1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8609/20

адміністративне провадження № К/9901/1269/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/8609/20

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" - про визнання протиправною і скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняте в складі: головуючого судді Бутенко А.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал", третя особа), з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 17 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 16 липня 2020 року за реєстром №11009.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, виконавчим округом якого є місто Київ, відкрив виконавче провадження №62825672, де з нього стягується заборгованість за кредитним договором.

3. Позивач доводить, що зареєстрований, проживає та працює в місті Южному Одеської області, а тому відповідач не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження у місті Києві.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 03 вересня 2006 року між ВАТ "Родовід Банк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2006-000004ФО076С.

5. 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. видано виконавчий напис №11009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал", яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ "Родовід Банк" на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором №2006-000004ФО076С від 13 вересня 2006 року, заборгованості в розмірі 18 055,83 грн.

6. 14 серпня 2020 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису №11009 від 16 липня 2020 року.

7. Відповідно до вказаної заяви місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 ; місцем проживання - АДРЕСА_2 .

8. Аналогічні відомості були зазначені у виконавчому написі від 16 липня 2020 року №11009.

9. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 17 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису №11009, виданого 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 18 055,83 грн.

10. Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 17 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62825672 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 16 липня 2020 року за реєстром №11009.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що місце реєстрації позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. здійснює діяльність. Копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у місті Києві або наявності у нього там майна.

13. Суди попередніх інстанцій уважали, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

V. Провадження в суді касаційної інстанції

14. 11 січня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в справі №420/8609/20.

15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

16. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

17. Як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача, про відкриття виконавчого провадження.

19. Скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття "місце реєстрації" і "місце проживання" боржника як критерію чи умови, за якими потрібно визначати місце виконання рішення. Трактування судами першої та апеляційної інстанцій статті 24 Закону №1404-VIII звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника, яке не обов`язковою має збігатися із зареєстрованим.

20. За доводами скаржника зареєстроване місце проживання позивача не є підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження останній проживав за цією адресою (у місті Южне), оскільки, маючи право на вільне пресування та вільний вибір місця проживання, він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за відмінною від зареєстрованою адресою.

21. Скаржник також доводить, що приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження здійснює лише перевірку відповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону №1404-VIII щодо його оформлення, проте не перевіряє достовірність відомостей, зазначених у цьому документі.

22. Скаржник наполягає на тому, що виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. від 16 липня 2020 року за реєстром №11009 відповідав усім вимогам до виконавчого документа, які передбачені статтею 4 Закону №1404-VIII, а сам виконавчий документ пред`являвся до виконання за адресою місця проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

24. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

28. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

29. Частиною першою статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

30. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

31. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

32. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

34. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

35. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

36. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №1404-VIII).

37. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

38. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

39. Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

40. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

42. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

43. За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-IV): вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

44. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

45. У разі, якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону №1382-IV).

46. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.


................
Перейти до повного тексту