ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 580/5247/20
адміністративне провадження № К/9901/8907/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/5247/20
за позовом ОСОБА_1
до Степанківської сільської ради
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (суддя Трофімова Л. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (прийняту у складі: головуючого судді Губської Л. В., суддів - Карпушової О. В., Степанюка А. Г.),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позов до Степанківської сільської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним рішення сесії Степанківської сільської ради від 23.06.2020 № 47-37/VII "Про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди" земельної ділянки площею 4,23 га з кадастровим номером 7124988000:01:002:0256 для ведення особистого селянського господарства в оренду терміном на 10 років (далі - рішення від 23.06.2020 № 47-37/VII);
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки площею 4,23 га з кадастровим номером 7124988000:01:002:0256 для ведення особистого селянського господарства в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Хацьківської сільської ради (Степанківської об`єднаної територіальної громади) Черкаського району Черкаської області;
- стягнути з відповідача кошти у сумі 2 102 грн моральної шкоди на користь позивача, завдану суб`єктом владних повноважень внаслідок прийняття протиправного рішення.
На обґрунтування позовних вимоги зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 580/2836/19 його апеляційну скаргу задоволено частково. Скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Степанківської сільської ради №36-16/VІІ від 22.08.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди" про відмову у наданні позивачу в оренду земельної ділянки площею 4,23 га з кадастровим номером 7124988000:01:002:0256 для ведення особистого селянського господарства в оренду терміном на 10 років;
- зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення на умовах оренди земельної ділянки площею 4,23 га з кадастровим номером 7124988000:01:002:0256 для ведення особистого селянського господарства в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Хацьківської сільської ради (Степанківської об`єднаної територіальної громади) Черкаського району Черкаської області та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків викладених у постанові.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 580/2836/19 відповідачем прийнято рішення від 23.06.2020 № 47-37/VII.
Проте відповідач, на думку позивача, при повторному розгляді його заяви, постановляючи оскаржуване рішення від 23.06.2020 № 47-37/VII, не прийняв мотивованого рішення з урахуванням висновків викладених у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 580/2836/19.
Позивач вказує, що у рішенні відповідача від 23.06.2020 № 47-37/VII не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Зазначає, що належним способом захисту його порушеного права, у разі визнання судом оскаржуваного рішення незаконним, є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання в оренду земельної ділянки.
Також зазначив, що є особою звільненою від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Вважаючи рішення відповідача від 23.06.2020 № 47-37/VII незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Степанківської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, та додані до неї матеріали повернуто позивачеві.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не виконав вимоги ухвали суду від 24.11.2020 про залишення позовної заяви без руху, а саме не надав нову редакцію позовної заяви із зазначенням відомостей згідно із пунктом 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та доказу сплати судового збору у сумі 840,8 грн або доказів належності до категорії осіб звільнених від сплати судового збору та/або відповідного спору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі № 580/5247/20 - залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, зокрема, що відповідно до пунктів 5 та 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено у контексті реалізації повноважень суб`єктом владних повноважень з огляду на критерії частини другої статті 2 КАС України.
Також вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача зобов`язати Степанківську сільську раду прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки площею 4,23 га з кадастровим номером 7124988000:01:002:0256 для ведення особистого селянського господарства в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Хацьківської сільської ради (Степанківської об`єднаної територіальної громади) Черкаського району Черкаської області, є безпідставною, оскільки право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делегована суду.
Також зазначив, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу позивача, що подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, не допускається.
Окрім того, вказав, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII). Натомість, серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
У зв`язку із наведеним, погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано наявності підстав звільнення від сплати судового збору з урахуванням положення частини п`ятої статті 242 КАС України та не надано доказів сплати судового збору.
У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15.03.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, засобами поштового зв`язку, надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В установлений судом строк скаржник подав заяву про усунення недоліків указаних в ухвалі Верховного Суду від 06.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення у справі № 580/5247/20 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильних рішень, які, відповідно до вимог статті 353 КАС України, мають бути скасовані.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції помилково вказав, що позовна заява оформлена всупереч вимог пунктів 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України.
Вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що у справі № 580/2836/19 ним оскаржувалося рішення Степанківської сільської від 22.08.2019 ради №36- 16/VII, у той час як у цій справі № 580/5247/20 предметом оскарження є рішення Степанківської сільської ради N° 47-37/VII від 23.06.2020 року. Враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, встановленими частиною другою статті 45 КАС України.
Окрім того, скаржник зазначає, що суди помилково дійшли висновку про необхідність сплати судового збору у цій справі, оскільки спірні правовідносини порушують його права та соціальні гарантії, як громадянина, який перебуває у статусі учасника бойових дій, тобто у справі, пов`язаної з порушенням його прав як учасника бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору.
Позиція інших учасників справи
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Степанківської сільської ради.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: нової редакції позовної із зазначенням у ній відомостей визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України; надання доказу сплати судового збору у сумі 840,80 грн або доказів належності до категорій осіб звільнених від сплати судового збору та/або відповідного спору.
Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ухвала суду від 24.11.2020 отримана позивачем 30.11.2020. Останнім днем наданого судом строку є 05.12.2020.
У рішенні суду першої інстанції про повернення позовної заяви зазначено, що станом на 10.12.2020 недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 24.11.2020 позивачем не усунуто.
У зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у спосіб, визначений судом, та з урахуванням строку для поштового відправлення, позовна заява ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 повернута позивачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Приписами частини другої статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, що залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 169 КАС України).
Частиною шостою статті 169 КАС України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається у суді.
Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. При цьому, згідно частини шостої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті стосовно представника.
Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що в мотивувальній частині ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2020, суд дійшов висновку про невідповідність поданої позовної заяви вимогам пунктів 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України та частини третьої статті 161 КАС України.
Проте, в резолютивній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції дійшов висновку про її невідповідність вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України та частини третьої статті 161 КАС України та встановив порядок усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання нової редакції позовної із зазначенням відомостей згідно пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України;
- надання доказу сплати судового збору у сумі 840,80 грн або доказів належності до категорій осіб звільнених від сплати судового збору та/або відповідного спору.
У подальшому ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року позовну заяву, повернуто позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, саме з підстав ненадання нової редакції позовної із зазначенням відомостей згідно пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України та доказу сплати судового збору у сумі 840,80 грн або доказів належності до категорій осіб звільнених від сплати судового збору та/або відповідного спору.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з такого.
Положеннями частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як зазначено вище, у мотивувальній частині позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України та частини третьої статті 161 КАС України.
Суд першої інстанції визначив позивачу надати уточнюючий позов із дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України та доказу сплати судового збору у сумі 840,80 грн або доказів належності до категорій осіб звільнених від сплати судового збору та/або відповідного спору.
Позивач вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не виконав. Станом на 10.12.2020 року будь-яких заяв, клопотань не подав.
Проте суд касаційної інстанції звертає увагу, що вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України при написанні позовної заяви позивачем були дотримані ще при подачі позовної заяви, зокрема, як вбачається із самої позовної заяви у ній міститься уся інформація визначена пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України. Окрім того, як вбачається із позовної заяви вимоги пунктів 5 та 9 частини п`ятої статті 160 КАС України також дотримані позивачем при подачі позовної заяви.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленими пунктами 2, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України
Також передчасними є висновки судів попередніх інстанцій, у цій справі, про безпідставність позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання в оренду земельної ділянки (з огляду на те, що таке право не може бути делеговане суду та належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування), оскільки до цих висновків суд може дійти у процесі розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позовної заяви до провадження.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції про подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, з огляду на те, що ці обставини судом не встановлювалися та не досліджувалися та відповідно їм не надано належної правової оцінки у порядку передбаченому КАС України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI "Про судовий збір" (далі -Закон № 3674-VI).
Відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону №3551-XII.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Відповідний висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстави для відступу від неї відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. Предметом спору в цій справі є рішення Степанківської сільської ради від 23.06.2020 № 47-37/VII та зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання в оренду земельної ділянки.
Тобто, у цій справі позовні вимоги стосуються факту набуття майнових прав на земельну ділянку.
Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Тобто законодавець передбачає переваги учасників бойових дій перед іншими особами у зазначених правовідносинах.
Отже, право на отримання земельної ділянки належить до переліку передбачених законодавством прав учасника бойових дій, в тому числі позивача, тому спір у вказаній справі можна вважати таким, що стосується соціального захисту позивача.
Таким чином, позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
З огляду на викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення особи від сплати судового збору, та як наслідок, необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
Суд наголошує, що завданням суду відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Окрім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Суди формально підійшли до вирішення справи та необґрунтовано дійшли висновку, що позивачем в цьому випадку не було дотримано форму позовної заяви при її поданні.
Згідно із частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що судові рішення винесено з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи № 580/5247/20 для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд, -