ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18943/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - АТ "Сбербанк" - адвокат Заболотній С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 04.03.2021
у складі колегії суддів: Грека Б.М., Отрюха Б.В., Гарник Л.Л.
та на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 21.12.2020
у складі судді: Мандичева Д.В.
за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. В грудні 2020 Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") звернулось до господарського суду про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд".
2. Загальна сума вимог АТ "Сбербанк" (з урахуванням невиконаних судових рішень та додатково заявлених вимог про стягнення процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів та комісії після визначеного договором строку кредитування) становить 1 253 396 626, 97 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 визнано грошові вимоги АТ "Сбербанк" до боржника в розмірі 294 221,62 грн. В іншій частині відмовлено. Вимоги про застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України не заявлялись.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у даній справі апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського міста Києва від 21.12.2020 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
5. 07.04.2021 Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
6. Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" разом зі справою № 910/18943/20 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" у справі № 910/18943/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.05.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20, залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
9. Акціонерним товариство "Сбербанк" усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
10. Касаційна скарга Акціонерного товариства "Сбербанк" містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20.
11. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2021 поновлено Акціонерному товариству "Сбербанк" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та ухвали Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20, відкрито касаційне провадження у справі № 910/18943/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20; призначено розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" на 27.07.2021 року о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
12. Не погоджуючись з прийнятою постановою, АТ "Сбербанк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані ухвалу та постанову скасувати в частині відмови АТ "Сбербанк" у визнанні кредитором до ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" на суму 959 174 912,35 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити п. 2 резолютивної частини ухвали від 21.12.2020 та викласти його у наступній редакції: "Визнати грошові вимоги АТ "Сбербанк" ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" в розмірі 1 253 396 626,97 грн.
13. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
13.1. На думку скаржника, правові позиції, якими обґрунтовано оскаржувані судові рішення: правова позиція Великої палати Верховного Суду, наведена в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13, правова позиція Великої палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. (Аналогічні висновки наведені також в постановах ВП ВС від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 10.04.19 у справі №461/10610/13-ц, від 03.07.19 у справі №1519/2-3165/11, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц), містять значні вади, зокрема, через їх помилковість, необґрунтованість, неефективність та неузгодженість, а тому від таких висновків слід відступити в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом.
Застосування вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду призвело до порушення принципу свободи договору. На думку скаржника, при вирішенні спорів щодо стягнення процентів за кредитними договорами, суди повинні враховувати умови кредитних договорів, в тому числі, з огляду на: презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України); обов`язковість умов договору для сторін (ст. 629 ЦК України); свободу договору (ст. 627 ЦК України);
Застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо нарахування процентів та обмеження строку нарахування процентів здійснюється без врахування специфіки правовідносин та класифікації кредитних відносин за видами кредитування, а ефект доцільності такого застосування є короткостроковим, оскільки учасниками ринку новими договірними умовами окремо передбачаються положення щодо права нарахування процентів після спливу строку кредитування у відповідності до ст. 625 ЦК України.
13.2. У висновках Великої Палати (в тому рахунку у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16) положення частини 2 статті 625 ЦК України розглядається як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Водночас у постановах Великої Палати від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та від 27.11.2019 у справі № 330/385/17, постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38ц, від 17.10.2011 № 6-42цс11 наведено висновок щодо не штрафного характеру положень частини 2 статті 625 ЦК України і застосовується виключно в охоронних відносинах як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Неузгодженість зазначених висновків полягає в тому, що вони помилково розглядають суть та співвідношення положень статті 625 ЦК України та статей 1048, 1056-1 ЦК України.
13.3. Суди попередніх інстанцій посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 912/1120/16, за змістом якої проценти за неправомірне користування кредитом (нараховані після настання строку кредитування) підлягають стягненню відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
У даній справі сторонами в п. 7.2 Договору з урахуванням принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, що не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суд у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12). Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17 підтримано позицію Верховного Суду у справі від № 444/9519/12, відносно порядку нарахування та стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором.
13.4. Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.05.2018 у справі №904/4593/17; від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц; від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а; від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18, та у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 04.07.2011 у справі №3- 65гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3- 116гс11, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11.
13.5. Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми ст. 251, 252, 598, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та безпідставно відмовили у визнанні грошових вимог AT АТ "Сбербанк" на суму 959 174 912,35 грн.
14. У судовому засіданні 27.07.2021 представник скаржника підтримав касаційну скаргу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. До Верховного Суду від інших учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Предметом розгляду у даній справі є заявлені Акціонерного товариства "Сбербанк" кредиторські вимоги у розмірі 1 253 396 626,97 грн.
20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20.1. 16.12.2013 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" (правонаступником якого є АТ "Сбербанк") та ТОВ "Стач", ТОВ "Торговий дім "Агрі-трейд", ТОВ "Укрхорс", ТОВ "Укрселко", ТОВ "Торговий дім "М-Трейд" укладено договір №71-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контргарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів (далі - Договір від 16.12.2013 № №71-Н/13/29/Г/А-КБ).
20.2. У зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" та ТОВ "Торговий дім "М-Трейд" своїх зобов`язань за договором акредитива, банк ініціював позовне провадження про стягнення заборгованості.
20.3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2015 частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанка Росії" до ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" про стягнення заборгованості за договором від 16.12.2013 №70-Н/13/29/Г/А-КБ для проведення операцій з надання банківських гарантій/контр гарантій, відкриття резервних і документарних акредитивів, яка станом на 12.03.2019 складає 9 978 829,87 доларів США та 13 685 698,08 грн, з яких заборгованість за основним боргом по кредиту - 9 499 999,50 доларів США, процентів за користування кредитом 346 749,98 доларів США і комісія за зобов`язання за акредитивом в розмірі 4,5% - з 01.09.2014 по 28.12.2014 - 1 995 646,47 грн; комісія за рамбурсним зобов`язанням в розмірі по акредитиву - за період з 30.06.2014 по 28.14.2014 - 132 076,39 доларів США і пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 163 387,41 грн; пені за прострочення повернення комісії за зобов`язанням за акредитивом - з 04.10.2010 по 12.03.2015 - 178 070,79 грн та судовий збір в сумі 73 080,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі №921/393/15-г/16 рішення господарського суду від 10.06.2015 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення видано наказ від 29.09.2015 №921/393/15-г/16.
20.4. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2014 у справі №921/1148/14-г/5 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2019 позов ПАТ КБ "Дочірній банк Сбербанка Росії" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" 853 017,08 грн комісії за акредитивом, 66 038,19 доларів США, 11 694,51 грн за прострочення повернення комісії за акредитивом. У решті позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду видано наказ від 08.06.2015 №921/1148/14-г/5.
20.5. Накази про стягнення заборгованості, які видано на виконання рішень господарських судів у справі №921/393/15-г/16 та №921/1148/14-г/5 повернуті ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
21. У грудні 2020 року АТ "Сбербанк" звернулось до господарського суду із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" і просило визнати кредиторські вимоги у розмірі 1 253 396 626,97 грн.
22. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20, серед іншого: 1. Відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд"; 2. Визнано грошові вимоги АТ "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" в розмірі 294 221 714,62 грн; 3. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; 4. Введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд"; 5. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", текст якого додається; 6. Призначено розпорядником майна ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" арбітражного керуючого Юрченко Ольгу Миколаївну; 7. Встановити оплату послуг арбітражного керуючого Юрченко О.М.(розпорядника майна) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника, та інше.
23. АТ "Сбербанк" не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 в частині визнання кредиторських вимог у сумі 294 221 714,62 грн, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити п. 2 резолютивної частини ували від 21.12.2020 у даній справі в частині визнання грошових вимог АТ "Сбербанк" до боржника та викласти його у наступній редакції: "Визнати грошові вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" в розмірі 1 253 396 626,97 грн".
24. Суди попередніх інстанцій, керуючись частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дійшли висновку, що судовими рішеннями у справах № 921/393/15-г/16 та № 921/1148/14-г/5 підтверджено, що суми заборгованості ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" за договором від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ становить: 9 499 999,50 дол. США - заборгованість за основним боргом по кредиту; 346 749,98 дол. США - процентів за користування кредитом, 2 848 663,55 грн комісії за зобов`язання за акредитивом, 198 114,58 дол. США комісія за рамбурсне зобов`язання по акредитиву, 5 561 514,73 грн пені за прострочення повернення заборгованості за основним боргом, зі сплати процентів та повернення комісії за зобов`язаннями за акредитивом.
25. Крім того, Акціонерним товариством "Сбербанк" при зверненні до суду про порушення прав у справі про банкрутство було додатково заявлено вимогу про стягнення процентів за користування кредитом та пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів та комісії після визначеного договором строку кредитування.
26. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
27. За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
28. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
29. При цьому згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 53 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 з подібними правовідносинами, щодо застосування абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами Договору від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ, кінцевий строк повернення кредиту становить 30 днів з моменту надання кредиту, та останній сторонами не був продовжений.
31. Згідно судових рішень у справі № 921/393/15-г/16, Банком було надано кредит - 29.12.2014, тобто кінцевим строком повернення кредиту є 27.01.2015.
32. Отже, суди дійшли висновку, що відповідно до наданого АТ "Сбербанк" розрахунку, нарахування процентів та пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісії здійснено Банком поза межами кінцевого строку кредитування за відсутності правової підстави.
33. Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно Договору від 16.12.2013 № 70-Н/13/29/Г/А-КБ, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Розмір процентної ставки за користування кредитом наданий в доларах США складає 18%. Нарахування процентів починається з дня надання кредит (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (пункт 7.2 договору акредитиву).
34. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України).
35. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
36. Отже у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
37. Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
38. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 розмежоване поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами", а отже "проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
39. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.
40. Щодо аргументів касаційної скарги (пункт 13.3. постанови) про те, що сторони у пункті 7.2. Договору передбачили іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості (тобто конкретний термін сплати кредиту за договором), колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
40.1. У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах "строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання".
40.2. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
40.3. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
40.4. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
40.5. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
40.6. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
40.7. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
40.8. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
40.9. Так, у справі №444/9519/12 "сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання".
41. Отже, доводи скаржника зводяться до довільного тлумачення обставин справи у зв`язку із незгодою скаржника із висновками викладеними у постановах Верховного Суду.
42. Право позичальника правомірно користуватись грошовими коштами кореспондується з його обов`язком здійснювати плату за таке користування. Якщо ж право позичальника на користування чужими грошовими коштами припиняється у зв`язку з настанням строку повернення кредиту, то припиняється і обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами.
43. Підставами припинення нарахування відсотків по кредиту з настанням яких припиняється право кредитодавця нараховувати та стягувати проценти за правомірне користування кредитом є сплив визначеного договором строку кредитування.
44. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами Договору сплинув термін строку кредитування, а отже кредитодавець АТ "Сбербанк" втратив право нараховувати відсотки за статтями 1048 та 1054 ЦК України. Він має право здійснювати нарахування відсотків за правомірне користування чужими грошовими коштами згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України.
45. Оскільки, суди встановили, що річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України банк не заявляв, суди дійшли правомірного висновку, що грошові вимоги АТ "Сбербанк" підлягають визнанню у розмірі 294 221 714,62 грн, в іншій частині підлягають відхиленню.
46. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 і ухвала Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 щодо визнання грошові вимог АТ "Сбербанк" у розмірі 294 221 714,62 грн є правомірними та обґрунтованими, прийнятими з урахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них. Отже, аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. 251, 252, 598, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України не знайшли свого підтвердження.
47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, отже аргументи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанції.
49. Водночас, колегія суддів не погоджується з тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/18943/20 залишено без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 повністю.
50. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
51. Як вбачається з апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк", останнє не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 в частині визнання кредиторських вимог у сумі 294 221 714,62 грн, просило змінити п. 2 резолютивної частини ували від 21.12.2020 у даній справі в частині визнання грошових вимог АТ "Сбербанк" до боржника та викласти його у наступній редакції: "Визнати грошові вимоги АТ "Сбербанк" до ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" в розмірі 1 253 396 626,97 грн".
52. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" в частині заявлених грошових вимог АТ "Сбербанк" в сумі 1 253 396 626,97 грн", в порушення частини першої статті 269 ГПК України апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" залишив без задоволення, а ухвалу Господарського міста Києва від 21.12.2020 залишив без змін повністю.
53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 ГПК України).
54. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
55. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
56. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/18943/20 щодо залишення повністю без змін ухвали Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції: "Ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 щодо розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без змін", постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 і ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 910/18943/20 щодо розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без змін.
57. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-