ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/8324/20
касаційне провадження № К/9901/7519/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Логістик"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
у справі № 640/8324/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Логістик"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Логістик" (далі - ТОВ "Імпекс Логістик"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0007061404.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 червня 2020 року позов задовольнив, дійшовши висновку про реальність господарських операцій із придбання платником будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКФІЛД".
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що ТОВ "Імпекс Логістик" здійснило лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного руху активу, що виключає підстави для відображення таких операцій у складі даних його податкового обліку.
ТОВ "Імпекс Логістик" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на товарному характері оспорюваних поставок.
Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Імпекс Логістик".
28 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Імпекс Логістик", за результатами якої складено акт від 03 лютого 2020 року № 126/26-15-05-04-04/37882298.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКФІЛД" на підставі договору від 12 лютого 2018 року № 12/02 з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на неподання під час проведення контрольного заходу транспортної документації на підтвердження товарного характеру здійснених поставок.
Відповідач також звертав увагу на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 32019100000000141 від 18 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України щодо непричетності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКФІЛД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Делонс" до фінансово-господарської діяльності зазначених юридичних осіб.
Крім того, ГУ ДПС у м. Києві зазначало про відсутність у постачальника позивача в достатній кількості трудових ресурсів, основних, виробничих та транспортних засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0007061404, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3244275,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд першої інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Імпекс Логістик" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; документів, що свідчать про господарський характер понесених платником витрат. Придбані в контрагента товари переміщалися по території одного майнового комплексу, що виключало можливість складання товарно-транспортних накладних.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ "Імпекс Логістик" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість.
Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, порушеного за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, об`єктивно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Більш того, суд першої інстанції, перевіряючи сумніви контролюючого органу щодо реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКФІЛД", допитав як свідка директора контрагента платника в період з 28 грудня 2017 року по 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1, який заперечив надання свідчень органу досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32019100000000141 та підтвердив факт здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Імпекс Логістик".
Щодо доводів відповідача про те, що постачальник платника не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
А відтак, висновок суду першої інстанції про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКФІЛД" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції при цьому не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, яке відповідає закону.
Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -