ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/268/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми "Будтехсервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021
у справі № 920/268/20
за позовом Приватної фірми "Будтехсервіс"
до:
1) Головного управління ДПС у Сумській області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп"
про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна, яке перебуває в податковій заставі,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Приватна фірма "Будтехсервіс" звернулась до господарського суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" про:
1) визнання недійсними результатів цільового аукціону, оформленого протоколом від 21.02.2020 № 43/20, з продажу належного Приватній фірмі "Будтехсеріс" нерухомого майна, яке перебуває в податковій заставі, та складається з майстерні з адміністративною будівлею, загальною площею 672,2 кв. м, що розташоване в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1;
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 26.02.2020 № 43/20, укладеного між Головним управління ДПС у Сумській області і ТОВ "Прайм Маркетинг Груп", за яким було реалізоване належне Приватній фірмі "Будтехсеріс" нерухоме майно.
Під час розгляду позову у даній справі, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на реалізоване за спірним договором майно та заборони будь-яким особам, окрім Приватної фірми "Будтехсервіс", приступати до користування (користуватися) вказаним майном, до набрання рішенням у цій справі законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким 14.08.2020, тобто після порушення провадження у даній справі, майно, реалізоване на спірному аукціоні за спірним договором, придбало ТОВ "Комерційна фірма "Альянс Україна" за договором купівлі-продажу.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.09.2020 заяву позивача задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, заборонено будь-яким особам, крім позивача, приступати до користування (користуватися) цим нерухомим майном до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Мотивуючи висновок про наявність підстав для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено факт вчинення другим відповідачем під час розгляду даної справи дій по відчуженню нерухомого майна; суд визнав заявлені заходи співмірними із позовними вимогами та дійшов висновку, що їх невжиття у разі задоволення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
За висновками суду апеляційної інстанції станом на момент вжиття спірних заходів, укладений між відповідачем 2 та ТОВ "Комерційна фірма "Альянс Україна" договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом, в судовому порядку недійсним не визнаний, відтак заборона необмеженому колу осіб здійснення прав, які виникли на його підставі, є втручанням у право мирного володіння майном ТОВ "Комерційна фірма "Альянс Україна".
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
За доводами скаржника, ним доведено недобросовісність дій відповідача 2 з відчуження нерухомого майна, обрані заходи не перешкоджають господарській діяльності будь-яких осіб, натомість їх невжиття може ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, що, на його думку, є достатньою підставою для вжиття спірних заходів забезпечення позову.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватної фірми "Будтехсервіс", вирішено здійснити перегляд постанови в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1570/20.
07.06.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Комерційна фірма "Альянс Україна" (заявника апеляційної скарги) на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення проти доводів та вимог касаційної скарги з огляду на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, за наслідком чого ухвалено законну і обґрунтовану постанову, а також заявлено вимоги про закриття касаційного провадження у зв`язку з тим, що постанова апеляційного суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову не може бути предметом касаційного провадження в силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Щодо доводів про закриття касаційного провадження, колегія суддів звертається до висновку, викладеного у п. 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у даній справі, згідно з яким в касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні). Таким чином підстави для закриття даного касаційного провадження відсутні.
Стосовно правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, про порушення яких стверджує позивач, то переглянувши в передбачених ст. 300 ГПК України межах оскаржену постанову, колегія Верховного Суду доводам касаційної скарги підтвердження не знайшла.
Так, як свідчать наявні матеріали оскарження, предметом даного касаційного перегляду є постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Колегія суддів враховує, що предметом даного спору є нерухоме майно, відчужене на спірному аукціоні за спірним договором; позовні вимоги у даній справі полягають у визнанні недійсними результатів цільового аукціону та визнанні недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного між відповідачами; оскаржуючи результати аукціону та оспорюючи укладений за його результатом правочин, позивач намагається захистити своє право власності на відчужене майно; підставою для вжиття заявлених заходів позивачем вказано ту обставину, що під час розгляду даної справи між відповідачем 2 та ТОВ "Комерційна фірма "Альянс Україна" укладено договір купівлі-продажу спірного майна, що, на його думку, є достатньою підставою для накладення на таке майно арешту та заборони будь-яким особам, окрім позивача, цим майном користуватись.
Втім, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на наявність такого договору як на підставу для вжиття вказаних заходів є неспроможним, оскільки вони суперечать ст. 204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності договору, яка означає, що до моменту її спростування всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15; згідно з цим висновком презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
При цьому колегія суддів зауважує, що презумпція правомірності такого правочину не може бути спростована у справі, де покупець не є стороною, відтак не заслуговують на увагу викладені в касаційній скарзі доводи скаржника про неправомірність договору купівлі-продажу.
Водночас, вирішуючи питання про відповідність обраних позивачем заходів забезпечення вищевикладеним вимогам, в тому числі, на предмет наявності зв`язку між ними та предметом позову, колегія суддів зауважує, що правовими наслідками задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу є передбачена ст. 216 ЦК України реституція - повернення сторін договору (відповідачів) у первісний стан; в свою чергу визнання в судовому порядку недійсними результатів аукціону надають власнику реалізованого на такому аукціоні майна право і можливість витребувати своє майно з чужого незаконного володіння, не оскаржуючи при цьому ланцюг правочинів, вчинених після такого відчуження.
Разом з цим, заявлений в межах даного судового провадження спосіб забезпечення позову про накладення арешту на майно, що, згідно зі встановленими обставинами наразі не належить позивачу, а також про заборону будь-яким особам, окрім позивача, користуватись предметом спору, передчасно ставить під сумнів правомірність укладення правочину, який не є предметом даного спору, та з урахуванням відсутності у даному провадженні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, виходить за межі позовних вимог та може призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність особи, яка до того ж не є стороною у цій справі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та про відмову у вжитті таких заходів. Натомість встановлені апеляційним судом обставини свідчать про те, що вжиття таких заходів може порушити права інших осіб, правомірність набуття яких до набрання чинності рішенням у даній справі не може бути спростовано.
Враховуючи, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та не спростовують викладених в даній постанові висновків про відсутність обов`язкових передумов для застосування обраних заходів забезпечення з урахуванням заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена позивачем постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведене за приписами ч. 1 чт. 309 ГПК України має наслідком залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд