ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/9089/20
адміністративне провадження № К/9901/15427/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд"
про визнання протиправними та скасування постанов,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 (суддя - Сацький Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", в якому, з урахуванням уточнень до позову, просила суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження №63759084 від 30.11.2020.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав підстав для відкриття виконавчого провадження саме у виконавчому окрузі міста Києва, оскільки позивач в місті Києві не проживає та не зареєстрована. Позивач вважала, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження суперечить ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".
3. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що у виконавчому написі №32484 від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вказано, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 . Також вказував, що ним перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", та у нього відсутній обов`язок вимагати від стягувача документи, що підтверджують місце проживання чи перебування боржника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №63759084 від 30.11.2020.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що копією паспорта позивача - громадянина України серії НОМЕР_1 підтверджено, що місце проживання ОСОБА_1 з 04.12.2017 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня; відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3, документально не підтверджені.
6. Суд першої інстанції зазначив, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення, а вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження.
7. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки та також вказав, що виконавчий напис не містить беззаперечного зазначення адреси проживання боржника, а матеріали справи не містять будь-яких доказів, що відповідач здійснювала будь-які дії щодо встановлення місця проживання боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. 28 квітня 2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною подано касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
10. Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" в контексті відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
11. Скаржник вказує на те, що наявність зареєстрованого місця проживання не є підтвердженням того, що особа проживає за цією адресою, а отже, адреса, яка зазначена в паспорті боржника, не може свідчити про те, що ОСОБА_1 станом на день відкриття виконавчого провадження проживала у Запорізькій області. Відповідач вважає, що виконавчим документом, а саме виконавчим написом нотаріуса, встановлено, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, та чинним законодавством не встановлено обов`язку приватного виконавця перевіряти будь-яку інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, як і обов`язку перевіряти відомості, зазначені у виконавчому документі.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що ніколи не проживала та не була зареєстрована на території міста Києва, а відповідачем не було надано жодних доказів того, що під час вчинення виконавчого напису її місце проживання було у місті Києві.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020 для розгляду справи №280/9089/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. 02 липня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване наявністю підстав, визначених п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваних рішень, адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.07.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №280/9089/20, у зв`язку з наданням днів відпочинку судді Мельник-Томенко Ж.М.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.07.2021 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Уханенко С.А.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2013 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення врав вимоги за кредитними договорами №14/К від 12.06.2017 є Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ", правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №11/08/2020-КА від 11.08.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", було укладено кредитний договір №00107055-050413. Загальна сума заборгованості складає 9 847,89 грн.
21. 27 листопада 2020 року на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про примусове виконання рішення, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63759084 з примусового виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем №32484 від 08.09.2020 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" заборгованості в розмірі 9 847,89 грн та основної винагороди виконавця у розмірі 984,79 грн. При цьому адреса проживання позивача була вказана як: АДРЕСА_3 .
22. Відповідно до інформації, що міститься у паспорті позивача - громадянина України серії НОМЕР_1 місце проживання ОСОБА_1 з 04.12.2017 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня.
III. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
25. Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження. Судами також враховано, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, адже здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у місті Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання позивача у Запорізькій області.
26. Підставою для відкриття касаційного оскарження відповідач зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" в контексті відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
27. За змістом частини 2 зазначеної статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
28. У касаційній скарзі відповідач вважає, що адресою, яка має враховуватися виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, є адреса, зазначена у виконавчому документі, і чинне законодавство не зобов`язує виконавця піддавати перевірці відомості, що містяться у виконавчому документі (у цій справі - виконавчому написі нотаріуса).
29. Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №380/7750/20, сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Закріплені у статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.
30. У вказаній постанові Суд дійшов висновку про те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
31. Колегія суддів зауважує, що вказаний висновок був сформований Верховним Судом після прийняття рішення судом апеляційної інстанції, а тому погоджується з доводами скаржника про необхідність відкриття касаційного провадження саме на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України. Разом з тим, Суд зазначає, що вказана правова позиція, викладена у подібних правовідносинах, має бути врахована під час вирішення цієї справи в порядку касаційного перегляду справи.
32. Також, вищезазначена правова позиція була підтримана Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20.
33. За змістом вказаної постанови, Верховним Судом було сформовано низку правових висновків, які колегія суддів також враховує під час касаційного перегляду справи:
- приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України;
- факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання;
- частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України "Про виконавче провадження";
- незареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самою особою (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні") або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні вказаного Закону;
- виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись;
- відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень;
- нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватним виконавцем не здійснювалася перевірка місця проживання боржника, матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 на дату відкриття виконавчого провадження проживала за адресою: АДРЕСА_1, а тому Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та правомірно скасували постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №63759084 від 30.11.2020. Оскаржувані судові рішення прийняті у відповідності до висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі 380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, отже підстави для їх скасування відсутні.
35. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, касаційний суд зауважує, що у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".
36. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
38. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд