ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2021 року
Київ
справа №760/10476/17
адміністративне провадження №К/9901/35685/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2018 (головуючий суддя: Кушнір С.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Карпушова О.В.) у справі №760/10476/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Міноборони України від 05.05.2017 №47, оформлене протоколом засідання комісії Міноборони України з допомоги та компенсаційних сум, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) та статей 16, 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII);
зобов`язати Міноборони України здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настання 2 групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку № 975, станом на день встановлення інвалідності - 04.12.2014 з врахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення Міноборони України від 05.05.2017 №47, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міноборони України з допомоги та компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку № 975, та статті 16 Закону №2011-XII;
зобов`язано Мініоборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (04.12.2014 року), відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 10.11.1984 по 06.02.1987 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил.
У лютому 1987 року позивача було звільнено у запас у зв`язку із закінченням строкової служби. Позивач є учасником бойових дій та інвалідом 2 групи, приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 28.04.1985 по 06.02.1987, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідках УПСЗН Димитровської міської ради №05/1833 від 05.12.2014 та Красноармійсько-Селідовського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області від 20.10.2014 №242, а також військовому квитку і посвідченні учасника бойових дій.
Під час перебування в Республіці Афганістан та участі в бойових діях, позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та кінцівок (контузію головного мозку).
Згідно із відомостями, зазначеними у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.10.2014 № 1898/ж, позивачем у період проходження військової служби отримано поранення, яке за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Республіці Афганістан у 1985 році. Зазначені обставини також підтверджуються інформацією, зазначеною у консультаційному висновку спеціаліста Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромаданова НАМН України №1426987 від 04.11.2014.
Відповідно до інформації, зазначеній у витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3467 від 06.11.2014, поранення позивача пов`язане із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №496640 від 04.12.2014, позивачу встановлено 2 групу інвалідності, причиною якої є травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності позивач звернувся до Міноборони України за призначенням одноразової грошової допомоги, проте рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом від 13.05.2016 № 34 (п. 87), подані на розгляд документи направлені на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №826/10880/16 позов ОСОБА_1 до Міноборони України, третя особа: Донецький ОВК задоволено:
визнано протиправним та скасовано п. 87 протоколу № 34 від 13.05.2016 Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо направлення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 ;
зобов`язано Міноборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.
За результатами розгляду заяви позивача на виконання судового рішення у справі №826/10880/16, комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 05.05.2017 № 47, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що позивачем не надано документу, що свідчить про обставини травми, який відповідно до пунктів 11 та 13 Порядку №975, є обов`язковим для призначення допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-XII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3467 від 06.11.2014, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27.10.2014 № 1898/ж, а також консультаційний висновок спеціаліста Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромаданова НАМН України №1426987 від 04.11.2014 є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Міноборони України позов не визнало. Стверджує, що позивач не виконав вимоги Порядку №975 та не надав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги немає.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним законодавством не встановлена обов`язкова форма та назва документа, який повинен був подати позивач та який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За висновками судів попередніх інстанцій, витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення № 3457 від 06.11.2014, яким встановлено, що поранення ОСОБА_1 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, виписка з акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №496640 від 01.04.2014, яким ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, а також консультативний висновок спеціаліста Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Рамаданова НАМН України №1426987 від 04.11.2014 є належними та достовірними документами, що свідчать про причини та обставини поранення.
Суд апеляційної інстанції також вказав на преюдиційні обставини встановлені судовим рішенням у справі №826/10880/16.
При ухваленні судового рішення суди послалися на правову позицію висловлену Верховним Судом у постановах від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а та від 19.09.2018 у справі №333/6813/17.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що вимога Міноборони України про необхідність подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною. На переконання скаржника, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. З огляду на те, що належних документів, які містять інформацію про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивачем до заяви додано не було, відповідач вважає відмову у призначенні та виплаті ОГД обґрунтованою та законною.
При ухваленні судового рішення скаржник просить врахувати правову позицію висловлену Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18.
Позивач процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.