ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2021 року
Київ
справа №640/9186/19
адміністративне провадження №К/9901/29071/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 (головуючий суддя: Шрамко Т.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі №640/9186/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання протиправним рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), третя особа: Київський міський військовий комісаріат (далі - Київський МВК), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 91 рішення Міноборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом №40 від 29.03.2019, яким сержанту ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності;
зобов`язати Міноборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено Міноборони України у задоволенні заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 13.11.2014 по 05.09.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України поблизу міста Донецька Донецької області, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці від 05.09.2015 №7321, виданою ВЧ польова пошта В0095.
05.09.2015 позивача на підставі наказу командира військової частини В0095 №190 було звільнено із військової служби у запас та відповідно виключено зі списків особового складу військової частини.
Згідно із інформацією зазначеною у довідці про обставини поранення (поранення, контузії, каліцтва) сержанта за призовом ОСОБА_1 №6129 від 08.08.2015, виданої військовою частиною п/п В0095, позивач 03.06.2015 отримав акубаротравму, внаслідок систематичних обстрілів позицій незаконними збройними формуваннями під час виконання обов`язків військової служби в зоні АТО поблизу населеного пункту Горняк, Марийського району, Донецької області.
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №3828 від 15.10.2015, травма - акубаротравма, гостра двобічна нейросенсорна туговухість сержанта ОСОБА_1, 1986 року народження, що підтверджена довідкою про обставини травми №6129 від 08.08.2015 командира військової частини п.п. В0095; "Астено-невротичний синдром після перенесеної гострої реакції на стрес. Хронічний гастродуоденит. ГЕРХ, ерозивний рефлюкс-езофагит, вірусний гепатит "С"/НСХ позитивний/ з незначним порушенням функції печінки. Гіпертонічна хвороба І ступеню. Ідеопатичний пролапс передньої стулки мітрального клапану з регургітацією І ступеню СН0. Хронічна вертеброгенна люмбалгія без порушення функції, вазомоторна цефалгія", згідно виписного епікризу ГВМКЦ "ГВКГ" від 11.08.2015; - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Згідно із інформацією зазначеною у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0002459 позивачу 26.04.2016 встановлено 25% втрати професійної працездатності. Причиною втрати працездатності зазначено: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із встановленням 25% втрати професійної працездатності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24 115,00 грн.
Відповідно до інформації, зазначеної у довідці до акту МСЕК серії АВ №0996004, позивачу з 21.01.2019 встановлено IIІ групу, причина інвалідності травма, захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Також у цій довідці зазначено про те, що огляд інваліда проводився первинний.
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач через Київський МВК звернувся до відповідача із заявою та відповідним пакетом документом про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975).
Листом від 20.02.2019 №ВСЗ/656 Київський МВК направив до Міноборони України висновок щодо відсутності у ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом №40 від 29.03.2019, яким відмовила позивачу у призначенні доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з підстав, що інвалідність встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно III групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, обмеження дворічним строком на виплату одноразової грошової допомоги, встановлене частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII та пунктом 8 Порядку №975, стосується лише випадку встановлення особі при повторному огляді інвалідності вищої групи чи ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Виплата йому одноразової грошової допомоги після встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності мала іншу правову підставу. Зазначає, що має законні очікування на виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що з моменту встановлення позивачу первинної втрати працездатності, яка визначалася у відсотках, та визначення III групи інвалідності минуло більше двох років, тому немає законних підстав для призначення та виплати позивачу ОГД у зв`язку із встановленням інвалідності. Також відповідач стверджує, що вирішення питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міноборони України.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом №2011-ХІІ розмежовано виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ступеня втрати працездатності та одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності. Відповідно, регламентований частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ дворічний строк застосовується лише в разі підвищення або ступеня втрати працездатності, якщо особі раніше вже був встановлений нижчий ступень, або в разі встановлення вищої групи інвалідності, якщо раніше особі було встановлено іншу групу. В усіх інших випадках, у разі встановлення особі інвалідності, яка надає право на отримання вказаної допомоги, така особа набуває право на її призначення протягом трьох років від дати, вказаної в довідці МСЕК.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.3016 позивачу було встановлено 25% втрати працездатності, а первинно ІІІ групу інвалідності було встановлено 21.01.2019. Таким чином, суди дійшли висновку, що встановлення позивачу групи інвалідності є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.04.2020 у справі №120/3358/19-а, від 28.05.2020 у справі №240/10373/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та пункту 8 Порядку №975 щодо обмеження строку призначення і виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності після встановлення відсотку втрати працездатності без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, а також постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №806/714/18.
Скаржник погоджується, що законодавство допускає можливість виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, проте таке право обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення групи інвалідності чи ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Водночас у спірному випадку така умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався. Водночас подав до суду касаційної інстанції заперечення на відкриття касаційного провадження за скаргою Міноборони України. Стверджує, що касаційне провадження у справі відкрито за відсутності на те законодавчо визначених підстав, оскільки у спірних правовідносинах вже сформована єдина судова практика, про що зазначив апеляційний суд. Крім того, справа розглядалася судами попередніх інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.