1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Рішення


РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа №9901/174/21

адміністративне провадження №П/9901/174/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

за участю секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Басай В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до держави України в особі Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі також - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії Президента України Зеленського В. О. щодо безпідставної відмови йому у розгляді звернення від 14.04.2021 про забезпечення конституційного права людини і громадянина України на судовий захист, передбаченого нормами статті 55 Конституції України і статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та залишення ним звернення від 14.04.2021 без реалізації (без його перевірки і прийняття за результатами його розгляду рішення);

- зобов`язати Президента України Зеленського В. О. в місячний термін з дня прийняття Верховним Судом рішення у цій справі розглянути заяву-скаргу від 14.04.2021 в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", та здійснити перевірку фактів, викладених у заяві-скарзі, і прийняти за нею реальні рішення та письмово повідомити про результати перевірки заяви-скарги та про суть прийнятих рішень; перевірку заяви-скарги здійснити за безпосередньою участю позивача; забезпечити реалізацію особистого конституційного права ОСОБА_1 на судовий захист, визначеного статтею 55 Конституції України;

- відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок держави Україна компенсацію моральної шкоди в сумі 15 000 000,00 грн, завданої Президентом України, внаслідок порушення ним конституційного права на звернення за захистом до Президента України і органів державної влади України щодо реалізації його порушеного особистого немайнового права на судовий захист, визначеного статтями 15 і 17 Цивільного кодексу України, статтями 1 і 7 Закону України "Про звернення громадян", статтею 40 Конституції України, та його похідного конституційного права на захист (судовий захист), визначеного статтею 15-17 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статтею 55 Конституції України.

2. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 07.06.2021.

3. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

4. 07.06.2021 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

5. 08.07.2021 від відповідача надійшли пояснення у справі, у яких просить відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, Суд установив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

7. 14.04.2021 ОСОБА_1, посилаючись на Закон України "Про звернення громадян", звернувся до Президента України Зеленського В. О. із заявою-скаргою, в якому просив способом здійснення демократичного цивільного контролю або іншим способом перевірити викладені в його зверненні до Президента України юридичні факти повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України та забезпечити конституційне право на судовий захист цивільних прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, закріпленим статтею 55 Конституції України. Здійснити перевірку юридичних фактів повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України, викладених у його зверненні до Президента України у такий спосіб:

1) призначити за його зверненням державну науково-правову експертизу для встановлення обставин законності і обґрунтованості судових рішень, винесених судами України за його позовними провадженнями згідно з Переліком його судових справ, розглянутих судами України за період з 01.10.2016 по теперішній час (додаток 2 до заяви-скарги). Проведення державної науково-правової експертизи запропонував доручити Науково-дослідному інституту інформатики і права Національної академії правових наук України. Державну науково-правову експертизу просив здійснити за його безпосередньої участі в наукових дослідженнях;

2) витребувати у Верховному Суді України за його згодою матеріали його позовних проваджень згідно з Переліком судових справ, розглянутих судами України за період з 01.10.2016 по теперішній час, (додаток 2 до заяви-скарги) для забезпечення своєчасного здійснення державної науково-правової експертизи законності і обґрунтованості постановлених судових рішень, ухвалених судами України за його справами в період з 01.10.2016 по теперішній час;

3) проведення перевірки обставин, викладених у зверненні до Президента України, просив здійснити за його безпосередньою участю в перевірці;

4) Указом Президента України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору України для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились його справи, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 375 Кримінального кодексу України, та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності;

5) про результати перевірки його звернення і про суть прийнятого за ним рішення просив проінформувати його письмово.

8. Листом №22/021123-08 від 26.04.2021 заступник керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєв надав відповідь на цю заяву-скаргу, зазначивши, зокрема, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, призначати експертизи у судових справах, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, надавати їм юридичну оцінку, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики. Розгляд і вирішення питань, порушених у зверненні, не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України. Законодавчим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм конституційного права на звернення є Закон України "Про звернення громадян". Звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Водночас статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, установлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження". Право на оскарження прийнятих судами рішень у цивільних та адміністративних справах, де ОСОБА_1 є позивачем, він можете реалізувати у встановленому відповідним процесуальним законодавством порядку. Щодо висловленої пропозиції Президентові України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування та виявлення у діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень наголосив, що статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством. У разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушень законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора. Також роз`яснено, що чинним законодавством України визначено такий порядок вирішення порушених у зверненні питань, який виключає компетенцію Глави держави щодо його розгляду по суті та прийняття рішення. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресується органам державної влади або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо звернення оформлене без дотримання цих вимог, воно на підставі частини восьмої статті 5 цього Закону повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями. Оскільки вирішення порушених Вами питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, звернення підлягає поверненню.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У позовній заяві в якості правового обґрунтування позовних вимог позивач наводить наступні аргументи:

- законодавством передбачені повноваження Президента України щодо розгляду звернень;

- позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни і згідно з положеннями статей 14-16 Закону України "Про звернення громадян" і висновком викладеним у рішенні Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 усі його пропозиції, заяви і скарги підлягають розгляду особисто Президентом України Зеленським В. О.;

- подане позивачем звернення до Президента України від 14.04.2021 за формою, змістом і вимогами відповідає вимогам статті 5 Закону України "Про звернення громадян" і функціональним обов`язкам та повноваженням Президента України;

- лист-відповідь Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 26.04.2021 №22/021123-08 про повернення звернення від 14.04.2021 заявникові за підписом заступника керівника Департаменту В. Кокарєва є нікчемним, оскільки підписаний особою, яка не має повноважень щодо розгляду звернень громадян України, спрямованих на ім`я Президента України, в тому числі не має повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни;

- Офіс Президента України не є юридичною особою, не має юридичної дієздатності і не наділений повноваженнями діяти від імені Президента України, у тому числі щодо розгляду звернень громадян, спрямованих на ім`я Президента України;

- відсутність у Президента України повноважень з розгляду питань, порушених у зверненні, не є підставою для повернення його заявникові. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення;

- протиправними діями Президента України, який залишив звернення ОСОБА_1 від 14.04.2021, особи з інвалідністю внаслідок війни, без розгляду і без його реалізації органами державної влади України, цивільним правам і інтересам, соматичному і психічному здоров`ю ОСОБА_1 завдана значна моральна шкода.

10. Відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначив таке:

- звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань;

- розгляд і вирішення питань, порушених у зверненні позивача, не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України;

- Президент України здійснює лише ті повноваження, які йому визначені Конституцією України;

- безпідставними є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №9901/21/19, оскільки у постанові від 21.04.2021 у справі №9901/327/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, сформованих у зазначеній справі;

- статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" визначена сфера його застосування, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження";

- щодо висловленої пропозиції Президентові України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування та виявлення у діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень наголосив, що статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством;

- звернення позивача від 14.04.2021 опрацьовувалося Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України - самостійним структурним підрозділом Офісу Президента України, до основних завдань якого належить організація розгляду в установленому порядку звернень громадян до Президента України та Офісу Президента України,

- звернення позивача від 14.04.2021 в Офісі Президента України не розглядалося, а на підставі частин першої та восьмої статті 5, статті 12 Закону України "Про звернення громадян" було повернуто позивачу. Цим Законом не встановлено вимог щодо посадового становища особи, яка відповідно до його положень може повертати заявникам звернення з наданням відповідних роз`яснень. К. Кокарєв, діючи у межах своїх повноважень, повернув звернення з відповідними роз`ясненнями;

- позовна вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною; позивач не довів завдання йому шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

11. Оцінюючи наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Суд дійшов таких висновків.

12. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

13. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктом 2 частини першої якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Президента України.

14. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

15. Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

16. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

19. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України "Про звернення громадян" (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цей Закон також забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

20. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

22. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

23. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

24. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №9901/140/20.

25. Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

26. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України, відповідно до частини першої якої Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування; створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

27. Обов`язок Президента України особисто надавати відповіді на звернення громадян, які йому адресовані, Конституцією України не передбачено.

28. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях, зокрема, від 10.04.2003 у справі № 7-рп/2003, 07.04.2004 у справі № 9-рп/2004 та 16.05.2007 у справі № 1-рп/2007, повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Президента України, крім тих, що передбачені Конституцією України.

29. Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України для здійснення своїх повноважень Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

30. Указом Президента України від 25.06.2019 № 436/2019 затверджено Положення про Офіс Президента України (далі також - Положення, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

31. Згідно з пунктами 1 і 3 Положення Офіс Президента України є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України. Основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

32. Відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення Офіс Президента України відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.

33. Пунктом 7 Положення передбачено, що до складу Офісу входять: Керівник Офісу Президента України; заступники Керівника Офісу Президента України; Керівник Апарату Офісу Президента України; Перший помічник Президента України; радники Президента України; Прес-секретар Президента України; представники Президента України; уповноважені Президента України; Кабінет Президента України; Кабінет Керівника Офісу Президента України; служби, директорати; департаменти. Кабінет Президента України, Кабінет Керівника Офісу Президента України, служби, директорати та департаменти є самостійними структурними підрозділами Офісу.

34. Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що Президент України здійснює лише ті повноваження, які йому визначені Конституцією України. При реалізації громадянами України свого права на участь в управлінні державними і громадськими справами в усіх передбачених законом формах - пропозиціях, заявах і скаргах, Президент України діє через свій допоміжний орган - Офіс Президента України, так і безпосередньо через Керівника Офісу Президента України. Водночас ані Конституція України, ані Закон України "Про звернення громадян" не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадянина України та повідомляти його про результати розгляду такого звернення.

35. Положеннями частини третьої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено особливу форму колективного звернення громадян до Президента України - електронну петицію, яка розглядається в порядку, встановленому статтею 23-1 цього Закону за умови збору на її підтримку не менш як 25 000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції. При цьому на Офіс Президента України покладено забезпечення розгляду електронної петиції, рішення ж про підтримку чи непідтримку петиції приймає Президент України особисто, після чого глава держави надає відповідь на електронну петицію, що підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Президента України та надсилається у письмовому вигляді автору петиції.

36. Зважаючи на вищевикладене, Конституція України та Закон України "Про звернення громадян" не встановлюють обов`язок Президента України особисто розглядати індивідуальні звернення громадян України, у тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни, та повідомляти їх про результати розгляду такого звернення. Положеннями частини третьої статті 5 та статті 23-1 Закону України "Про звернення громадян" визначено лише обов`язок Президента України особисто прийняти рішення за результатами розгляду електронної петиції як особливої форми колективного звернення громадян та надати відповідь на електронну петицію.

37. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №9901/327/20, у якій, зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій нею постанові від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19, стосовно розгляду звернень осіб з інвалідністю внаслідок війни особисто Президентом України.

38. Зважаючи на вищевикладене, оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, тому відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" подані ним заяви/звернення до Президента України підлягають розгляду безпосередньо Керівником Офісу Президента України.

39. Судом встановлено, що позивач звернувся до Президента України із зверненням 14.04.2021, в якому просив:

1) способом здійснення демократичного цивільного контролю або іншим способом перевірити, викладені ним у зверненні до Президента України юридичні факти повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України та забезпечити його конституційне право на судовий захист цивільних прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, закріпленого за мною нормою статті 55 Конституції України;

2) перевірку юридичних фактів повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України, викладених в його зверненні до Президента України, здійснити в наступний спосіб: призначити за його зверненням державну науково-правову експертизу для встановлення обставин законності і обґрунтованості судових рішень, винесених судами України за його позовними провадженнями згідно з Переліком судових справ позивача ОСОБА_1, розглянутих судами за період з 01.10.2016 по теперішній час;

3) витребувати у Верховного Суду України за його згодою матеріали його позовних проваджень згідно з Переліком судових справ позивача ОСОБА_1, розглянутих судами України за період з 01.10.2016 по теперішній час (див. додаток 2 до чинної заяви скарги), для забезпечення своєчасного здійснення державної науково-правової експертизи законності і обґрунтованості постановлених судових рішень, винесеними судами України за його справами в період з 01.10.2016 по теперішній час;

4) проведення перевірки обставин, викладених у зверненні до Президента України, просив здійснити за його безпосередньою участю в перевірці;

5) Указом Президента України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору України для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109 та 375 Кримінального кодексу України, і притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

6) про результати перевірки звернення і про суть прийнятого за нею рішення просив проінформувати його письмово.

40. Також зі змісту звернення вбачається, що позивач стверджує, що судова влада в Україні повністю узурпована; всі рішення приймаються тільки в інтересах суду. У ОСОБА_1 особисто рішеннями судів України відняті практично всі цивільні права, а саме: право особи з інвалідністю внаслідок війни на безоплатний проїзд в автомобільному міжміському транспорті; право на отримання житла належної якості; право особи з інвалідністю внаслідок війни на отримання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров`я України; право на безоплатне одержання ліків; право на працю юрисконсультом і викладачем технікуму; право на грошове забезпечення військовослужбовця в складі і розмірі грошового забезпечення, визначених нормативними актами України; право на пенсійне забезпечення на умовах, в порядку призначення і розмірах, визначених законом; право на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності; право на звернення за захистом цивільних прав і інтересів до органів державної влади України; право на щорічну разову грошову допомогу до 9-го травня в розмірі, визначеному законом; право на судовий захист цивільних прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, закріплені за мною нормами законів і Конституції України. Майже всі судові рішення, а їх близько 50, винесені судами загальної юрисдикції України за справами, в період з 01.10.2016 (з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)") і по теперішній час, зазначені ОСОБА_1 в Переліку судових справ позивача, розглянутих судами України за його позовними провадженнями, які є додатком 2 до звернення, є злочинними, так як постановлені судами України з порушенням норм матеріального і процесуального права України; абсурдними, так як не відповідають обставинам справи, підтвердженими належними доказами; неадекватними, так як обґрунтовані підзаконними нормативними актами України і указівками центральних органів державної влади України, які суперечать нормам Конституції і законів України і ніякого відношення до винесення рішень з зазначених справ не мають; аморальними, так як суперечать нормам моралі, запроваджених в соціальному суспільстві держави Україна; незаконними, так як рішення про відмову в позовних вимогах, необґрунтовані нормами матеріального права; протизаконними, так як суперечить нормам законів України; антиконституційними, так як суперечать принципу "верховенства права в Україні", визначеного статтею 8 Конституції України і основним засадам судочинства в Україні, визначених статтею 129 Конституції України; завідомо неправосудними, так як постановлені судами України упереджено, з пристрастю, з умисним, свідомим суттєвим порушенням норм Конституції і законів України, визначених в позовних заявах. Викладені в чинному зверненні юридичні факти є реальною загрозою національній безпеці України і її Конституційному ладу і несуть реальну загрозу самому існуванню держави Україна.

41. Тобто, у своїй заяві-скарзі позивач просить Президента України здійснити перевірку фактів повної деморалізації і деградації суддів системи судоустрою України і повної узурпації державної влади України органами судової влади України та забезпечити його конституційне право на судовий захист цивільних прав, свобод і інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, закріпленого за ним нормою статті 55 Конституції України, зокрема, шляхом призначення експертизи постановлених відносно нього судових рішень для встановлення їх законності і обґрунтованості. Окрім цього, просить направити матеріали звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109 та 375 КК України.

42. Судом встановлено, що відповідь на зазначену заяву-скаргу ОСОБА_1 надано листом №22/021123-08 від 26.04.2021 заступником керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєвим, який, зокрема, зазначив, що Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям при здійсненні правосуддя, призначати експертизи у судових справах, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, надавати їм юридичну оцінку, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні, у тому числі на формування судової практики. Розгляд і вирішення питань, порушених у зверненні, не належить до повноважень Президента України, вичерпно визначених Конституцією України. Законодавчим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм конституційного права на звернення є Закон України "Про звернення громадян". Звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань. Водночас статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження". Право на оскарження прийнятих судами рішень у цивільних та адміністративних справах, де ОСОБА_1 є позивачем, він можете реалізувати у встановленому відповідним процесуальним законодавством порядку. Щодо висловленої пропозиції Президентові України передати матеріали перевірки звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування та виявлення у діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень наголосив, що статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством. У разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушень законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів - слідчого або прокурора. Також роз`яснено, що чинним законодавством України визначено такий порядок вирішення порушених у зверненні питань, який виключає компетенцію Глави держави щодо його розгляду по суті та прийняття рішення. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресується органам державної влади або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо звернення оформлене без дотримання цих вимог, воно на підставі частини восьмої статті 5 цього Закону повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями. Оскільки вирішення порушених питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України, звернення підлягає поверненню.

43. Зі змісту вищезазначеної відповіді на звернення позивача вбачається, що підставою його повернення було те, що вирішення порушених у ньому питань не належить до повноважень Президента України, визначених Конституцією України. Статтею 12 Закону України "Про звернення громадян", якою визначена сфера його застосування, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження". Водночас, повертаючи звернення, заступник керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєв надав відповідні роз`яснення. Зважаючи на викладене, звернення позивача повернуто йому відповідно до положень частини восьмої статті 5, статті 12 Закону України "Про звернення громадян".

44. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

45. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

46. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя обіймає посаду безстроково (стаття 126 Конституції України).

47. Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

48. Згідно з положеннями статті 6 цього Закону здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

49. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, забороняється. Президент України не наділений контрольними повноваженнями у сфері здійснення правосуддя, оцінки повноти, об`єктивності й усебічності дослідження доказів судами, не має права втручатися в їх процесуальну діяльність або давати вказівки суддям під час здійснення ними правосуддя, призначати експертизи у судових справах, переглядати судові рішення на предмет їх законності чи обґрунтованості, впливати будь-яким чином на здійснення правосуддя в Україні.

50. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

51. Водночас колегія суддів зауважує, що статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

52. Зважаючи на вищенаведене, позивачу правомірно у листі-відповіді на його звернення роз`яснено, що право на оскарження судових рішень, прийнятих у цивільних та адміністративних справах, у яких він є учасником справи, він може реалізувати у встановленому відповідним процесуальним законодавством порядку, а відтак в цій частині дія Закону України "Про звернення громадян" не поширюється на порядок розгляду його заяви-скарги.

53. Щодо незгоди позивача із роз`ясненнями, наданими йому у листі №22/021123-08 від 26.04.2021 заступником керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєвим, відносно висловленої ОСОБА_1 пропозиції Президентові України передати матеріали перевірки Генеральному прокурору, колегія суддів зазначає наступне.

54. Як установлено судом, позивач у заяві-скарзі просив направити матеріали звернення Генеральному прокурору для вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109 та 375 КК України.

55. Згідно з частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

56. Положення цієї статті не обмежують коло осіб, на підставі заяв, повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення яких, слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

57. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування під час досудового розслідування регламентується главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

58. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність прокуратури ґрунтується на засадах, зокрема, незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків.

59. Відповідно до частини другої статті 16 цього Закону, здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

60. Колегія суддів зауважує, що Президент України не має права впливати або в інший спосіб втручатись у діяльність правоохоронних органів, в тому числі направляти матеріали звернення позивача до Генерального прокурора із зазначенням про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування, виявлення в діях суддів, на розгляді у яких знаходились справи ОСОБА_1, ознак кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109 та 375 КК України.

61. Зважаючи на вищенаведене, позивачу правомірно у листі-відповіді на його заяву-скаргу роз`яснено, що Президент України не має повноважень втручатися в діяльність прокуратури з питань, що належать до її компетенції, а відтак в цій частині дія Закону України "Про звернення громадян" також не поширюється на порядок розгляду заяви-скарги ОСОБА_1 .

62. З огляду на те, що суд погодився із доводами відповідача щодо того, що розгляд питань, зазначених у заяві-скарзі позивача від 14.04.2021, не належить до повноважень Президента України, відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" на порядок її розгляду не поширюється дія цього Закону, відсутні підстави вважати, що відповідь на зазначену заяву-скаргу повинна була бути надана саме керівником Офісу Президента України відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян".

63. Судом установлено, що відповідь на заяву-скаргу позивача від 14.04.2021 надана заступником Керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєвим.

64. Як вбачається із посадової інструкції заступника Керівника Департаменту з питань звернень громадян - керівника управління з питань звернень громадян, затвердженої Керівником Апарату Офісу Президента України О. С. Дніпровим 03.03.2020, до основних посадових обов`язків заступника Керівника Департаменту з питань звернень громадян - керівника управління з питань звернень громадян належить підписання підготовлених Управлінням листів щодо повернення громадянам їхніх письмових звернень у випадках, визначених Законом України "Про звернення громадян" з наданням відповідних роз`яснень; направлення до справи звернень, що не відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян".

65. З огляду на те, що заява-скарга позивача повернута йому на підставі частини восьмої статті 5, статті 12 Закону України "Про звернення громадян"; розгляд звернення по суті не відбувся; чинним законодавством не передбачено вимог щодо посадового становища особи, яка відповідно до Закону може повертати звернення заявникам з наданням відповідних роз`яснень та відповідно до посадової інструкції заступника Керівника Департаменту з питань звернень громадян - керівника управління з питань звернень громадян, затвердженої Керівником Апарату Офісу Президента України О. С. Дніпровим 03.03.2020, таким повноваженням наділений заступник Керівника Департаменту з питань звернень громадян, колегія суддів погоджується із доводами відповідача щодо прийняття рішення про повернення заяви-скарги належною особою - заступником керівника Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України К. Кокарєвим.

66. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди Суд зазначає наступне.

67. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

68. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

69. Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

70. Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

71. За загальним правилом, яке встановлено у статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

72. Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

73. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

74. Відповідно до статті 25 Закону України "Про звернення громадян" у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов`язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв`язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

75. Зважаючи на те, що вимога про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди є похідною від первісних вимог, для задоволення яких немає підстав, а тому також задоволенню не підлягає.

76. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, то такі розподілу не підлягають.

Керуючись статями 139, 242-246, 255, 266 КАС України, Верховний Суд


................
Перейти до повного тексту