ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 160/6181/20
адміністративне провадження № К/9901/7406/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/6181/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради,
про визнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Прокопчук Т. С., суддів - Шлай А. В., Кругового О. О.) та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Чередниченка В. Є, суддів - Іванова С.М., Панченко О. М.)
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по збору документів, передбачених законодавством, для прийняття рішення про подання на розгляд комісії Особової справи № 013027 із заявою про призначення і надання житлової субсидії у грошовій формі позивачці від 10.10.2019, в якій зазначена вимога про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 за якою позивачка не зареєстрована, та заявлена вимога про передачу вказаної заяви на розгляд комісії;
- визнати протиправним рішення відповідача від 27.11.2019, що оформлене повідомленням про субсидію особова справа № 013027, яке є результатом розгляду заяви про призначення і надання житлової субсидії у грошовій формі позивачці від 10.10.2019, про відмову в призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з підстави відсутності у позивачки реєстрації за місцем її фактичного проживання: АДРЕСА_1, та скасувати вказане рішення;
- зобов`язати відповідача вчинити дії по збору і перевірці інформації, яка є обов`язковою для призначення і надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг позивачки в опалювальний період з 01.10.2019 по 30.04.2020 за адресою її фактичного проживання без реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача обчислити розмір обов`язкового платежу за житлово-комунальні послуги за кожний місяць вищевказаного періоду з врахуванням нижчезазначених послуг: житлової послуги - послуги з управління житловим будинком, витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено ОСББ "Соборна, 54", в розмірі соціального нормативу житла, підвищеного на 30 відсотків, - 63,531 квадратних метрів по ціні - 3 гривні 02 копійки за один квадратний метр за кожний місяць вказаного періоду; послуги з постачання та розподілу природного газу в розмірі соціального нормативу - 5,4 кубічних метрів газу за кожний місяць вказаного періоду; послуги з централізованого водопостачання в розмірі соціального нормативу - 3,6 кубічних метрів води за кожний місяць вказаного періоду; послуги з централізованого водовідведення в розмірі соціального нормативу - 3,6 кубічних метрів стоків за кожний місяць вказаного періоду; послуги з постачання та розподілу електричної енергії в розмірі соціального нормативу - 100 кВт*год електричної енергії на один місяць за періоди з 01.10.2019 по 15.10.2019 та з 16.04.2020 року по 30.04.2020; послуги з постачання та розподілу електричної енергії в розмірі соціального нормативу - 30 кВт*год. електричної енергії на індивідуальне опалення одного квадратного метра соціального нормативу житла, підвищеного на 30 %, - 63,531 квадратних метрів за кожний місяць опалювального періоду з 16.10.2019 по 15.04.2020;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про подання на розгляд комісії Особової справи № 013027 із заявою про призначення і надання житлової субсидії у грошовій формі позивачці від 10.10.2019 для вирішення питання про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою її фактичного проживання без реєстрації: АДРЕСА_1, як особі, що має складні обставини життя;
- стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду в сумі 16150 грн., що не підлягає оподаткуванню, яка заподіяна протиправними рішенням, діями та бездіяльністю відповідача;
- стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по справі: витрати, пов`язані із переїздом до іншого населеного пункту для явки в судове засідання, компенсацію за відрив від звичайних занять; витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, на відправлення кореспонденції суду і учасникам справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, яке оформлено повідомленням № 692 від 27.11.2019 про не призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.10.2019;
- зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 30.09.2019 про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі з 01.10.2019 з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачка оскаржила його у апеляційному порядку.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 апеляційну скаргу заявника на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 160/6181/20 повернуто позивачеві без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система ще не створена і не розпочала своє функціонування, тому апеляційні скарги подаються за правилами, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто через суд першої інстанції.
Позивачка повторно оскаржила рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі № 160/6181/20 і як наслідок, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, а саме: скаржницею у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через систему "Електронний суд", надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29.12.2020 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду
Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В установлений судом строк скаржниця подала заяву про усунення недоліків указаних в ухвалі Верховного Суду від 18.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення у справі № 160/6181/20 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанцій прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильних рішень, які, відповідно до вимог статті 353 КАС України, мають бути скасовані.
В обґрунтування касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду від 30 вересня 2020 року про повернення апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року без розгляду вказує, що відповідно до вимог статті 297 КАС України, апеляційну скаргу нею подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду від 29 грудня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження за її апеляційною скаргою від 11.11.2020 не взяв до уваги, що вона отримала рішення Дніпровського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 вже після подання апеляційної скарги на це рішення - 09.10.2020, а апеляційна скарга була подана 29.09.2020. У зв`язку з цим, чекала відкриття апеляційного провадження, оскільки мала право на поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги, що ухвала від 30.09.2020 була оприлюднена в ЄДРСР лише 19.10.2020р., поштою їй не ннадсилалась, а з її електронною копією в "Електронному суді" змогла ознайомитися лише 06.11.2020, після чого на п`ятий день подала другу апеляційну скаргу. Таким чином, двадцять днів не мала можливості отримати інформацію щодо руху справи за її першою апеляційною скаргою, оскільки ухвала від 30.09.2020р. не була своєчасно оприлюднена.
В зв`язку із наведеним вважає підстави пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою поважними, та як наслідок зазначає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Щодо ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року про повернення апеляційної скарги без розгляду.
Згідно із пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 297 КАС визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
За приписами підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суд касаційної інстанції зазначає, що з лексичного і семантичного аналізу вищенаведеної норми вбачається, що структура першого речення допускає множинне її тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").
У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
В контексті наведеного, колегія суддів вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.
Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Суд зазначає, що при касаційному розгляді взято до уваги правову позицію Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18), а також ураховано усталену судову практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з питання застосування підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, що знайшла своє відображення у численних його постановах, серед яких постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 405/1873/18 (2-а/405/50/18), від 18 грудня 2018 року у справі № 591/2303/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 404/2807/18, від 14 лютого 2019 року у справі №404/2725/18, від 18 лютого 2019 року у справі № 805/2750/18-а, від 6 березня 2019 року у справах №№ 2040/5473/18, № 811/1664/18, 816/1760/18, 2040/7255/18, від 13 березня 2019 року у справі № 814/218/14, від 15 березня 2019 року у справі № 2-а-7354/08, від 21 березня 2019 року у справах №№ 816/1955/18, 820/4185/18, 200/10160/18-а, від 3 квітня 2019 року у справах №№ 0840/3179/18, 826/12196/17, від 5 квітня 2019 року у справі № 186/294/16-а, від 10 квітня 2019 року у справі № 211/4350/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18, від 19 квітня 2019 року у справах №№ 337/2020/18, 336/3555/18 (2-а/336/228/2018), від 15 травня 2019 року у справі № 440/4594/18, від 19 червня 2019 року у справі № 440/3782/18, від 24 червня 2019 року у справі № 2040/7769/18, від 27 червня 2019 року у справі № 420/5845/18, від 1 липня 2019 року у справі № 440/4513/18, від 11 липня 2019 року у справах №№ 805/2621/18-а, 182/634/17 (6-а/0182/32/2018), 473/1431/19, від 17 липня 2019 року у справі № 316/1538/18 (ЗП/0840/195/18), від 26 липня 2019 року у справі № 820/4106/17, від 9 серпня 2019 року у справі № 520/5024/19, від 15 серпня 2019 року у справі № 280/5560/18, від 16 серпня 2019 року у справах №№ 1240/2178/18, 520/5660/19, 520/30/19, від 22 серпня 2019 року у справах №№ 160/2280/19, 554/213/19, від 29 серпня 2019 року у справі № 340/940/19.
За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу позивача без розгляду допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи № 160/6181/20 до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.