ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" - не з`яв.,
відповідача - приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - Баркова С.Є.,
розглянув касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат) та товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (далі- Товариство)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Білецька Л.М. і Парусніков Ю.Б.)
та касаційну скаргу Комбінату
на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 (суддя Юзіков С.Г.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді Білецька Л.М. і Парусніков Ю.Б.)
зі справи № 904/4472/20
за позовом Товариства
до Комбінату
про стягнення неустойки в розмірі 106 804 903,30 грн.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про стягнення з Комбінату неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за прострочення повернення орендованого майна, переданого відповідачу згідно з умовами договору оренди від 01.11.2016 № 912 (далі - Договір), у сумі 106 804 903, 30 грн. за період прострочення з 06.07.2018 по 03.08.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комбінату на користь Товариства неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 2 224 970,09 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 15 326,17 грн.; у решті позову відмовлено.
3. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з реалізацією свого права на відшкодування вартості втраченого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі та, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов`язаної з неповерненням такого майна. В зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, яка розрахована за період з 25.07.2018 по 03.08.2020, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
4. Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 стягнуто з Комбінату на користь Товариства 187 217,10 грн. витрат на правову допомогу.
5. У прийнятті додаткового рішення, взявши до уваги та дослідивши наявні у справі докази, врахувавши складність справи, її значимість для сторін, з урахуванням задоволення вимог, місцевий суд визнав завищеною ціну годин роботи адвокатів позивача та зменшив суму витрат на правничу допомогу на 30% від частини, яка підлягала задоволенню.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 у справі № 904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано; прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; стягнуто з Комбінату на користь Товариства неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 89 004 086,08 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 613 083,33 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 919 625 грн.
7. Постанова апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020. В частині позовних вимог про стягнення 106 804 903,30 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої позивачем у порядку частини другої статті 785 ЦК України, необхідне виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийнятою за результатом перегляду додаткового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020): змінено додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020; стягнуто з Комбінату на користь Товариства 156 003,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
9. Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що через прийняття апеляційним господарським судом нового рішення у даній справі необхідно змінити розподіл витрат на правову допомогу. З урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача в розмірі 156 003, 66 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
10. Комбінат у касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020) просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 залишити в силі.
11. За доводами касаційної скарги Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020):
- постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №925/204/19, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 11.12.2019 у справі №904/527/19;
- судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови були допущені порушення статей 2 та 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судом було відмовлено новому представнику Комбінату адвокату Корчаці М.В. в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи, протоколом попередніх судових засідань та із записом фіксування судового засідання технічними засобами у справі;
- Центральним апеляційним господарським судом було безпідставно залишено без задоволення заяву представника Комбінату про відвід члена колегії - судді Білецької Л.М.
12. Комбінат у касаційній скарзі на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 просить: скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката Товариства або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у справі, на 98%.
13. За доводами касаційної скарги Комбінату на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021:
- переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи власне рішення, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 22.02.2021 у справі №922/3439/19;
- суд першої інстанції, нехтуючи правилами статті 129 ГПК України та не врахувавши судову практику Верховного Суду, стягнув з Комбінату на користь Товариства непомірно високу суму витрат на професійну правничу допомогу;
- суд апеляційної інстанції, зменшуючи стягнуту судом першої інстанції суму коштів у рахунок відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, так само не врахував вимог процесуального закону щодо пропорційного розподілу судових витрат.
14. Товариство у касаційній скарзі на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020) просить: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/4472/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства щодо стягнення з Комбінату на користь Товариства неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 у сумі 17 800 817,22 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги Товариства; стягнути з Комбінату на користь Товариства судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
15. За доводами касаційної скарги Товариства:
- Товариство не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неможливості в силу положень Податкового кодексу України включення податку на додану вартість до загальної суми неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 ЦК України за прострочення повернення відповідачем 15-ти двигунів внутрішнього згорання з оренди позивачу. Верховним Судом в аналогічній справі № 904/3315/18 було задоволено вимоги Товариства щодо стягнення з відповідача неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України в повному обсязі, заявленому позивачем при розрахунку відповідної суми, до складу орендної плати Товариство включало суму ПДВ. Перегляд Центральним апеляційним господарським судом преюдиційних висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 24.10.2020 у справі № 904/3315/18 стосовно правомірності та обґрунтованості застосованої позивачем методики розрахунку неустойки на підставі частини другої статті 785 ЦК України, - це пряме порушення принципу заборони перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу;
- на висновки Центрального апеляційного господарського суду щодо неможливості включення ПДВ до суми неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України мало прямий вплив рішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, яке було прийнято значно пізніше, ніж позивач звернувся із позовом у цій справі № 904/4472/20 та про яке позивач не знав і не міг знати на момент подання позову, оскільки названого рішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду ще не існувало. Тобто судом апеляційної інстанції при ухваленні висновків у постанові від 19.04.2021 щодо відмови у включенні ПДВ до суми нарахованої неустойки не було забезпечено дотримання гарантій правової визначеності для Товариства, було порушено конституційний принцип незворотності дії закону у часі.
Доводи, викладені у відзивах на касаційній скарги
16. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (прийняту за результатом перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020), зазначає, що: аргументи касаційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а також положеннями чинного законодавства України, які були в повному обсязі та належним чином досліджені Центральним апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 19.04.2021; лише в частині вирішення позовних вимог Товариства щодо стягнення неустойки за частиною другою статті 785 ЦК України в повному обсязі, разом з включеною сумою ПДВ, судом апеляційної інстанції були допущені окремі порушення, а саме - допущено часткову переоцінку преюдиційно встановлених Верховним Судом у справі № 904/3315/18 фактів та обставин, з приводу чого Товариством подано власну касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 19.04.2021 у цій справі, - та просить: касаційну скаргу Комбінату на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 залишити без задоволення.
17. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Комбінату на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 не погоджується з аргументами відповідної касаційної скарги Комбінату, вважає, що додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийняті при повному, всебічному врахуванні обставин справи, відповідно до вимог чинного законодавства, тому такі рішення є вірними по суті і не підлягають скасуванню, та просить касаційну скаргу Комбінату залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
18. Комбінат у відзиві на касаційну скаргу Товариства зазначає, що: постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у частині відмови в задоволенні позовних вимог є законною та обґрунтованою; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, - та просить відмовити у задоволені касаційної скарги Товариства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 904/4472/20.
Розгляд клопотання Товариства
19. 27.07.2021 безпосередньо перед судовим засіданням від Товариства надійшло клопотання, в якому позивач просив відкласти розгляд справи задля уникнення розповсюдження коронавірусу і унеможливлення інфікування колегії суддів і учасників справи, з посиланням на те, що представник позивача має намір взяти участь у слуханні справи особисто, але "сьогодні вранці" у нього з`явилися симптоми, характерні для захворювання на Covid-19, через що він здав аналіз на виявлення коронавірусу.
Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: участь представника сторони у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом; Товариство є юридичною особою, і в разі необхідності могло направити для участі у судовому засіданні іншого повноважного представника; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційних скарг і за відсутності представника сторони.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Щодо рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021.
20. 01.11.2016 Товариством (орендодавець) та Комбінатом (орендар) укладено Договір, згідно з умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування майно двигуни внутрішнього згорання CUMMINS КТА-50С, далі - двигуни, які належать орендодавцю, за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, для здійснення діяльності, передбаченої його статутом.
21. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду п`ятнадцять двигунів марки CUMMINS КТА-50С з відповідними заводськими номерами.
У процесі виконання умов Договору відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим Договором, повідомив позивача про зменшення кількості орендованих двигунів та намір здійснити повернення двигунів марки CUMMINS КТА-50С з певними заводськими номерами. Позивач проти повернення двигунів з оренди не заперечував, про що письмово повідомив відповідача.
22. Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 у справі № 904/8521/17 у спорі між Товариством та Комбінатом, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.
У справі № 904/8521/17 судом встановлено, що: відмовившись від користування частиною майна, відповідач його повернення в установленому Договором порядку не здійснив, чим порушив свої договірні зобов`язання та позбавив позивача можливості отримувати доходи від належного йому майна; відповідно до пункту 1.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 строк оренди майна встановлений: листопад 2016 року - грудень 2017 року та є таким, що сплив, і майно, передане у користування відповідачу, підлягає поверненню позивачу.
З урахуванням наведених обставин суд задовольнив вимоги Товариства, розірвав Договір та зобов`язав Комбінат повернути в порядку, визначеному умовами Договору (шляхом передачі майна власними силами та за свій рахунок з оформленням акта приймання-передачі, оформленого датою фактичної передачі на території позивача з оформленням товарно-транспортної накладної та акта виводу з експлуатації) укомплектоване технічними приладами для подальшого використання обладнання, яке було передано в оренду відповідно до Договору.
23. 23.02.2018 на виконання рішення суду у справі № 904/8521/17 видано відповідний наказ.
24. 19.03.2018 Тернівським ВДВС м. Кривий Ріг відкрито виконавче провадження № 56011451 з виконання наказу суду у справі № 904/8521/17.
25. Фактичне повернення відповідачем орендованого майна відбулося 03.08.2020, що підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі майна з оренди.
26. У зв`язку з невиконанням Комбінатом зобов`язання щодо своєчасного повернення орендованого майна в порядку, визначеному умовами Договору, а також недотриманням інших умов вказаного договору 24.07.2018 Товариство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комбінату (справа № 904/3315/18) та вимагало стягнути з останнього:
- штраф у сумі 2 006 880 грн. (226 днів х 24 години х 370,00 грн.), нарахований відповідно до умов пункту 3.9 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № 1) за період з 19.05.2017 по 31.12.2017 - період перевищення часу очікування двигуна № 33135574 для виконання технічного обслуговування понад одну годину;
- відшкодування за неповернуті двигуни в сумі 67 416 856,65 грн. [170 000 доларів США х 15 двигунів х 26,437983 (курс НБУ гривні до долара США відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/nbu/ на 05.07.2018)];
- збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 7 146 776,16 грн. [суму втраченої вигоди (недоотриманої орендної плати) розраховано позивачем за формулою: кількість днів прострочення повернення двигунів х середнє напрацювання двигуна (мотогодини) х розмір орендної плати за одну мотогодину на підставі актів зняття показників лічильників мотогодин, довідок ПрАТ "ПІВНГЗК" про напрацювання орендних двигунів, підписаних актів виконаних робіт)];
- неустойку за прострочення повернення орендованого майна в сумі 24 949 022,17 грн. за період з 08.01.2018 (31.12.2017 закінчення строку оренди + 7 календарних днів на повернення двигунів, що передбачені пунктом 2.4 Договору) по 05.07.2018 (179 днів), нарахованої позивачем на підставі частини другої статті 785 ЦК України з урахуванням середнього напрацювання кожного двигуна (мотогодини) за даними 2017року та розміру орендної плати за 1 мотогодину в сумі 242,21 грн. без ПДВ (пункт 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № 1).
23. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 у справі № 904/3315/18: позов задоволено частково; стягнуто з Комбінату неустойку за несвоєчасне повернення орендованих двигунів за період з 08.01.2018 по 29.05.2018 у сумі 16 492 224,54 грн., вартість неповернутих двигунів у сумі 67 416 856,65 грн., а також штраф у розмірі 1 429 680,00 грн.; у решті позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення суду першої інстанції у справі № 904/3315/18 скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення вимог шляхом стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни, на яку, за доводами суду апеляційної інстанції, необхідно нарахувати ПДВ у сумі 3 298 444,91 грн., внаслідок чого розмір відповідної неустойки, стягнутої апеляційним судом, склав 19 790 669,45 грн. (16 492 224,54 грн. + 3 298 444,91 грн.); у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 67 416 856,65 грн. вартості неповернутих двигунів та 1 429 680 грн. штрафу; у відповідній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018 залишено без змін; скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 19 790 669,45 грн. неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни та прийнято у відповідній частині нове рішення про стягнення з Комбінату на користь Товариства 24 949 022,17 грн. неустойки за несвоєчасно повернуті двигуни.
27. Звертаючись з позовом у цій справі, позивач посилаючись на положення частини другої статті 785 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення двигунів з оренди в сумі 106 804 903,30 грн., яка розрахована ним за період прострочення, що не був охоплений судовим рішенням у справі № 904/3315/18, а саме з 06.07.2018 по 03.08.2020.
Нарахування неустойки позивачем проведено виходячи із середнього напрацювання двигуна (мотогодини), розрахованого по кожному окремому двигуну за даними напрацювання за 2017 рік із розрахунку розміру орендної плати за 1 мотогодину 242,21 грн. без ПДВ. Загальна кількість днів прострочення повернення визначена позивачем як 760 днів. Підсумковий розмір неустойки збільшено на суму ПДВ.
28. Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з такого:
- за пунктом 5.9 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2016№1) сторони дійшли згоди, що розмір відшкодування за втрачений, знищений, згорілий, зіпсований - не придатний для подальшого використання за призначенням, не повернений, повернений із порушення строків повернення, вказаних у пункті 2.4 Договору, за один двигун становить 170 000 доларів США без ПДВ. Аналіз змісту умов пункту 5.9 Договору дає підстав для висновку, що визначений у ньому обов`язок відшкодування вартості втраченого, знищеного, згорілого, зіпсованого - не придатного для подальшого використання за призначенням, не повернутого, поверненого з порушення строків майна, за своєю правовою природою, є господарською санкцією у вигляді відшкодування збитків (стаття 217 ГК України); це, зокрема, випливає з того, що зазначений пункт договору включено до розділу "відповідальність сторін";
- 24.07.2018 Товариство звернулося з позовом до суду (справа №904/3315/18), яким реалізувало своє альтернативне право на відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого майна, який у відповідній частині задоволено судом у повному обсязі;
- з реалізацією свого права на відшкодування вартості втраченого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі та, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов`язаної з неповерненням такого майна;
- тому вимоги позивача в частині стягнення передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України неустойки, яка розрахована за період з 25.07.2018 по 03.08.2020, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають;
- що ж до вимог у частині стягнення відповідної санкції за період з 06.07.2018 по 24.07.2018, то її нарахування в зазначений період часу є обґрунтованим, оскільки такий період не було охоплено рішенням суду у справі № 904/3315/18, і в зазначений період право позивача вимагати повернення орендованого майна в натурі не було припинено;
- за підрахунками суду, за період прострочення з 06.07.2018 по 24.07.2018, з урахуванням наведених у розрахунку позивача показників, сума неустойки яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 224 970,09 грн.;
- при здійсненні підрахунку плата за користування майном (орендна плата) як база для нарахування санкції, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, визначена судом без урахування ПДВ, оскільки згідно з вимогами податкового законодавства штрафні санкції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
29. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, визначеному статтею 785 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18;
- важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, є врахування обставин невиконання зобов`язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на неповернення майна;
- встановлені у даній справі обставини свідчать, що саме результат дій відповідача має наслідком виникнення ситуації, за якої унеможливлювалось повернення орендованого майна позивачу та нарахування неустойки за весь період прострочення повернення орендованого майна;
- фактичне повернення відповідачем орендованого майна відбулося 03.08.2020, що підтверджується доданими до справи актами приймання-передачі майна з оренди;
- тому наявні підстави для нарахування позивачем неустойки відповідачу за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020;
- виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість у силу своєї правової природи як міри відповідальності. Тому при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за несвоєчасне повернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном;
- таким чином, у частині позовних вимог про стягнення 106 804 903,30 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди, нарахованої позивачем у порядку частини другої статті 785 ЦК України, слід виключити з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ;
- за розрахунком суду апеляційної інстанції, сума неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 06.07.2018 по 03.08.2020 без врахування ПДВ складає 89 004 086,08 грн.;
- доводи відповідача про те, що сума відшкодування вартості двигунів, передбачена пунктом 5.9 Договору і сплачена відповідачем, є сумою викупу орендованого майна та не може розглядатися як штрафні санкції, спростовуються змістом даної норми договору. Так, аналіз змісту пункту 5.9 Договору свідчить, що сторонами передбачено низку випадків, недотримання умов яких зі сторони орендаря має наслідком виникнення у орендодавця права на стягнення вартості двигунів, які є предметом договору оренди, серед яких неповернення, повернення двигунів з порушенням строків повернення. Відповідна оцінка зазначеному пункту договору надавалася в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18. Вказаним судовим рішенням Верховний Суд підтвердив право Товариства на одночасне стягнення з недобросовісного орендаря штрафу за порушення строку повернення майна з оренди, передбаченого пунктом 5.9 Договору, та неустойки, що визначена частиною другою статті 785 ЦК України;
- за наведених обставин суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що з реалізацією свого права на стягнення штрафу на суму вартості орендованого майна позивач втратив право вимагати його повернення в натурі і, відповідно, втратив право на стягнення неустойки, пов`язаної з неповерненням такого майна;
- з урахуванням викладеного позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за прострочення повернення орендованого майна в розмірі 89 004 086,08 грн.