ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2768/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Сайд"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсним договору.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гладишенко М. І. (адвокат), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" - Сич О. Ю. (адвокат), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кузьмік Д. В. (адвокат).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білдінг Сайд" (далі - позивач, ТОВ "Білдінг Сайд") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" (далі - відповідач- 1, ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (далі - відповідач-2, ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг"), в якому просило визнати недійсним договір відступлення прав за Договором іпотеки 05.06.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим номером № 1569, який укладений 20.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (код ЄДРПОУ 40487592, адреса: 01601, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок, 2) та ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" (код ЄДРПОУ 26253000, адреса: 04070, м. Київ, вулиця Борисоглібська, будинок, 3), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрований в реєстрі за № 2667.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з порушенням положень Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою визнання його недійсним.
1.3. ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" в обґрунтування заперечень проти позову вказувало на те, що не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення прав іпотекодержателя те, що його укладено не одночасно з договором відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
1.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, з тієї підстави, що твердження позивача про "неодночасне укладення договорів" - є хибним, оскільки договір про відступлення права вимоги за кредитним договором був укладений одночасно із договором про відступлення прав вимоги за іпотечним договором. На думку Фонду, позивач був обізнаний про перебування земельної ділянки в іпотеці ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" та в подальшому набув права власності на спірне майно без відповідної згоди банку.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 у справі № 911/2768/20 (суддя Антонова В. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 (Станік С. Р. - головуючий, судді Дикунська С. Я., Тищенко О. В.) позовні вимоги задоволено повністю, а саме:
- визнано недійсним договір відступлення прав за Договором іпотеки 05.06.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим номером № 1569, який укладений 20.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" та ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК", що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З., зареєстрований в реєстрі за № 2667.
- стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" на користь ТОВ "Білдінг Сайд" 2 102,00 грн судового збору та стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" на користь ТОВ "Білдінг Сайд" 2 102,00 грн судового збору.
2.2. Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що договір відступлення прав за договором іпотеки було укладено між відповідачами - 20.11.2019, тобто, в порушення положень статті 24 Закону України "Про іпотеку", через 9 місяців після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором);
- у ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" не було правових підстав укладати спірний договір, який не включено до складу пулу активів, про що свідчить публічний паспорт активу.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 911/2768/20, ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, зокрема визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновків викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на необхідності вирішення питання застосування норми права, а саме пункту 1 Розділу V Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються та встановлення чи паспорт активу несе фактично інформаційну функцію для приваблення покупців чи зазначені в ньому данні є остаточними та встановлюють наявність чи відсутність певних прав для сторін.
3.3. Крім цього, скаржник наголошує на тому, що суди неправомірно врахували докази, які не направлялися іншим сторонам та про які останнім не було відомо. Зокрема, скаржник зазначає, що судами не було надіслано ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" документи, які були додані до заяви про усунення недоліків від 02.10.2020.
3.4. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 911/2768/20, Фонд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3.5. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі, зокрема визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновків викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16.
3.6. ТОВ "Білдінг Сайд" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" просить у її задоволенні відмовити, а рішення та постанову залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 16.01.2019 Фондом проведено аукціон з реалізації активів неплатоспроможних банків, в тому числі, ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК".
До складу активів, що були відчужені за результатами проведення прилюдних торгів було включено право вимоги, яке належало ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" за кредитним договором від 05.06.2009 № 0605/1, укладеним ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" та Виробничим кооперативом "Житлово - будівельний кооператив "ДЕСНА".
За результатами проведення торгів, переможцем аукціону з придбання лоту № 51-debtX_8688 визначено ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг".
28.02.2019 між відповідачами укладено договір № 51-debtX_8688 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, на підставі якого ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" набуло права вимоги за кредитним договором від 05.06.2009 № 0605/1, укладеним між ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" та Виробничим кооперативом "Житлово - будівельний кооператив "ДЕСНА".
Пунктом 2.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) сторонами погоджено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, та /або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, та/або договорами застав, та/або договорами порук з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
У подальшому, 20.11.2019 між ПАТ "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за Договором іпотеки 05.06.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим номером № 1569 (далі - спірний договір та/або договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права за договором іпотеки 05.06.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим номером № 1569, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О. 03.07.2019 за реєстровим № 205, (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, надалі - Договір іпотеки), що укладений між первісним іпотекодержателем і ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, далі - іпотекодавець, в забезпечення виконання зобов`язань Виробничого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "ДЕСНА", код ЄДРПОУ 34395373, за Кредитним договором.
ТОВ "Білдінг Сайд" вважає, що укладений між відповідачами договір про відступлення прав від 20.11.2019 за Договором іпотеки 05.06.2009 є недійсним, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, положенням Закону України "Про іпотеку", а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду в силу положень статей 15, 16 ЦК України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Фонду та ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
Як свідчить зміст поданих касаційних скарг, як Фонд, так і ТОВ "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг", в обґрунтування підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку" без урахування висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16.
Верховний Суд розглядаючи доводи скаржників зазначає про таке.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Предметом спору у справі № 911/2768/20, що розглядається, є вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки 05.06.2009.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
З викладеного слідує, що сам по собі договір іпотеки не може існувати, тому праву кредитора на укладення договору відступлення прав вимоги за кредитним договором кореспондує законодавчо визначений обов`язок укласти договір відступлення права вимоги і за іпотечним договором від 05.06.2009, який і було укладено з іпотекодавцем в забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.06.2009 № 0605/1, право вимоги за яким відступлено за договором від 28.02.2019 № 51-debtX_8688 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.
Одним із арґументів позивача щодо недійсності спірного правочину є те, що договір відступлення права вимоги за основним зобов`язаннями укладено між відповідачами 28.02.2019, тоді як спірний договір лише 20.11.2019, тобто через дев`ять місяців після відступлення основаного зобов`язання. Таким чином, ураховуючи те, що Закон України "Про іпотеку" (частина 1 статті 24) чітко і неоднозначно визначає, що відступлення права вимоги за основним зобов`язанням та забезпечувальним, в цьому разі іпотечним договором, має відбуватися лише одночасно, що в даному випадку було порушено строки, встановленні статтею 1 частини 24 Закону України "Про іпотеку", відповідно, на думку позивача, спірний правочин суперечить спеціальному законодавству, є недійсним та не породжує жодних правових наслідків.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір у цій справи, погодилася з зазначеними доводами позивача, вказавши при цьому, що договір відступлення права вимоги за основним зобов`язанням передбачає порядок укладання договорів про відступлення права вимоги за забезпечувальними договорами, а саме, що такі правочини мають бути укладені одночасно з укладанням основного договору. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 2.1 договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за іпотечними договорами, та/або договорами застав, та/або договорами порук з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між Сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягають нотаріальному посвідченню. З урахуванням чого суди дійшли висновку, що відступлення прав за основним зобов`язанням мало місце 28.02.2019, відповідно в цей же день сторони мали укласти і відступлення права вимоги за забезпечувальним зобов`язанням, як це обумовлено пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги за основним зобов`язаннями, а також узгоджується з положеннями статті 11 ЦК України.
Відтак, суди дійшли висновку, що спірний договір укладено із порушенням положень статті 24 Закону України "Про іпотеку", адже договір відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) укладено між відповідачами - 28.02.2019, тоді як спірний договір укладено між відповідачами - 20.11.2019, тобто через 9 місяців після відступлення основного зобов`язання.
У справі № 914/1782/16, на неврахування висновків у якій посилаються обидва скаржники, Верховний Суд, переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" до ФОП Лагодича Миколи Миколайовича, ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 та залишаючи їх без змін, виклав правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку".
Так, суд касаційної інстанції у постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16 наголосив, що відповідно до частин 1, 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Отже відповідно до положень наведеної норми права відступлення права за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця у разі, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і якщо одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Крім цього, Верховний Суд у наведеній постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16 зазначив, що частина 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку" щодо необов`язковості отримання згоди іпотекодавця при відступленні права вимоги за договором іпотеки за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов`язанням спрямовані на уникнення ситуацій, при яких відступлення права вимоги за іпотечним договором передує відступленню права вимоги за основним зобов`язанням. При цьому, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й договір про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, так і через певний проміжок часу.
Водночас під час розгляду справи № 911/2768/20, яка перегадається, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16, щодо застосування положень частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку".
З урахуванням наведеного підтвердилася зазначена скаржниками підстава для касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.