ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 947/1124/20
адміністративне провадження № К/9901/13551/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №947/1124/20
за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А.
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до заступника начальника - начальника інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Руслана Костянтиновича про визнання протиправними та скасування постанови № 021/19 від 09.01.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 188-42 КУпАП та постанови №083/19 від 13.02.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-42 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Управління оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року апеляційна скарга залишена без руху через несплату судового збору та неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Надано скаржнику строк для усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі з підстав необґрунтованості заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з вказаною ухвалою від 15 березня 2021 року Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що апеляційним судом помилково не взято до уваги доводи скаржника, що строк пропущено з поважних причин, а саме через отримання повного тексту судового рішення 29 січня 2021 року.
У поданому відзиві позивачка просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як встановлено апеляційним судом, рішення суду першої інстанції (вступну та резолютивну частини) було проголошено 22 грудня 2020 року (у присутності представника відповідача).
Повний текст судового рішення суду першої інстанції було отримано відповідачем 29 січня 2021 року.
Апеляційна скарга була подана 8 лютого 2021 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що норми ст. 286 КАС України є спеціальними відносно ст. 295 КАС України, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дати отримання особою рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
За приписами частин 1, 4 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Частиною 1 статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Дійсно, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є обмеженим.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
Як вже зазначалося, положення частини четвертої статті 286 КАС України встановлюють спеціальний у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії мають оцінюватися на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №281/529/19, від 27.02.2020 у справі №1540/4208/18, від 19.02.2020 у справі №361/4298/19, від 08.12.2020 у справі №296/1254/19.
Вичерпний перелік категорій справ, де строки не поновлюються, встановлений у статті 270 КАС України, до яких ця справа не відноситься. Тому в цій категорії справ можливе застосування частини другої статті 295 КАС України (за наявності для того відповідних підстав), яка не суперечить нормам частини четвертої статті 286 КАС України. До того ж, скаржник просив про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі із зазначенням причин пропуску строку, які він вважає поважними.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, встановити дату направлення копії оскарженого рішення скаржнику, надати оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги та наявності поважних причин пропущення строку її подання.
Тому, покладений в основу оскаржуваного судового рішення висновок суду апеляційної інстанції є передчасним та необґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд вказує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -