальному провадженні.
Відомості, отримані судом з показань вказаних свідків, не підтверджують висновки акту перевірки в частині вартості послуг сертифікації позивача в розмірі, який вказує податковий орган та отримання таких коштів саме позивачем, адже з таких показань свідків суд позбавлений можливості встановити факт того, що готівкові розрахунки здійснювалися такими фізичними особами безпосередньо з позивачем, а не з будь-яким іншим суб`єктом господарювання, таким як фізична особа-підприємець, тощо.
Відтак, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000074 від 13.02.2017 не можуть бути враховані як докази порушення норм податкового та іншого законодавства зі сторони ТОВ "Рівнестандарт", в тому числі в частині формування цін на послуги з сертифікації колісних транспортних засобів.
На підтвердження факту надання послуг позивачем було надано до матеріалів справи копії заявок на сертифікацію за період 01.04.2019 по 30.04.2019, копії сертифікатів відповідності за період 01.04.2019 по 30.04.2019, при цьому повідомлено, що значна кількість послуг та відповідно оформлених у зв`язку із цим документів перешкоджає надати їх всі для долучення до матеріалів справи, а тому вибір документів було здійснено у вибірковому порядку. Факт надання позивачем послуг з сертифікації колісних транспортних засобів у заявлених кількостях та обсягах визнано сторонами і він не заперечувався.
Крім того, з акта перевірки слідує, що згідно банківських виписок по рахунках підприємства податковим органом було встановлено, що оплата послуг із сертифікації здійснювалася шляхом внесення готівкових коштів на рахунки підприємства у банківських установах, що знайшло своє підтвердження у банківських виписках по рахунку товариства за період 02.05.2019, 03.05.2019, 04.05.2019, 06.05.2019, 07.05.2019, 13.05.2019, 16.05.2019, 17.05.2019 наявних у матеріалах справи, з аналізу яких вбачається факт отримання ТОВ "Рівнестандарт" у різні дати оплат, здійснених як реєстрове поповнення з призначеннями платежів - оплата за послуги згідно рахунків різних платників.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивачем було отримано за охоплений перевіркою період будь-який дохід в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі від надання послуг з сертифікації КТЗ, який не був відображений у бухгалтерському обліку товариства і з якого ним не було сплачено єдиного податку. Відповідно до акту перевірки податковий орган вказує про відсутність відхилень між даними щодо задекларованих платником податків сум доходів та сум єдиного податку і даними, встановленими у ході проведення перевірки. Крім того, розділ IV "Висновок" акту перевірки також не містить інформації про виявлення податковим органом порушення ТОВ "Рівнестандарт" норм Податкового кодексу України, що регламентує нарахування та сплату єдиного податку. Не вказував на порушення позивачем порядку визначення суми доходу відповідач і під час розгляду цієї справи. Наведене дає підстави для висновку, що позиція відповідача щодо заниження відображення у обліку ТОВ "Рівнестандарт" грошових розрахунків, здійснених з позивачем за надані ним послуги з сертифікації КТЗ, чим відповідач обґрунтовує донарахування ПДВ та застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ, не була підтверджена відповідачем належним доказами і судами таких доказів не здобуто.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність прийняття Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкових повідомлень-рішень від 01.11.2019 №00000630501 та №00000620501 та їх скасування.
Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду 11.02.2021 у справі №820/10136/15, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведеного скаржником судового рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, у ньому йшлося про ненадання підприємством первинних документів до перевірки). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.
Податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2019 №00000640501 застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 23765221,50 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ 47530443,00 грн.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Враховуючи протиправність здійснення донарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 47530443,00грн., у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму ПДВ, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафу, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2019 №00000640501.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -