ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 460/4006/20
адміністративне провадження № К/9901/2479/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №460/4006/20
за позовом ОСОБА_1 до Желязкової Мілени Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів: Большакової О.О., Пліша М.А.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Желязкової Мілени - Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, у якому просив визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 01.11.2019, якою скасовано запис про право власності №33931729 та визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію скасування права власності №49469496 від 01.11.2019, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, провадження у справі закрито на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Суди встановили, що 01.11.2019 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради звернулася ОСОБА_2 із заявою про скасування запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 361015256101. До заяви додано ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015 згідно з якою 14.10.2008 ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали мирову угоду, в якій в пункті 5 вказали, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2008 вказана мирова угода, на підставі якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2, скасована ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_4, як сторона у справі, не приймала участі в жодному судовому засіданні, з текстом мирової угоди, яку затвердив Рівненський міський суд не ознайомлювалась та її не підписувала, спір між сторонами мировою угодою не вирішено.
На підставі ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 06.08.2015 державний реєстратор Желязкова М.Ж. прийняла рішення про скасування запису про право власності та внесла запис про скасування державної реєстрації права власності за номером 33931729 до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 361015256101.
Не погодившись з такими діями державного реєстратора, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що цей спір є спором про цивільне право.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує на порушення судами норм процесуального права.
У поданому відзиві Державний реєстратор просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з набуттям права власності позивачем на квартиру (реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна 361015256101).
Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи зміст спірних правовідносин й те, що заявлені у позові вимоги спрямовані на захист цивільних прав, свобод та інтересів позивача, тому колегія суддів вважає правильними висновки судів, що такий спір належить розглядати за правилами ЦПК України.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд