ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-9347/08/1370
адміністративне провадження № К/9901/39588/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Мартинюка В.Я. від 11 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Попка Я.С. від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина"; далі - позивач, Товариство) до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекції) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2008 року №0001692301/3 про визначення податкового зобов`язання з авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, у розмірі 4092200,25 грн., в тому числі 1294463,25 грн. за основним платежем та 2797737 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди встановили, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з січня по вересень 2007 року складено акт від 17 квітня 2007 року №234/23-1/00152388, у якому, окрім іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 1.9 статті 1, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №334/94-ВР), а саме за результатами нарахування та сплати частини чистого прибутку у 2007 році не здійснено відповідні платежі з авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму виплачених дивідендів у розмірі 5595474 грн.
На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, незгода з яким, серед іншого, й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Востаннє постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2008 року №0001692301/3.
Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до положень законодавства та статуту позивача розподіл прибутку Товариства та виплата дивідендів його акціонерам здійснюється лише за рішенням загальних зборів; загальними зборами суб`єкта господарювання не приймалось рішення про виплату дивідендів акціонерам за наслідками діяльності у 2006-2007 роках у зв`язку із збитковістю, дивіденди за 2006-2007 роки позивачем не нараховувалися та не сплачувалися; кошти, які було сплачено Товариством на користь Фонду державного майна України у 2007 році в сумі 417621 грн. та за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2006 році в сумі 5177853 грн., хоча й іменувалися дивідендами (доходами), нарахованими на акції (частки, паї), господарських товариств, які є у державній власності, однак фактично є ще одним видом податку відповідно до статті 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (аналогічно і 2006 рік), тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо нарахування авансового платежу з податку на прибуток є протиправним.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та процесуальних норм, просила скасувати судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказувала на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, адже вважає, що відображена позивачем в декларації та сплачена до Державного бюджету України частина чистого прибутку безпідставно розцінена судами як така, що не може прирівнюватися до дивідендів, а відтак висновок про відсутність у Товариства обов`язку сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток суперечить вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 8 Закону №334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).
За пунктом 1.9 статті 1 Закону №334/94-ВР дивідендом визнається платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв`язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Статтею 63 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було установлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу), зокрема, акціонерні, холдингові компанії та інші суб`єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
За змістом статті 41 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-XII "Про господарські товариства" (чинного на час виникнення спірних відносин) вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів, серед іншого, належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що обов`язок платника податку - емітента корпоративних прав щодо внесення авансового внеску з податку на прибуток виникає виключно у випадку прийняття ним рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, що, у свою чергу, відноситься до виключної компетенції загальних зборів емітента.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що загальними зборами акціонерів Товариства, що відбулись 23 травня 2017 року, у зв`язку із збитками від фінансово-господарської діяльності прийнято рішення про ненарахування та невиплату дивідендів за 2006 рік.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску з податку на прибуток є прийняття платником цього податку рішення про виплату дивідендів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відсутності такого рішення позивачем не порушено вимог пункту 1.9 статті 1, підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону №334/94-ВР, що свідчить про безпідставність визначення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування та сплати авансового внеску до бюджету.
Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі прийняті за правильного застосування вказаних норм матеріального права.
Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд