ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 803/775/17
касаційне провадження № К/9901/44436/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року (головуючий суддя - Костюкевич С.Ф.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Нос С.П., Обрізко І.М.)
у справі № 803/775/17
за позовом ОСОБА_1
до Волинської митниці ДФС,
інспектора Волинської митниці ДФС Ракович Наталії Петрівни
про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач-1) та інспектора Волинської митниці ДФС Ракович Наталії Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення від 19 червня 2017 року № 205110/2017/000011/1 про коригування митної вартості товарів.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого транспортного засобу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 лютого 2017 року позивачем придбано транспортний засіб марки Volkswagen, модель Jetta, 2013 року випуску, в компанії "SASCHA SP.Z O.O." за 2900,00 дол. США. Відповідно до фактури від 09 лютого 2017 року № VF 07/02/17 вартість товару включає доставку. Автомобіль був транспортований зі Сполучених Штатів Америки експортною компанією "SASCHA SP.Z O.O.", що підтверджується коносаментом від 09 березня 2017 року № 170256311.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до відповідача-1 митну декларацію від 08 червня 2017 року № UA205090/2017/018124 та документи із заявленою митною вартістю за фактурною (контрактною) ціною, серед яких: Salvage Certificate (технічний паспорт на автомобіль) від 30 січня 2017 року S1214350; коносамент від 09 березня 2017 року № 170256311; фактура від 09 лютого 2017 року № VF 07/02/17; довідка від 08 червня 2017 року № 08-6; довідка від 08 червня 2017 року № 1199; платіжне доручення в іноземній валюті від 10 лютого 2017 року № 1; висновок від 07 червня 2017 року № 48 експертного автотоварознавчого дослідження з додатками.
Вважаючи подані ОСОБА_1 документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару такими, що не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідачем-1 запропоновано позивачу шляхом направлення 12 червня 2017 року електронного повідомлення надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статей 53, 54, 368 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України), а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов купівлі імпортованого транспортного засобу; рахунки про здійснення платежів третім особам; договір на перевезення товару; морський страховий поліс; коносамент; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: інші додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
На виконання вимог митниці ОСОБА_1 повторно подано коносамент від 09 березня 2017 року № 170256311 та висновок від 07 червня 2017 року № 48 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, а також повідомлено відповідача-1 про те, що вона не може надати інші документи із третіми особами, стороною яких не була, оскільки такими не володіє.
За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів митницею прийнято рішення від 19 червня 2017 року № 205110/2017/000011/1 про коригування митної вартості товару за шостим (резервним) методом.
Підставами для прийняття вищезазначеного акта індивідуальної дії, за доводами відповідача-1, послугувало те, що ОСОБА_1 не подано перевізні документи, які підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням/перевезенням до митного кордону України, копію декларації країни відправлення та морський страховий поліс.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачем подано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого транспортного засобу. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
В свою чергу, відповідачем-1 як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані ОСОБА_1 документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований транспортний засіб.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митниці без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -