ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4292/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АК-Транс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 (Пригунова А. Б. - головуючий, судді Гулевець О.В ., Марченко О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (Скрипка І. М. - головуючий, судді Тищенко А. І., Коробенко Г. П.) у справі
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Публічного акціонерного товариства "АК-Транс"
про стягнення 61 790 287, 37 грн,
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "АК-Транс"
до Київської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: 1) Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 2) Державний історико-меморіальний Лук`янівський заповідник,
про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777, визнання недійсним договору
(У судовому засіданні взяли участь: представник Київської міської ради - Гандзюк Т. О., прокурор Савицька О. В.).
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У березні 2013 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "АК-Транс" (далі - ПАТ "АК-Транс") про стягнення 61 790 287, 37 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач, порушуючи умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009, своє зобов`язання щодо здійснення повної оплати вартості земельної ділянки у строк, встановлений п. 2.2. договору, не виконав.
У січні 2014 року ПАТ "АК-Транс" подано зустрічну позовну заяву до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 "Про передачу земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговування по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002, площею 2,4915), укладеного 11 листопада 2009 між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "АК-Транс" і зареєстрованого в реєстрі за № 902.
Зустрічний позов обґрунтований невідповідністю оспорюваного рішення вимогам статей 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в частині погодження проекту землеустрою з відповідними органами та відсутністю наукового історико-містобудівного обґрунтування.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що частина спірної земельної ділянки межує із земельною ділянкою, на якій розташоване Лук`янівське цивільне кладовище у місті Києві та яка, в свою чергу, є державним історико-меморіальним заповідником. З урахуванням наведеного позивач за зустрічним позовом вважає, що частина переданої йому земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, а тому у даному випадку порушено режим використання охоронних зон.
Підставою недійсності договору позивач за зустрічним позовом також визначає наявність на придбаній земельній ділянці теплової мережі, охоронних зон та зон санітарної охорони, що, на його думку, є обмеженням вказаної земельної ділянки, які не зазначені в оспорюваному договорі та є його істотними умовами.
Крім цього, ПАТ "АК-Транс" зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.11.2009 містить факсимільне відтворення підпису Київського міського голови Черновецького Л. М. без попереднього його погодження щодо використання та за відсутності зразка оригінального підпису, що суперечить частинам 2, 3 статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є підставою для визнання договору недійсним.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ВАТ "АК-Транс" у короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 2, 50 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс, у тому числі - площею 1, 97 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12.01.1960 № 43 "Про відвід земельної ділянки Київському міськавтоуправлінню для збудування автобази"; площею 0, 53 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 № 772 "Про відвід земельної ділянки Проектно-конструкторсько-технологічному інституту по вул. Микитенко, 9 (Кагатний провулок) під будівництво інженерно-лабораторного корпусу"; погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 50 389 571, 00 грн.
Відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 ВАТ "АК-Транс" продано ділянку площею 2, 50 га за 50 389 571, 00 грн. для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.
Пунктами 6 рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 затверджено умови продажу ВАТ "АК-Транс" земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; встановлено термін укладення договору купівлі-продажу протягом двох тижнів після укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з п. 9.3. рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 ВАТ "АК-Транс" зобов`язано виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.08.2007 № 19-8637 та від 03.12.2007 № 09-14143, Дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 04.07.2007 № 2050, Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 № 5737, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 25.06.2007 № 05-08/4029, Головного управління охорони культурної спадщини від 21.08.2007 № 6236, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27.08.2007 № 22-1803/35, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 11.07.2007 № 02/38-5047.
Відповідно до п. 9.6. рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 ВАТ "АК-Транс" зобов`язано забезпечити вільний доступ для прокладання нових мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.
Відповідно до умов продажу ВАТ "АК-Транс" земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва, що є додатком до рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008, ВАТ "АК-Транс" має використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, забезпечити вільний доступ до проданої земельної ділянки для контролю за дотриманням власником умов продажу земельної ділянки; зараховано до сум, які позивач за первісним позовом має сплатити за земельну ділянку, аванс у сумі 4 689 512, 52 грн., сплачений відповідно до угоди від 01.07.2008 № 50, що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. За кожний день прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 у справі № 5/46 за позовом ВАТ "АК-Транс" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору купівлі-продажу позов задоволено повністю; зобов`язано Київську міську раду протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.
11.11.2009 між ВАТ "АК-Транс" та Київською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого Київська міська рада на підставі рішення від 11.12.2008 № 777/777 продала, а ВАТ "АК-Транс" придбало земельну ділянку площею 2, 4915 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва за ціною 50 389 571, 00 грн.
За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору в рахунок ціни договору відповідно до угоди № 50 від 01.07.2008 ВАТ "АК-Транс" сплачено аванс у сумі 4 689 512, 52 грн. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. мала сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до п. 4.2. договору у випадку прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.
11.11.2009 договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зазначено, що договір підписано у присутності нотаріуса, особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ "АК-Транс", Київської міської ради, повноваження їх представників, і належність Київській міській раді земельної ділянки, що відчужується перевірено; договір зареєстровано в реєстрі за № 902.
25.12.2009 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано державний акт ЯЖ № 727425 на право власності Відкритого акціонерного товариства "АК-Транс" на земельну ділянку на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 у справі № 11/55 за позовом ВАТ "АК-Транс" до Київської міської ради про тлумачення умов договору позов задоволено та розтлумачено, що санкції, передбачені п. 4.2. договору купівлі-продажу від 11.11.2009, укладеним між ВАТ "АК-Транс" та Київською міською радою, будуть застосовуватись з 12.11.2012.
Судом встановлено, що ПАТ "АК-Транс" сплачено вартість земельної ділянки на загальну суму 8 497 850, 73 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що ПАТ "АК-Транс" допущено прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 11.11.2009 в частині оплати вартості земельної ділянки, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення заборгованості у судовому порядку.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4292/13, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, первісний позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АК-Транс" на користь Київської міської ради 41 891 720 грн заборгованості та 1 631 030, 09 грн пені. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що, зважаючи на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, відповідачем за первісним позовом допущено порушення умов договору купівлі-продажу від 11.11.2009 в частині оплати вартості земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.11.2009, зокрема з підстав і того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що оспорюваний договір підписаний з використанням факсиміле, а також щодо приналежності спірної земельної ділянки до охоронних зон заповідника. Крім того, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи місять докази того, що земельна ділянка придатна для цільового використання, вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, а також докази того, що відповідачу за первісним позовом було відомо про наявність інженерних мереж та споруд на спірній земельній ділянці.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом було призначено комплексну судову експертизу і за результатами оцінки одержаних висновків вказано, що хоча підпис Київського міського голови Черновецького Л. М. в оспорюваному договорі і було нанесено шляхом факсимільного відтворення, однак положення статей 6, 207 ЦК України та п. 10.3 оспорюваного договору допускають таку можливість.
3.2. Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 касаційну скаргу ПАТ "АК-Транс" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/4292/13 скасовано. Справу № 910/4292/13 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021у справі № 910/4292/13 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 залишено без змін.
Постанова аргументована тим, що згідно з умовами договору купівлі-продажу від 11.11.2009, а також відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 у справі № 11/55, кінцевим строком виконання ПАТ "АК-Транс" зобов`язання з оплати вартості земельної ділянки є 11.11.2012.
При цьому посилання ПАТ "АК-Транс" на рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 189/8473 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777 ", відповідно до якого продовжено строк розстрочки виконання договору з трьох до п`яти років, протягом якого ПАТ "АК-Транс" має сплатити вартість земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки порядок та умови внесення ПАТ "АК-Транс" плати за земельну ділянку площею 2,50 га визначений саме договором купівлі-продажу від 11.11.2009.
Доказів щодо внесення змін до договору купівлі-продажу від 11.11.2009 в частині строку розстрочки оплати вартості земельної ділянки матеріали справи не містять.
ПАТ "АК-Транс" не надано суду доказів в порядку статей 73, 74 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з Київською міською радою за придбану земельну ділянку в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ПАТ "АК-Транс" на користь Київської міської ради 41 891 720,27 грн боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Посилаючись на висновок від 21.08.2007 № 19-8537, висновок від 25.06.2007 № 05/510, висновок від 16.07.2007 № 1174, лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.08.2007 № 6236 лист Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27.08.2007 № 22-1803/35, суд відхилив доводи ПАТ "АК-Транс" в частині зустрічних позовних вимог про відсутність необхідних погоджень проекту землеустрою, а також про його невідповідність вимогам статей 53, 54, 118, 123, 128, ч.2 ст.132, 150, ЗК України, статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Крім того, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки враховано наявність інженерних мереж та споруд, в той час як виконання ПАТ "АК-Транс" вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним в оспорюваному рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777. Наведене, на думку суду, підтверджує, що ПАТ "АК-Транс" було відомо про наявність інженерних мереж та споруд на спірній земельній ділянці, а тому і про наявність обмежень такої земельної ділянки, як істотної умови майбутнього договору купівлі-продажу від 11.11.2009.
Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що приймаючи рішення від 11.12.2008 № 777/777, Київська міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах повноважень.
Як статтею 207 ЦК України, так і пунктом 10.3 оспорюваного договору передбачено можливість нанесення факсимільного відтворення підпису Київського міського голови Черновецького Л. М. Одночасно ПАТ "АК-Транс" здійснило часткову оплату вартості земельної ділянки, а Київська міська рада прийняла таку оплату. Отже, сторони своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердили факт обізнаності зі всіма умовами договору купівлі-продажу від 11.11.2009, надали згоду на його укладення наведеним вище способом, а також підтвердили факт його реального виконання, що виключає можливість визнання його недійсним за наведених ПАТ "АК-Транс" підстав. Спірна угода була укладена на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 № 5/46, яке у встановленому порядку не скасовано.
Крім того, апелянт вказував, що 18.05.2015 було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 25.05.2015. 19.05.2015 на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на підставі клопотання Генерального прокурора України було прийнято рішення відсторонити від займаної посади терміном на 2 місяці суддю Господарського суду міста Києва - Пригунову А. Б. Головуюча суддя фактично не могла підписати (виготовити) повний текст судового рішення 25.05.2015, оскільки її відсторонено з 19.05.2015 від займаної посади.
Надавши оцінку вказаним обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття 19.05.2015 Вищою кваліфікаційною комісію суддів України рішення про відсторонення судді Господарського суду міста Києва Пригунової А. Б. від займаної посади терміном на 2 місяці, не звільняє її від обов`язку виготовити та підписати повний текст рішення, яке вона у складі колегії суддів 18.05.2015 прийняла під час здійснення повноважень судді, а тому справа в суді першої інстанції розглянута повноважним складом суду, що спростовує доводи апелянта в цій частині та не є підставою для скасування цілком законного рішення суду.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ПАТ "АК-Транс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та справу передати на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги є пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що відсутній висновок щодо застосування статті 129 Конституції України, статей 2, 4, 236 ГПК України, статей 2, 7, 8, 14 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у відносинах, що стосуються підписання повного тексту рішення суддею, яку було відсторонено від посади судді. Заявник зазначає, що колегією суддів першої інстанції (судді Пригунова А. Б., Гулевець О. В., Марченко О. В.) 18.05.2015 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст якого виготовлено 25.05.2015. Однак 19.05.2015 Вища кваліфікаційна комісія суддів України відсторонила суддю Пригунову А. Б. від посади. Посилаючись на статтю 82 ГПК України у відповідній редакції, заявник вважає, що суддя Пригунова А. Б. не могла підписати повний текст рішення, а згідно із частиною 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
Заявник також посилається на те, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не погоджено з Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Інститутом археології, а також не містить в собі наукового історико-містобудівного обґрунтування.
Рішенням відповідача, яким надано спірну земельну ділянку, що межує з Державним історико-меморіальним заповідником "Лук`янівський цвинтар" порушено режим використання охоронюваних зон. У свою чергу вилучення спірної ділянки необхідно було проводити за наявності відповідного рішення Верховної Ради України, яке всупереч приписам частини 2 статті 150 ЗК України відсутнє.
Договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним через те, що його укладено з порушенням письмової форми укладення, оскільки на ньому є факсимільне відтворення підпису Київського міського голови Черновецького Л. М. без попереднього погодження його використання. Також спірний договір не містить усіх істотних умов, передбачених статтею 132 ЗК України. Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової оціночно-земельної експертизи.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що рішенням суду першої інстанції справу розглянуто саме 18.05.2015, тобто на момент наявності повноважень у судді Пригунової А. Б., а тому відсутні підстави для скасування рішень у справі № 910/4292/13.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення 61 790 287, 37 грн, а за зустрічним позовом визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
5.4. Підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Обґрунтовуючи зазначену підставу, ПАТ "АК-Транс" зазначає про неправильне застосування приписів статті 129 Конституції України, статей 2, 4, 236 ГПК України, статей 2, 7, 8, 14 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", статті 6 Конвенції.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою юрисдикцією господарських судів за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій. Термін "адміністратор за випуском облігацій" вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу (стаття 236 ГПК України).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Із наведених приписів випливає, що вони містять загальні принципи та засади здійснення судочинства, а також основні завдання господарського судочинства. Тобто вказані норми мають комплексне обґрунтування підходів, якими, зокрема, мають керуватися судді під час здійснення правосуддя, у тому числі в господарських судах.
Конституційний Суд України у рішеннях від 23.05.2001 № 6-рп/2001 та від 04.12.2018 № 11-р/2018 зазначив, що судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та Закону про судоустрій. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України у редакції, що була чинною до 30.06.2016). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 5 статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на 19.05.2015, права судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
За змістом статті 82 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов`язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1- 3 статті 85 цього Кодексу прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи.
Отже дотримуючись основних засад судочинства передбачених Конституцією України та принципу верховенства права, яке є основоположним елементом права на справедливий суд, суддя зобов`язаний за результатами розгляду справи оголосити прийняте рішення і викласти у письмовій формі його повний текст. Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, відсторонення судді Пригунової А. Б. від займаної посади терміном на 2 місяці, не звільняє її від обов`язку виготовити та підписати повний текст рішення, яке вона у складі колегії суддів 18.05.2015 прийняла під час здійснення повноважень судді.
При цьому непідписання рішення будь-ким із суддів або підписання не тими суддями, які зазначені у рішенні, або розгляд справи у незаконному складі колегії суддів є порушенням норм процесуального права та у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на підставі пункту 4 частини 2 статті 104 ГПК України у відповідній редакції.
Водночас на момент відсторонення судді Пригунової А. Б. від здійснення правосуддя згідно із частинами 4, 7 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснювався автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передавалися для повторного автоматизованого розподілу виключно у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи. Якщо суд розглядав справу колегіально, то повторний автоматизований розподіл відбувався для визначення судді (суддів) з метою заміни судді або суддів, що вибули.
Згідно зі статтею 21 ГПК України розподіл справ в господарських судах здійснювався за допомогою автоматизованої системи документообігу, порядок функціонування якої визначався Положенням про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 02.04.2015.
За змістом пункту 2.3.50 цього Положення винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи. Якщо суд розглядає справу колегіально, то повторний автоматизований розподіл відбувається для визначення судді (суддів) з метою заміни судді (суддів), що вибули. У випадку тимчасової непрацездатності, відрядження, відпустки тощо головуючого судді на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про неможливість проведення судового засідання помічником головуючого судді або керівником апарату суду. Після усунення обставин, передбачених абзацом 2 цього підпункту, справа призначається до розгляду в судовому засіданні головуючим суддею.
Відповідно до пункту 2.3.52 Положення повторний автоматизований розподіл судових справ у визначених законодавством випадках (помилково визначена спеціалізація, неправильне налаштування табеля робочих днів суддів, відвід, самовідвід судді, недопустимість повторної участі судді в розгляді судової справи, у тому числі повторної участі судді в кримінальному провадженні, якщо він брав участь в цьому ж провадженні під час досудового розслідування, відсутність допуску або дозволу до роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, припинення повноважень (закінчення п`ятирічного строку призначення судді вперше, досягнення 65-річного віку тощо)) здійснюється за письмовим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки) згідно з додатком 7 до цього Положення, електронний примірник якого вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.
Отже, з урахуванням зазначеного, оскільки спірне рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4292/13 викладено у письмовій формі та підписано колегією суддів Пригуновою А. Б., Гулевець О. В., Марченко О. В., які його прийняли саме 18.05.2015, були відсутні підстави для передачі справи іншому складу колегії суддів.
Більше того, згідно зі статтею 101 ГПК України у редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги та перевіряв законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. За частиною 4 статті 269 ГПК України у чинній редакції суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як слідує із матеріалів справи, відповідач двічі звертався з апеляційними та касаційними скаргами. Системний аналіз діючого законодавства свідчить, що основні засади судочинства закріплені у статті 129 Конституції України є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядку (Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2021 № 13-рп/2011).
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007.ю від 28.04.2010 № 12-рп/2010).
Відповідно до частини 1 статті 93 ГПК України у редакції, чинній на 19.05.2015 апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Зазначена стаття 84 Кодексу визначала складові рішення господарського суду, яке ухвалюється іменем України, зокрема обов`язкові елементи вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. З наведеного слідує, що без виготовлення повного тексту рішення, прийнятого 18.05.2015 та, водночас, закінчення розгляду справи у суді першої інстанції у розумінні приписів статті 85 ГПК України, скаржнику була б ускладнена можливість його оскарження в апеляційному порядку та доведення власної позиції щодо помилковості висновків суду, що призвело б до порушення принципів змагальності та рівності сторін.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Колегія суддів зауважує, що у ситуації, коли справу розглянуто та оголошено вступну і резолютивну частини рішення, не виготовлення повного тексту рішення було б суттєвим порушенням права на справедливий суд, оскільки могло призвести до невизначеного стану щодо результату такого розгляду. Більше того, загрозу становило б забезпечення доступу сторін до суду в аспекті як затягування вирішення спору між ними, так і загалом скористатися правом на оскарження прийнятого рішення. Тобто невчинення суддею відповідних дій могло б призвести до ще більших перешкод у вирішенні спору та, навпаки, мати наслідком ще більшу невизначеність у відповідних правовідносинах.
Крім того, у випадку, коли рішення суду першої інстанції неодноразово змістовно переглядалося судами, оцінка основним мотивам, з яких виходив господарський суд, надавалася, у тому числі Верховним Судом, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі 910/4292/13 на підставі частини 1 статті 310 ГПК України щодо обов`язку направлення справи на новий розгляд, коли рішення прийняте повноважним судом.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що у розумінні статті 154 Кримінального процесуального кодексу України, саме по собі відсторонення від посади переслідує не тільки мету попередити спроби підозрюваного, обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню та забезпечити виконання обвинувального вироку. Тобто відсторонення від посади має сприяти запобіганню виникнення ускладнень під час кримінального провадження і не спрямоване на втручання у принцип правової визначеності щодо виготовлення тексту рішення у справі, яка розглянута повноважним складом суду.
5.5. Необхідно також зауважити, що помилковими є посилання ПАТ "АК-Транс" на неправильне застосування судами статей 2, 7, 8, 14 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", оскільки зазначеним законом лише вносилися зміни до низки інших законів, а зміст скарги не містить змістовного посилання на положення конкретних норм, про які йдеться, а в колегії суддів відсутні повноваження допускати припущення щодо відсилки до відповідних законодавчих норм.
5.6. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що, звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ПАТ "АК-Транс" не навів аргументів щодо конкретного порушення судами попередніх інстанцій норм права, на які він посилається, а його доводи зводяться до узагальненого твердження про відсутність підстав для підписання повного тексту рішення суду першої інстанції, попри те, що заявник сам визнає, що справу розглянуто саме 18.05.2015 повноважним складом суду.
5.7. Оскільки касаційна скарга обґрунтована пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України лише в межах зазначених доводів, а Верховний Суд відповідно до статті 300 ГПК України переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які саме стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для оцінки інших доводів, які скаржник не обґрунтував жодною підставою оскарження. Крім того, з постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 910/4292/13 слідує, що відповідні доводи касаційної скарги змістовно вже були предметом розгляду суду касаційної інстанції, Суд надав їм оцінку і не дійшов висновку про їх помилковість, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку із залишенням поза увагою доводів щодо підписання повного тексту рішення суду першої інстанції, тобто тих, які стосуються підстави оскарження під час цього касаційного розгляду. Крім того, відповідні висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.08.2019 також враховано судом апеляційної інстанції в постанові від 18.02.2021.
5.8. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 910/4292/13.